Вирок № 74554284, 07.06.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/645/18

№ пров.1-кп/544/94/2018

Номер рядка звіту 34

В И Р О К

іменем України

07 червня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12018170290000244 від 09.04.2018, відносно

ОСОБА_1, народження 25 березня 1990 року, уродженеця м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого в ПАТ «Пирятинський сирзавод» на посаді водія, військовозобов’язаного, такого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_5,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 08 квітня 2018 року о 21 год 30 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно несправним автомобілем ВАЗ 2101, державний номерний знак 10-204 СК, рухався по вул. Січових Стрільців у м. Пирятин Полтавської області та в районі електроопори № 11/76 у темну пору доби допустив неуважність, маючи об’єктивну спроможність виявити небезпеку для свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_6, народження 28 травня 1965 року, яка рухалася по правому краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, велосипедистка ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани лівої скроневої ділянки голови, кровопідтіку нижньої повіки лівого ока, садна обличчя зліва зі зчісуванням епідермісу та кровопідтіком, садна кінчика носу та спинки і лівого крила носу, садна передньо-лівої поверхні живота, осаднень передньо-лівої поверхні живота та грудної клітини зліва, садна живота зліва, кровопідтіку тильної поверхні лівої кисті та задньої поверхні лівого плеса, садна лівого зап’ястка, кровопідтік лівого колінного суглобу і осаденнями та закрито-рваною раною з утворенням карману забито-рваної рани, садна правого колінного суглобу, садна правої підколінної ямки та тильної поверхні правої кисті і зап’ястку, кровопідтіку потиличної ділянки голови, субарахноїдальних крововиливів головного мозку переважно зліва та мозочку і крововиливом у бокові шлуночки мозку, крововиливі в чола переважно справа, розриву хребтово-акроміального зчленіння (розгинального) з надривом спинного мозку та крововиливом, розгинального перелому хребта між 3-ім та 4-им грудними хребцями з крововиливом, перелому 2-9 ребер справа з розривами плеври та кровопідтіками, перелому 4-8 ребер справа, кровопідтіку гортаноглотки, кровопідтіками легенів, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей передньої частини легковика та покриття шляху і деталей велосипеду, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 032-Д від 08.05.2018 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Відповідно до висновку експерта № 235 від 24.05.2018 у даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди. В умовах даної пригоди водій автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак 10-204 СК, ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_6, шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даного пункту Правил.

Таким чином, своїми діями, що виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У підготовчому судовому засіданні потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої злочином, а саме матеріальної на суму 65240 грн та моральної на суму 500000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав клопотання щодо скороченого порядку судового розгляду кримінальної справи.

Прокурор, потерпілий та представник потерпілого не заперечували проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю і пояснив суду, що дійсно скоїв злочин, як вказано в обвинувальному акті. Щиро розкаюється в скоєному і прохає вибачення, більше йому добавити нічого. Просить частково задовольнити цивільний позов, зменшити заявлений розмір моральної шкоди, рахує що сума заявлена потерпілим не співмірна з нанесеними збитками та він не має матеріальної можливості сплатити таку значну суму.

Потерпілий та його представник у судовому засіданні цивільний позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити, зазначивши, що потерпілий зазнав сильних душевних страждань у зв’язку зі смертю матері. По мірі покарання вказали, що обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно ізолювати від суспільства з призначення покарання пов’язаного з позбавленням волі.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З’ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз’яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої – вірна.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його вік, та те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місце проживання, військовозобов’язаний, має професійно-технічну освіту, працевлаштований, не одружений, утриманців не має, соціальними зв’язками не обтяжений, вину визнав повністю, щиро кається в скоєному.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Врахувавши викладене, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 за вчинене кримінальне правопорушення заслуговує покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті, за якою він засуджується. Саме таке покарання буде співмірним діянню і характеристиці особи. Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 12.04.2018 було накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак 10-204 СК, який було вилучено у ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 08.04.2018, та яким на той час володів ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, за клопотанням учасників провадження, вирішує питання про скасування арешту майна.

Оскільки у застосуванні арешту потреба відпала, суд уважає за можливе скасувати арешт з набранням вироку законної сили.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справ "ОСОБА_5 проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Заявлені позовні вимоги потерпілим ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 65240 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки підтверджується товарними чеками та квитанціями і не оспорюються обвинуваченим.

Заявлені позовні вимоги потерпілим ОСОБА_3 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів, у фізичному болю та стражданнях.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує глибину душевних та фізичних страждань потерпілого та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і уважає, що в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у розмірі 15000 грн.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.06.2018 ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без змін тримання під вартою.

Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, с у д

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання, тобто з 9 квітня 2018 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити без змін тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих злочином задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, народження 25 березня 1990 року, уродженеця м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія КО № 664865 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 31.07.2006, на користь ОСОБА_3, народження 23 червня 1986 року, зареєстрованого за адресою та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія КО № 506644 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 23.05.2003, матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 65240 (шістдесят пять тисяч двісті сорок) гривень та моральну шкоду у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, а всього на загальну суму 80240 (вісімдесят тисяч двісті сорок) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.04.2018 в рамках кримінального провадження №12018170000000244, внесеного до ЄРДР 09.04.2018, на майно, що належить ОСОБА_1, а саме автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак 10-204 СК.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме: автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак 10-204 СК, що знаходиться на зберіганні у Пирятинському ВП Гребінківському ВП ГУНП в Полтавській області по вул. Зоряна, 7, м. Пирятин Полтавської області, залишити ОСОБА_1 як володільцю; велосипед, що знаходиться на зберіганні у Пирятинському ВП Гребінківському ВП ГУНП в Полтавській області по вул. Зоряна, 7, м. Пирятин Полтавської області, одяг та взуття трупа ОСОБА_6, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лубенського ВП - повернути потерпілому ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача: ГУДКСУ в Полтавській області, р/р №31118115700379, витрати за проведення експертизи технічного стану автомобіля, транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи у загальному розмірі 6006 (шість тисяч шість) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська