Рішення № 74553285, 04.06.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3097/17

Провадження №: 2/332/165/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі – Чебикіній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення від справа на спадкування.

Обидва позові об’єднані в одне провадження.

У своєму позові ОСОБА_1 вказав, що 07.02.2017 р. померла його мати – ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де мати постійно проживала. Іншим спадкоємцем є відповідач по цій справі його рідний брат ОСОБА_2.

Після смерті матері він прийняв спадщину, але приватним нотаріусом ОСОБА_3 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, про що він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.08.2017 р. Підставою для відмови було відсутність оригіналу документів, що посвідчують право ОСОБА_4 на 1/4 частину вищезазначеної квартири.

Звернувшись до БТІ, позивач ОСОБА_1 отримав копію правовстановлюючого документу на спірну квартиру, але за відсутності оригіналу вищезазначеного свідоцтва про право власності на спірну квартиру, він не може отримати свідоцтво про право на спадщину і тому змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

У своєму позові ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлої 07.02.2017 р. матері ОСОБА_4.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав і просить його задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримала і просить його задовольнити, оскільки ОСОБА_1 не пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини. Із виписок із історії хвороби ОСОБА_4 не встановлено, що ОСОБА_4 знаходилась у безпорадному стані. ОСОБА_1 завжди надав матері матеріальну допомогу з власної ініціативи. Він підтримував її і допомагав їй.

У своєму позові ОСОБА_2 вказав, що 07.02.2017 р. померла його мати ОСОБА_4. Після смерті матері відкрилась спадщина на 1/4 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

Право на спадщину, крім нього, виникло і у іншого спадкоємця, відповідача по цій справі - ОСОБА_1, який є його рідним братом.

На час смерті матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 постійно проживав з матер’ю разом з дружиною.

Відповідач ОСОБА_1 хоча і був зареєстрований в спірній квартирі, але довгий час і саме на момент смерті матері не проживав в спірній кватирі.

Позивач своєчасно звернувся до нотаріуса і отримав свідоцтво про право на спадщину.

За життя їх мати страждала на гіпертонічну хворобу 3 ст., сахарний діабет 2 типу. В 2009 році у матері стався гіпертонічний криз, внаслідок чого у неї діагностовано ішемічний інсульт та церебральний атеросклероз 3 ст., гіпертонічна хвороба 3 ст., сахарний діабет 2 типу середньої тяжкості.

Причиною смерті матері у лютому 2017 році стала хронічна судинно-мозкова недостатність, цереброваскулярна хвороба.

Важка форма цієї хвороби полягає в безповоротній втраті здібностей людини до мислення і усвідомленої діяльності.

Саме в такому безпорадному стані маті знаходилась кілька років з 2009 року до самої смерті, вона потребувала постійного догляду. Він з дружиною піклувався про матір, забезпечували її всім необхідним для нормального життя, годували, купували необхідні ліки, сплачували за комунальні послуги.

Відповідач по цій справі ОСОБА_1 усунувся від надання допомоги матері, ані моральної, ані матеріальної, ані фізичної підтримки, не відвідував матір, хоча він мав матеріальну можливість надавати матері допомогу.

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 повинен бути усунений від спадкування за законом після смерті матері.

У своєму позові ОСОБА_2 просить усунути ОСОБА_1 від спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свій позов підтримав, а позов ОСОБА_1 не визнав і просить відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6 позов ОСОБА_2 підтримала і просить його задовольнити, тому що, ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлої матері, оскільки постійно проживав з нею на час її смерті. Окрім того, його матір тяжко хворіла і знаходилась безпорадному стані. За нею доглядав один ОСОБА_2 зі своєю дружиною. Брат позивача – ОСОБА_1 був тільки зареєстрований у спірній квартирі. Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, пояснення свідків, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із свідоцтва про право власності на житло № 88 від 26.01.2007 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності в рівних долях належить: ОСОБА_4 – 1/4 частка, ОСОБА_1 – 1/4 частка, ОСОБА_2П – 1/4 частка. ОСОБА_7 – 1/4 частка.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.2017 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 3198, вбачається, що спадкоємцями померлої 07.02.2017 р. ОСОБА_4 є її син – ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, син ОСОБА_1 на 1/2 частку зазначеної квартири.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку видано ОСОБА_2. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку ще не видано. Право власності на 1/8 частку зазначеної квартири підлягає державній реєстрації.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів; показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.(ч.1ст. 95 ЦПК України).

У відповідності до ч. 3 ст.12,ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07 лютого 2017 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, що складається з 1/4 частинми квартири АДРЕСА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцями першої черги за законом після померлої ОСОБА_4 є двоє синів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інших спадкоємців немає. Заповіту ОСОБА_4 не складала.

З матеріалів, доданих до позовної заяви ОСОБА_2, вбачається, що 04.04.2017 р. ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини та йому було видано 22.08.2017 р. свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна.

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.08.2017року, прийнятою приватним нотаріусом ОСОБА_3 ( а.с.7) встановлено, що розглянувши заяву ОСОБА_1, яка подана 09 серпня 2017 року, приватний нотаріус вказала, що нотаріальна дія не може бути вчинена у зв’язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Євпаторійська, 1 в.161.

Із відповіді приватного нотаріуса ОСОБА_8 від 29.05.2018 р. на запит суду, яка надійшла до суду 04.06.2018 р., встановлено, що 23.08.2017 р. із заявою звернувся ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлої 07.02.2017 р. матері – ОСОБА_4.

Із роз’яснення голови відділення ОСОБА_9 в Запорізькій області від 31.05.2018 р. на звернення представника ОСОБА_6 встановлено, що факт проживання спадкоємця із спадкодавцем встановлюється з наданих спадкоємцями документів про місце відкриття спадщини (місце постійного проживання (реєстрації) померлого на час смерті та місце проживання (реєстрації) за цією ж адресою спадкоємця.

Тобто, ОСОБА_10 не було надано до нотаріуса довідку про своє місце проживання. У судовому засіданні він підтвердив той факт, що він постійно не проживав із спадкодавцем за однією адресою, а проживав протягом 15 років у своєї співмешканки.

Крім цього, ОСОБА_2 та свідки з його боку підтвердили, що ОСОБА_1 постійно не проживав із спадкодавцем – своєю матір’ю.

А тому у зв’язку з цим, він пропустив строк звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Його мати померла 07.02.ю2017 року, а він звернувся до нотаріуса 09.08.2017 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 посилається як на підставу усунення відповідача від права на спадкування, що відповідач не виконував своїх обов'язків щодо догляду за хворою матір*ю, не піклувався про неї, хоча остання потребувала постійного стороннього догляду, не цікавився її життям та здоров'ям, а догляд за померлою здійснював саме позивач ОСОБА_2.

Як вбачається з виписки із історії хвороби № НОМЕР_1 «6-а міська клінічна лікарня» ОСОБА_4, знаходилася на стаціонарному лікуванні у другому неврологічному відділенні з 23.06.2009 р. по 01.07.2009 р. з діагнозом: ішемічний інсульт.

Із виписки із історії хвороби № НОМЕР_2 ЦКЛ № 4 вбачається, що ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні з 21.11.2009 р. по 03.12.2009 р. з діагнозом: ішемічний інсульт

Із виписки із історії хвороби № НОМЕР_3 ЦКЛ № 4 вбачається, що ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні з 01.07.2009 р. по 14.07.2009 р. з діагнозом: ішемічний інсульт

Із виписки із історії хвороби № НОМЕР_4 ЦКЛ № 4 вбачається, що ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні з 20.10..2011 р. по 01.11.2011 р. з діагнозом: ішемічний інсульт

Із протоколу КТ- дослідження головного мозку від 25.06.2009 р. вбачається, внаслідок дослідження головного мозку у ОСОБА_4 О,Л. встановлено атрофічний процес великого мозку і мозжечка.

Факт умисного ухилення відповідача ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані, підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Свідки з боку ОСОБА_2 – ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 пояснили, що ОСОБА_4 зважаючи на свою хворобу, знаходилась у безпорадному стані, потребувала матеріальної та моральної підтримки. Її доглядав та надав допомогу тільки її син ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_13 умисно ухилявся від її надання. ОСОБА_2 проживав разом із матір’ю,а відповідач по справі- син ОСОБА_1 ніколи не проживав з матір’ю та не провідував її у часи хвороби, хоча він міг надати допомогу і піклуватися про матір але свідомо цього не робив.

Допитана в якості свідка ОСОБА_14 з боку ОСОБА_1 суду пояснила, що вона працює у кардіологічному відділенні ЦКЛ № 4 і їй відомо такий випадок, коли вона зустріла ОСОБА_1 у лікарні, який пояснив, що доглядає за хворою матір’ю. Але в якому році, в який час і скільки разів вона бачила ОСОБА_1, свідок не пам’ятає.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_4 за життя хворіла протягом з 2009 року по день смерті, а ОСОБА_1 надав до суду докази лише на підтвердження єдиного разу, коли він надавав допомогу своїй матері.

Згідно ч. 5ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Із наведеної норми вбачається, що суд може прийняти рішення про усунення від права на спадкування за наявності встановлення судом таких обставин як: похилий вік або тяжка хвороба або каліцтво спадкодавця, у зв'язку з чим він опинився в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі від особи, яка усувається від права на спадкування, та ухилення такої особи від надання допомоги.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України встановлює як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. При цьому підлягає з'ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до роз'яснень у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ч.1ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 3ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, усунення відповідача ОСОБА_1 від права на спадкування за законом, при цьому суд виходить із визначення поняття безпорадного стану як стану, при якому особа неспроможна своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що померла ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані через важкий стан здоров'я та потребувала допомоги,відповідач знав про вказаний стан спадкодавця, оскільки до нього було спрямовано позивачем прохання допомагати доглядати матір, але він ухилявся від надання допомоги, хоча мав таку можливість, тому позивачем доведено факт ухилення ОСОБА_10 від надання допомоги померлій матері, що є підставою для задоволення позову ОСОБА_2.

Тому, позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 необґрунтований і тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст5,12,13,76,78,81, 89, 263, 264, 265, 268 273 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1268, 1224, 1270 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування – відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 від спадкування за законом після померлої матері - ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Л.О.Мєркулова