Рішення № 74552831, 07.06.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/5973/17

Провадження № 2/331/111 /2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря -Хащук В.Д.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача- Пінаєва В.В.

представника відповідача- Селезень Г.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», третя особа Запорізька обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України про зміну причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: визнати незаконним наказ виданий ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» № 818/л від 02.08.2017 року в частині формулювання причин звільнення робітника ЦРМО - 4 ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; зобов'язати керівника ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» змінити в наказі № 818/л від 02.08.2017 року формулювання причини звільнення робітника ОСОБА_1, де зазначити «звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору»; зобов'язати керівника ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» внести виправлення до запису № 21 від 02.08.2017 р. у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо формулювання причин звільнення, шляхом внесення нового запису; стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 26299, 62 гривень; стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату з червня 2017 року по серпень 2017 року у сумі 4529, 87 гривень; стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 72039, 20 гривень; стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» моральну шкоду у сумі 5 000 гривень; судові витрати покласти на відповідача

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16.09.2008 року був прийнятий на роботу до ПАТ «Запоріжсталь» на посаду електрогазозварювальника (наказ № 676 від 12.09.2008 року; запис № 19 в трудовій книжці). 01.06.2017 року його викликали до адміністрації ПАТ «Запоріжсталь» та попередили про те, що через два місяці він буде звільнений з підприємства в зв'язку з тим, що його посада та робоче місце скорочуються; ознайомили з наказом про те, що цех в якому позивач працював буде знаходитися в простої аж до моменту його звільнення, та за період простою він буде отримувати заробітну плату в сумі 2/3 від посадового окладу (протягом 2-х місяців до моменту звільнення); ознайомили з наявними вакантними робочими місцями, для переходу (серед них була відсутня посада газоелетрозварювальника). Того ж дня всім робітникам ПАТ «Запоріжсталь», крім позивача, був збільшений посадовий оклад на 25%. З цього приводу позивач звернувся з заявою до Федерації профспілок України в Запорізькій області, від якої отримав відповідь, що проведеною перевіркою дійсно був встановлений факт порушення роботодавцем (ПАТ «Запоріжсталь») законодавства про працю. На підставі цього позивачем була подана заява про звільнення з підприємства за власним бажанням в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) з 01.08.2017 року, яка не була задоволена. Вважає, що відповідачем були порушені його трудові права з огляду на те, що фактично з 01.06.2017 року відбулася ліквідація робочого місця позивача, а відповідач навмисно замаскував свої протиправні дії під простій. Виходячи з цього, позивач недотримував заробітну плату в сумі повного посадового окладу, а саме 4 276 гривень. Також йому, як діючому на той час працівнику, ПАТ «Запоріжсталь» не був підвищений посадовий оклад на 25%, хоча всім іншим робітникам таке підвищення було зроблено. Позивач вважає, що це відбулося на підставі того, що його робочого місця вже не існувало. Позивачем була написана заява про звільнення за власним бажанням в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю з 01.08.2017 року, однак відповідач, коли позивач 01.08.2017 року з'явився за своєю трудовою книжкою, та остаточним розрахунком, надав йому письмову відповідь, що позивач не буде звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 01.08.2017 року, тому що порушень з боку відповідача законодавства про працю немає. 01.08.2017 року позивача повідомили про те , що трудову книжку та остаточний розрахунок з ним проведуть 02.08.2017 року. Саме в цей день йому була надана трудова книжка (він був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України), та проведений остаточний розрахунок, сума якого не відповідає діючому законодавству.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», третя особа Федерація профспілок України у Запорізькій області про зміну причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, замінено третю особу , що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на Запорізьку обласну організацію профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

28.09.2017 року представник відповідача надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що дії відповідача є законними та ґрунтуються на чинних нормах законодавства України, оскільки 16.09.2008 р. на підставі наказу-розпорядження №676 від 12.09.2008 р. Позивача прийнято до ЦРМО-4 ПАТ «Запоріжсталь» за професією електрогазозварник.

Наказом №909 від 31.05.2017 року ЦРМО-4 було виключено зі структури ПАТ «Запоріжсталь» та скасовано посади (професії) за штатним розписом вказаного структурного підрозділу, що обумовлено передачею до ТОВ «Метінвест-Промсервіс» непрофільної для металургійного підприємства діяльності із надання ремонтних послуг.

Розпорядженням від 31.05.2017 року №503/л працівники ЦРМО-4 були попереджені про наступне вивільнення не раніше 02.08.2017 року, з яким гр. ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис 01.06.2017 року.

В цей же день Позивачу були запропоновані вакансії: з аналогічними умовами праці на підприємстві ТОВ «Метінвест Промсервіс», а також вакантні робочі місця, наявні на ПАТ «Запоріжсталь». В подальшому позивачу пропонувались вакантні посади 28.07.2017 року та 02.08.2017 року. Із запропонованими вакансіями працівник ОСОБА_1 був ознайомлений, втім відмовився від переведення на іншу роботу, про що свідчить його підпис під списками вакантних робочих місць.

19.07.2017 року профспілковим комітетом було розглянуто подання начальника відділу кадрів на отримання попередньої згоди на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України електрогазозварника ЦРМО-4 ОСОБА_1 Про надання згоди на звільнення свідчить виписка з Протоколу №31 засідання профспілкового комітету від 19.07.2017 року.

02.08.2017 року наказом №818/л від 02.08.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з комбінату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виключенням ЦРМО-4 зі структури підприємства, а також скасуванням відповідних посад (професій) та робочих місць, зокрема газоелектрозварника. Позивач був ознайомлений з наказом 02.08.2017 року, про що свідчить його підпис на вказаному документі. Тобто фактичне звільнення позивача відбулось через 2 місяці після попередження про вивільнення, що повністю відповідає вимогам ст. 492 КЗпП України.

Відповідач у зв’язку з передачею непрофільної для металургійного підприємства діяльності з надання ремонтних послуг до ТОВ «Метінвест Промсервіс», відповідно до вимог ст. 64 ГК України визначив свою організаційну структуру, ліквідувавши структурний підрозділ ЦРМО-4, що свідчить про відсутність організаційних умов для виконання Позивачем роботи за посадою, яку він обіймав.

Факт простою з 01.06.2017 р. до дати звільнення підтверджується табелями обліку робочого часу по ЦРМО-4 за червень - серпень (по 02.08. включно) 2017 року та простойними листами №1, №2, №3 за відповідні місяці.

Доказів того, що Позивач в зазначений період виконував свої посадові обов’язки, не надано, що додатково підтверджує наявність простою.

Розпорядженням по ЦРМО-4 №1271 від 01.06.2017 р. «Про вимушений простій працівників», з яким працівник ОСОБА_1 був ознайомлений 01.06.2017 р., визначено, що на час простою працівники не виходять на роботу до особливого розпорядження, а оплата здійснюється із розрахунку 2/3 встановленого працівникові окладу, що відповідає вимогам ст. 113 КЗпП України.

За таких обставин, враховуючи відсутність можливості забезпечити роботою Позивача через нестачу організаційних умов, необхідних для її виконання, Відповідач правомірно призупинив її та визначив вказаний час періодом простою не з вини працівника з оплатою в розмірі двох третин від встановленого посадового окладу, що відповідає вимогам ст. ст. 34, 113 КЗпП України.

В період з 09.08.2017 р. по 11.08.2017 р. ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено інспекційне відвідування ПАТ «Запоріжсталь» з питань, порушених колишніми працівниками ЦРМО-4 щодо порядку вивільнення працівників, зміни істотних умов праці. За результатами проведеної перевірки жодних порушень трудових прав працівників з боку ПАТ «Запоріжсталь» виявлено не було, про що складено Акт перевірки №08-02-0315/0057.

