Рішення № 74553717, 30.05.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1573/17

Провадження № 2/321/87/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Глухана М.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Михайлівського районного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_6, спадкоємцями після смерті якої за законом є вона та онуки ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Позивачем зазначено, що її мати за життя як людина похилого віку потребувала допомоги та постійного догляду, за станом здоров'я була позбавлена можливості самостійно пересуватися. ОСОБА_1 як дочка надавала спадкодавцю ОСОБА_6 необхідну допомогу, в зв'язку з чим мешкаючи у місті Запоріжжя, кожні вихідні приїздила до матері для надання їй допомоги, а після погіршення стану здоров'я ОСОБА_6, приблизно у травні 2001 року, позивач покинувши роботу у м. Запоріжжя переїхала проживати до матері. В той же час, брат позивача та син ОСОБА_6 - ОСОБА_7 допомоги матері не надавав, не зважаючи на погіршення стану її здоров'я. З 2006 року ОСОБА_6 взагалі втратила здатність самостійного пересування та обслуговування своїх потреб, через що догляд за нею став ще більш складним та потребував значних зусиль та витрат. В догляді за матір'ю позивачу допомагала лише її дочка. Після смерті брата позивача ОСОБА_7 у 2007 році, його дочки - відповідачі по справі, усвідомлюючи безпорадний стан ОСОБА_6 та потребу у сторонній допомозі, продовжували ігнорувати свої обов'язки щодо догляду за ОСОБА_6 Будь-якої допомоги або догляду не надавали. В той же час, для забезпечення умов, необхідних для проживання ОСОБА_6, було поміняно двері та вікна у будинку, замінено водопровід, зроблено ремонт, не зважаючи на що, відповідачі, будучи обізнаними про потреби ОСОБА_6 з цього питання, продовжували ігнорувати свої обов'язки, щодо утримання та допомоги. На підставі викладеного, у зв'язку з ухиленням відповідачів від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані і потребувала допомоги, позивач просила ухвалити рішення про усунення від права на спадкування відповідачів по справі як спадкоємців за законом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і їх представник ОСОБА_5 позов не визнали, надали письмові відзиви на позовну заяву, вважають позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відповідачі ніколи не ухилятися від надання допомоги ОСОБА_6

Свідки з боку позивача:

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що являється дочкою ОСОБА_1 Їй відомо, що ОСОБА_1 протягом 15 років доглядала за своєю престарілою матір'ю ОСОБА_6 З 2007 року ОСОБА_6 не могла самостійно пересуватися, потребувала постійного стороннього догляду. Натомість онуки ОСОБА_6 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не допомагали доглядати за нею, вони не приходили навідувати свою бабусю.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_1 Їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 доглядала за своєю матір'ю ОСОБА_6, яка через похилий вік і незадовільний стан здоров'я потребувала стороннього догляду. Онуків ОСОБА_6 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вона ніколи не бачила в будинку, вони не допомагали доглядати за бабусею.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 Йому відомо, що ОСОБА_1 на протязі багатьох років здійснювала догляд за своєю матір'ю ОСОБА_6 ОСОБА_1 часто зверталася до нього за допомогою, наприклад, отримати муку в орендаря чи придбати ліки для ОСОБА_6 Декілька разів він допомагав ОСОБА_1 піднімати ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що проживає навпроти ОСОБА_1 Вона тривалий час здійснювала догляд за своєю матір'ю ОСОБА_6 Протягом приблизно 10 років ОСОБА_12 не ходила, тому ОСОБА_1 вивозила її на вулицю на колясці.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що давно знайома з ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_1 тривалий час доглядала за своєю матір'ю ОСОБА_6, перевдягала її, мила, годувала. ОСОБА_6, хоча останній час була лежачою, завжди була доглянута і чиста. ОСОБА_1 скаржилася, що їй тяжко доглядати за матір'ю і ніхто з родичів їй не допомагає.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_6 була її орендодавцем, тому вона приїжджала вітати її зі святами. ОСОБА_6 була завжди доглянута. Догляд за нею здійснювала її дочка ОСОБА_1 Крім того, на роботу вона їздила повз двір ОСОБА_6 і завжди там бачила ОСОБА_15 Інших родичів у ОСОБА_6 вона ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що являється родичкою ОСОБА_6, яка являлася дружиною брата її свекра. Вона проживає в Запоріжжі, але часто приїздила до своїх родичів в смт. Михайлівка, а також навідувала ОСОБА_6 ОСОБА_1 багато років здійснювала догляд за своєю матір'ю ОСОБА_6, натомість її племінниці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ніколи не допомагали ОСОБА_1 доглядати за бабусею.

