Рішення № 74553509, 06.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.06.2018

Справа № 320/1611/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

за участю секретаря - Арифової Л.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В позові позивач вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.09.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно умов укладеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку – відповідач зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У порушення вказаних вимог договору кредиту, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував. У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 29.01.2018 має заборгованість в загальному розмірі 20 859 грн. 08 коп., яка складається з наступного: 8 473 грн. 83 коп. – заборгованість за відсотками; 11 420 грн. 83 коп. – заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 969 грн. 48 коп. – штраф (процентна складова).

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором № б/н від 17.09.2012 року у загальному розмірі 20 859 грн. 08 коп. та судові витрати у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволені позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, надавши суду відзив на позовну заяву, згідно якого в задоволенні позову просить відмовити повністю, застосувавши до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Позивачем відповідь на відзив не надано.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17.09.2012 року між сторонами по справі був укладений Договір кредиту № б/н, який складається із заяви позичальника \а.с. 12\ та умов і правил надання банківських послуг \а.с. 13-28\, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно п. 2.1.1.5.5 умов укладеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку – відповідач зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором \а.с. об.с.23\.

Однак з матеріалів справи випливає, що у порушення вказаних вимог договору кредиту, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 29.01.2018 відповідач має заборгованість за відсотками у розмірі - 8 473 грн. 83 коп.; за пенею – 11 420 грн. 83 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 969 грн. 48 коп. – штраф (процентна складова) \а.с.8-11\.

Банк належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, проте відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позичальником.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пеня, штраф).

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам, за нарахованими штрафами, у загальному розмірі 9943 грн. 31 коп. (8473,83 грн. + 500,00 грн. + 969,48 грн.)

Покладання на відповідача, окрім штрафів, ще й обов’язку сплати пені у розмірі 11420,83 грн., суд вважає подвійним стягненням неустойки, оскільки питання щодо сплати неустойки за порушення зобов’язання за кредитним договором вирішено шляхом стягнення штрафів.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити позивачу в частині стягнення суми – 11420,83грн., зазначеної позивачем, як нарахована пеня.

Відповідно до статей 256-257 ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про пропущення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд, звертає увагу, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про пропущення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, відповідачка згідно кредитного договору б/н від 17.09.2012 отримала картку, яка є чинною до травня 2015 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом 02.03.2018, тобто до спливу строку позовної давності.

Таким чином суд зазначає, що позивачем дотримано строк позовної давності при зверненні до суду.

Більше того, при укладанні кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 розуміла, що за користування кредитними коштами необхідно буде сплачувати відсотки та неустойку у випадку порушення зобов'язань за договором, а посилання на строки позовної давності не є істотною обставиною, а є лише намаганням позичальника уникнути відповідальності за договором.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом \а.с.1\.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 265, 354, 355 ЦПК України ст.ст. 11, 509, 526, 623-625, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) суму заборгованості за Договором кредиту № б/н від 17.09.2012 року у загальному розмірі 9943 /дев’ять тисяч дев’ятсот сорок три/ грн. 31 коп., яка складається з наступного: 8 473 грн. 83 коп. – заборгованість за відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 969 грн. 48 коп. – штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір у сумі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.В. Колодіна