Федерація профспілок України в Запорізькій області не є органом контролю та нагляду з боку держави, у зв’язку з чим лист за №13 від 25.07.2017 р. не можна розглядати як належний доказ у вирішенні питання, порушеного Позивачем при зверненні до суду.

При зверненні із заявою про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України Позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували факт порушення роботодавцем його трудових прав. Зважаючи на вказані обставини, підстав для задоволення заяви гр. ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у ПАТ «Запоріжсталь» не було, про що Відповідач був повідомлений письмово листом від 31.07.2017 р. №13/2046439.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність встановленого належним чином факту порушення Відповідачем умов праці гр. ОСОБА_1, заявлені вимоги про стягнення вихідної допомоги є необґрунтованими та неправомірними.

Наказом від 08.06.2017 р. №955 з 01.06.2017 р. на ПАТ «Запоріжсталь» було введено нові умови оплати праці, однак визначено категорії працівників, посадові оклади яких підвищенню не підлягають. До цієї категорії включені, зокрема, працівники ліквідованих (тих, що припинили діяльність) на ПАТ «Запоріжсталь» структурних підрозділів (видів діяльності): оформлені станом на 01.06.2017 р. на скорочених робочих місцях та зовнішні сумісники, оформлені до введення нових умов праці.

ЦРМО-4, працівником якого був Позивач, ліквідований Наказом ПАТ «Запоріжсталь» №909 від 31.05.2017 року, тобто до запровадження нових умов оплати праці і станом на 01.06.2017 р. працівники вказаного структурного підрозділу фактично перебували на скорочених робочих місцях, що виключає поширення на них дії Наказу №955 від 01.06.2017 року.

За таких обставин, підстав для підняття посадового окладу гр. ОСОБА_1 у Відповідача не було, тому його вимоги щодо стягнення невиплаченої заробітної плати з червня 2017 року по серпень 2017 року є необґрунтованими.

Позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження своєї позиції щодо порушення Відповідачем його трудових прав, тобто відсутній головний чинник моральної шкоди – протиправна поведінка особи. Наявність моральної шкоди ставиться під сумнів також й через відсутність доказів на підтвердження погіршення стану здоров’я Позивача, які свідчать про тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

22.01.2018 року позивач ОСОБА_2 надав до суду уточнену позовну заяву, у якій збільшив позовні вимоги, на підставі того, що відповідачем по справі була надана довідка про розмір посадового окладу позивача, довідка про розмір вихідної допомоги, та довідка про середньоденний дохід. Вважає, що відповідач незаконно перевів позивача на простій та замість повного посадового окладу сплачував 2/3 від нього. На 01.06.2017 року, відповідно до наданої довідки про розмір посадового окладу, в нього був оклад 4263 гривень.

Відповідно до розпорядження про простій йому виплачували 2/3 від посадового окладу, а саме за червень 2017 року - 2842 гривень, за липень 2017 року - 2842 гривень. Разом за червень та липень йому сплатили (з урахуванням простою) 5701, 33 гривень, а повинні були сплатити (з урахуванням оплати повного посадового оклад) - 8526 гривень. Отже, недоплата складає 324.67 гривень. Також заначив, що оскільки 01.06.2017 року відбулося підвищення посадового окладу працівникам ПАТ «Запоріжсталь», однак відповідачем не надана довідка щодо коефіцієнту підвищення заробітної плати працівникам, які виконували трудові обов'язки на посаді газоелектрозварювальника, та мали аналогічний розряд та умови праці, як у позивача, а тому позивач при обчисленні недоплати по посадовому окладу з урахуванням підвищення окладів виходить з інформації, яка наявна в друкованому засобі відповідача «Дніпровський металург», та від інших працівників заводу, відповідно до якої посадові оклади були підвищені на 20 %. З урахуванням 20% підвищення посадового окладу він повинен був складати 852,60 гривень. Недоплата за посадовий оклад за червень та липень складає 1705,20 гривень. Разом сума невиплаченої заробітної плати складає: 1705,20 гривень + 2824,67 гривень = 4529,87 гривень.

Також вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами та доповненнями. До матеріалів справи відповідачем надана довідка про середньоденний заробіток, який складає 423, 76 гривень. Нарахування за два місяці роботи без врахування періоду простою в червні липні (квітень, травень 2017 року): - 14954 гривень. Затримка розрахунку складає: серпень 26 днів; вересень 30 днів; жовтень 31 день; листопад 30 днів; грудень 31 день; січень 22 дні. Разом 170 днів, а всього - 72039,20 гривень. Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо трудовий договір розривається на вимогу працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, вихідна допомога стягується його користь у розмірі тримісячного середнього заробітку. Відповідно до довідки середній місячний заробіток складав 8766, 54 гривні, а отже сума вихідної допомоги 26299, 62 гривні.

29.01.2018 року представник відповідача надав заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву та надав пояснення щодо методики розрахунку позовних вимог, застосованої позивачем.

У вступному слові позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Надали пояснення аналогічні викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 у вступному слові просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення.

Представник третьої особи в наданій суду заяві просив справу розглядати за відсутності її представника, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки ГУ Держпраці у Запорізькій області з питань, порушених колишніми працівниками ЦРМО-4 щодо порядку вивільнення працівників, зміни істотних умов праці, жодних порушень трудових прав працівників з боку ПАТ ЗМК «Запоріжсталь» виявлено не було, про що складено Акт перевірки № 08-02-0315/0057.

Суд, вислухавши вступне слово позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

16.09.2008 р. на підставі наказу-розпорядження №676 від 12.09.2008 р. Позивача прийнято до ЦРМО-4 ПАТ «Запоріжсталь» за професією електрогазозварник (а.с. 24).

Наказом №909 від 31.05.2017 року ЦРМО-4 було виключено зі структури ПАТ «Запоріжсталь» та скасовано посади (професії) за штатним розписом вказаного структурного підрозділу, що обумовлено передачею до ТОВ «Метінвест-Промсервіс» непрофільної для металургійного підприємства діяльності із надання ремонтних послуг (а.с. 25-29).

Розпорядженням від 31.05.2017 року №503/л працівники ЦРМО-4 були попереджені про наступне вивільнення не раніше 02.08.2017 року, з яким гр. ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис 01.06.2017 року (а.с. 30-34).

В період з 01.06.2017 року до 02.08.2017 року на ПАТ «Запоріжсталь» мав місце простій, що підтверджується табелями обліку робочого часу по ЦРМО-4 за червень - серпень (по 02.08. включно) 2017 року та простойними листами № 1, № 2, № 3 за червень, липень, серпень 2017 року (а.с. 45-50).

Розпорядженням по ЦРМО-4 №1271 від 01.06.2017 р. «Про вимушений простій працівників», з яким працівник ОСОБА_1 був ознайомлений 01.06.2017 р., визначено, що на час простою працівники не виходять на роботу до особливого розпорядження, а оплата здійснюється із розрахунку 2/3 встановленого працівникові окладу, що відповідає вимогам ст. 113 КЗпП України (а.с. 40-44).

Наказом від 08.06.2017 року № 955 з 01.06.2017 року на ПАТ «Запоріжсталь» було введено нові умови оплати праці (а.с.53).

Позивачу пропонувались вакантні посади 01.06.2017 року, 28.07.2017 року та 02.08.2017 року. Із запропонованими вакансіями працівник ОСОБА_1 був ознайомлений, втім відмовився від переведення на іншу роботу, про що свідчить його підпис під списками вакантних робочих місць (а.с. 35-37).

19.07.2017 року профспілковим комітетом було розглянуто подання начальника відділу кадрів на отримання попередньої згоди на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України електрогазозварника ЦРМО-4 ОСОБА_1 Про надання згоди на звільнення свідчить виписка з Протоколу №31 засідання профспілкового комітету від 19.07.2017 року (а.с. 38).

02.08.2017 року наказом №818/л від 02.08.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з комбінату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виключенням ЦРМО-4 зі структури підприємства, а також скасуванням відповідних посад (професій) та робочих місць, зокрема електрогазозварника. Позивач був ознайомлений з наказом 02.08.2017 року, про що свідчить його підпис на вказаному документі (а.с. 39).

В період з 09.08.2017 року по 11.08.2017 року ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено інспекційне відвідування ПАТ «Запоріжсталь» з питань, порушених колишніми працівниками ЦРМО-4 щодо порядку вивільнення працівників, зміни істотних умов праці. За результатами проведеної перевірки жодних порушень трудових прав працівників з боку ПАТ «Запоріжсталь» виявлено не було, про що складено Акт перевірки № 08-02-0315/0057 (а.с. 55).

Всебічно дослідивши докази, надані сторонами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді судами трудових спорів необхідно неухильно додержуватись Конституції України, КЗпП України і інших актів законодавства (п. 1); при розгляді відповідної категорії справ судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону (п. 18).

Позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідач, згідно з вимогами ст. 64 ГК України визначив свою організаційну структуру, ліквідувавши структурний підрозділ ЦРМО-4, тобто провів реорганізацію товариства, в зв'язку з чим в організації виробництва і праці відбулись зміни, які дають право адміністрації підприємства на звільнення працівників, штатні одиниці по професіям яких були скасовані, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що в процесі реорганізації підприємство порушило встановлений ст. 49-2 КЗпП України строк повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, що не відповідає дійсності та спростовується власним підписом ОСОБА_1 на Розпорядженні №503/л від 31.05.2017 року «Про попередження працівників ЦРМО-4 з наступним вивільненням», згідно з яким звільнення Позивача мало відбутися не раніше 02.08.2017 року. Фактичне звільнення відбулось 02.08.2017 року, що підтверджується наказом №818/л від 02.08.2017 року, тобто через 2 місяці після попередження про вивільнення, що повністю відповідає вимогам ст. 49-2 КЗпП України.

Окрім цього, статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що роботодавець має запропонувати роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його спеціальності, кваліфікації та стану здоров'я. З вказаного не вбачається обов'язок роботодавця пропонувати всі наявні робочі місця та вакансії. Відповідачем була запропонована позивачеві робота електрогазозварника з переведенням до ТОВ «Метінвест-Промсервіс», яку він міг виконувати за своєю спеціальністю та кваліфікацією. Позивач відмовився від переведення на роботу за спеціальністю, у зв'язку з чим йому була запропонована інша робота у кількості десяти робочих місць на вибір, в тому числі з можливістю перенавчання. Оскільки позивач відмовився від переведення на запропоновані йому посади, відповідач, не маючи можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу, виконав свій обов'язок щодо працевлаштування вивільнюваного працівника відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України та правомірно видав наказ про його звільнення.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем існуючого порядку його звільнення з займаної посади.

Як встановлено судом, в період з 01.06.2017 року до 02.08.2017 року на ПАТ «Запоріжсталь» мав місце простій.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Позивачем доказів того, що в зазначений період він виконував свої посадові обов'язки, не надано.

За таких обставин, враховуючи відсутність можливості забезпечити роботою позивача через нестачу організаційних умов, необхідних для її виконання, відповідач правомірно призупинив її та визначив вказаний час періодом простою не з вини працівника з оплатою в розмірі двох третин від встановленого посадового окладу, що відповідає вимогам ст. ст. 34, 113 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник чи уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що працівник може реалізувати передбачене ч. 3 ст. 38 КЗпП право на розірвання трудового договору у визначений ним строк з отриманням вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за наявності факту порушення відповідачем законодавства про працю (аналогічна позиція викладена у Постанові ВСУ від 20.11.2013 року № 6-114цс13).

Юридичні факти - це передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Юридичні факти поділяються на події та дії. Якщо події виникають незалежно від волі людей, то дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, і є правопорушеннями.

Функції нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю здійснює Державна служба України з питань праці в особі її територіальних органів (ПКМУ № 96 від 11.02.2015 року), яка уповноважена виносити відносно роботодавців приписи про усунення виявлених порушень, зокрема й трудових прав працівників.

Як встановлено судом, ГУ Держпраці у Запорізькій області не було виявлено порушень трудових прав колишніх працівників ЦРМО-4 (зокрема, щодо порядку їх вивільнення та зміни істотних умов праці) з боку ПАТ «Запоріжсталь».

Федерація профспілок України в Запорізькій області не є органом контролю та нагляду з боку держави, у зв'язку з чим лист за № 13 від 25.07.2017 року не можна розглядати як належний доказ у вирішенні питання, порушеного позивачем при зверненні до суду.

При зверненні із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували факт порушення роботодавцем його трудових прав. Зважаючи на вказані обставини, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у відповідача не було, про що позивач був повідомлений письмово листом від 31.07.2017 року № 13/2046439.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Також, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність встановленого належним чином факту та підтвердження належними доказами порушення відповідачем умов праці позивача, заявлені вимоги про стягнення вихідної допомоги є необґрунтованими.

Також у відповідача були відсутні підстави для підняття посадового окладу позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Пунктом 3.1. Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу, зареєстрованої у Міністерстві праці та соціальної політики України 28.07.2011 року № 40 на сторону власників покладено обов'язок розробляти самостійно форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з обов'язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною і цією угодами, та встановлювати їх у колективних договорах.

Пунктом 4.2. Колективного договору ПАТ «Запоріжсталь» адміністрацію підприємства зобов'язано забезпечити зростання середньої заробітної плати з дотриманням умов Генеральної та Галузевої угод в залежності від ефективності виробництва й рівня інфляції.

Наказом від 08.06.2017 р. №955 з 01.06.2017 р. на ПАТ «Запоріжсталь» було введено нові умови оплати праці, однак визначено категорії працівників, посадові оклади яких підвищенню не підлягають. До цієї категорії включені, зокрема, працівники ліквідованих (тих, що припинили діяльність) на ПАТ «Запоріжсталь» структурних підрозділів (видів діяльності): оформлені станом на 01.06.2017 р. на скорочених робочих місцях та зовнішні сумісники, оформлені до введення нових умов праці.

ЦРМО-4, працівником якого був Позивач, ліквідований Наказом ПАТ «Запоріжсталь» №909 від 31.05.2017 року, тобто до запровадження нових умов оплати праці і станом на 01.06.2017 р. працівники вказаного структурного підрозділу фактично перебували на скорочених робочих місцях, що виключає поширення на них дії Наказу №955 від 01.06.2017 року.

Тому вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої заробітної плати з червня 2017 року по серпень 2017 року є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику відбувається у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагаються від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До загальних підстав, які підлягають обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, відноситься: наявність моральної шкоди; протиправної поведінки особи, що спричиняє шкоду; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи; вина.

Також для компенсації моральної шкоди працівникові треба довести факт спричинення йому моральної шкоди (що в результаті звільнення ним були втрачені нормальні життєві зв'язки, знадобилося додаткові зусилля для організації життя, йому спричиненні моральні страждання), а також обґрунтувати заявлений в позові розмір компенсації.

На це коло обставин, що повинні бути доведені позивачем і обґрунтовані в судовому рішенні також вказує п. п. 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Втім, позивач не надав суду жодного належного в розумінні ст. 77 ЦПК України доказу на підтвердження своєї позиції щодо порушення відповідачем його трудових прав, тобто відсутній головний чинник моральної шкоди - протиправна поведінка особи. Наявність моральної шкоди ставиться під сумнів також й через відсутність доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я позивача, які свідчать про тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Отже, позивачем не доведений належними доказами факт порушення його законних прав і інтересів, тому, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» , третя особа Запорізька обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України про зміну причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 червня 2018 року.

Суддя: О.Є. Жукова

07.06.2018