Свідки з боку відповідачів:

Свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що являється колишнім чоловіком відповідача ОСОБА_4 Вони одружилися в 1991 році. Йому відомо, що його тесть ОСОБА_7 проживав поруч з матір'ю ОСОБА_6 і весь час їй допомагав, хоча мав незадовільний стан здоров'я через перенесений інфаркт. Після смерті ОСОБА_7 в 2007 році, ОСОБА_1 декілька разів зверталася до нього з проханням отримали муку чи олію в орендаря. Він ніколи не відмовляв ОСОБА_1 в допомозі. Декілька разів возив її на залізничний вокзал. ОСОБА_6 перебувала в похилому віці, тому дійсно потребувала допомоги. ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_6 Він неодноразово привозив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що являється чоловіком відповідача ОСОБА_3 з 1990 року. Його тесть ОСОБА_7 за життя постійно допомагав своїй матері ОСОБА_6 по господарству. Вони проживали через паркан. Після смерті ОСОБА_7 в 2007 році, він на прохання ОСОБА_1, яка проживала разом з ОСОБА_6, декілька разів їздив забирати олію у орендаря, домовився засипати подвір'я щебенем. Йому відомо, що ОСОБА_19 зверталася до його дружини ОСОБА_3 з проханням купити ліки ОСОБА_6, вони ніколи не відмовляли і постійно купували ліки. Вони мають земельну ділянку недалеко від ОСОБА_6, тому кожного разу ОСОБА_3 заходила навідувати бабусю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з таких підстав:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 ВДРАЦС РС Михайлівського РУЮ у Запорізькій області, а також довідкою про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданою ТМО Михайлівського району (а.с.15, 18).

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно: житловий будинок і земельна ділянка.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися її дочка ОСОБА_1, а також онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, батько яких ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 174,175, 213).

30 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 (а.с. 228, 231)

14 червня 2016 року свідоцтва на право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 отримали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 250, 252).

Однак, позивач вважає, що відповідачі не мають права на спадкування після померлої ОСОБА_6, у силу положень ст. 1224 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини спадкування врегульовані діючим Цивільним кодексом України, згідно зі ст. 1216 якого, спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла спадкодавця, до інших осіб спадкоємців.

На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1266 ЦК України, передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живі на час відкриття спадщини.

Відповідно до абзацу другого ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що правила абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, для вирішення питання про усунення від спадщини суд повинен також з'ясувати і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми закону, для застосування частини 5 статті 1224 ЦК України необхідно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Тобто, сукупність вказаних обставин і доведеність їх у судовому засіданні у відповідності до вимог статей 13, 81 ЦПК України дає підстави для застосування вказаної норми права.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_6, 1913 року народження, останні роки свого життя дійсно знаходилась у безпорадному стані внаслідок свого похилого віку, зокрема, не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду. Хоча позивачем і не було надано медичних документів про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6, але вказана обставина була доведена свідченнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, а також не заперечувалася самими відповідачами.

Між тим, суд вважає не доведеною ту обставину, що ОСОБА_6 потребувала допомоги саме від відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за умови отримання її від дочки ОСОБА_1

Так, позивач ОСОБА_1 в суді пояснила, що за матір'ю вона фактично доглядала самостійно, до відповідачів, онуків ОСОБА_6 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вона не зверталася, оскільки вважала, що вони самостійно мають розуміти про необхідність надання догляду бабусі. Так само, жодний зі свідків не повідомив, що ОСОБА_6 зверталася до своїх онуків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за допомогою. Водночас, всі свідки позивача підтвердили, що ОСОБА_6 була доглянута, постійно нагодована, чиста, вчасно отримувала медичну допомогу, тощо, тобто отримувала належний догляд від своєї дочки ОСОБА_1

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не доведено суду, що спадкодавець ОСОБА_6 потребувала допомоги саме від ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також, що останні, усвідомлюючи свій обов'язок, свідомо ухилялися від надання такої допомоги. Тобто, недоведеним залишився факт винної поведінки відповідачів, яка б свідчила, що відповідачі мали можливість виконувати обов'язки щодо допомоги спадкодавцю, але не вчиняли необхідних дій для цього.

Не може бути підставою для усунення відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які є спадкоємцями за законом, від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, лише твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідачі за життя не відвідували чи відвідували дуже рідко спадкодавця та не надавали їй допомоги, без доведення факту звернення за такою допомогою та ухилення відповідачів від її надання.

Посилання позивача ОСОБА_1 на той факт, що лише на її плечі ліг матеріальний тягар по утриманню спадкодавця, у тому числі витрати на поховання, що на її думку є підставою для усунення відповідачів від права на спадок, суд вважає безпідставними, оскільки такі обставини не є підставою для задоволення зазначених позовних вимог, так як такі витрати можуть бути стягнуті з відповідачів, шляхом пред'явлення відповідного позову.

Отже, суд вважає відсутніми будь-які підстави, передбачені ч.5 ст. 1224 Цивільного кодексу України, для усунення відповідачів від права на спадкування, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн., оскільки ухвалою суду від 29 грудня 2017 року сплату відповідного судового збору було відстрочено до ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 258, 259 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 8 червня 2018 року.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник