Ухвала суду № 74552184, 05.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4661/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Федич Т.О., за участю прокурора Сехіна І.С., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5 та його представника – адвоката ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження №11-кп/777/301/18 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2018.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець смт. Кольчино вул. Шелестівська, 18 Мукачівського району, громадянин України, не одружений, не працюючий, не судимий, засуджений:

- за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 - 74 859 грн. 91 коп. матеріальної шкоди та 2 500 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_5 – відмовлено.

Речовий доказ – ноутбук марки «Dell» моделі «Vostro» повернуто потерпілому ОСОБА_7.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_3 09.02.2017, біля 12 год. в смт. Кольчино Мукачівського району, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, заздалегідь домовившись про спільне вчинення злочину та попередньо розподіливши між собою ролі у вчиненні крадіжки, згідно якої особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, знаходилася поряд із будинком №140, який належить потерпілому ОСОБА_5 та спостерігала за вказаним будинком з вулиці, маючи на меті попередити по мобільному телефону ОСОБА_3 у випадку якщо потерпілий ОСОБА_8 чи інші сторонні особи заходитимуть у двір будинку, а ОСОБА_3 проникнувши на подвір'я вищевказаного будинку через паркан та шляхом пошкодження рами вікна проник в будинок, звідки

-2-

таємно викрав грошові кошти в сумі 1 000,00 грн. та матеріальні цінності, а саме: ноутбук марки «Dell» моделі Vostro іноземного виробництва, бувший в користуванні вартістю 7500,00 грн.; планшет торгової марки «Galaxy Note» іноземного виробництва, бувший в користуванні вартістю 7500,00 грн.; ноутбук торгової марки «Lenovo», моделі: 20309 ideapadFiexBLACK іноземного виробництва, бувший в користуванні вартістю 10 800,00 грн.; годинник торгової марки «Чайка» як ювелірний виріб, корпус та браслет якого виготовлені із золота 585 проби, загальна вага яких (корпуса та браслету) становить 29,5 гр. вартістю 16 500,00 грн.; золотий кулон, 585 проби, із зображенням в середній частині гравіровки обличчя «Присвятої ОСОБА_9», загальною вагою 6 гр. вартістю 3 952,68 грн.; золотий браслет, 585 проби, загальною вагою 40 гр. вартістю 26 351,20 грн.; 2 золотих кільця 585 проби, загальною вагою 11 гр. загальною вартістю 7 246,58 грн.; ліхтарик LED - діодний, бувший в користуванні вартістю 294,95 грн.; спортивний годинник торгової марки SkmeiElectro із гумовим ремінцем із металевими вставками, бувший в користуванні вартістю 134,50 грн.; ключ «чіпований» із брелком до сигналізації, до замка запалення автомобіля марки «Ніссан-Кашкай» вартістю 1 080,00 грн., які належать потерпілому ОСОБА_5. Після чого ОСОБА_3 з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, з викраденими матеріальними цінностями зникли та в подальшому розподілили між собою викрадене.

В результаті крадіжки ОСОБА_3 з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження незаконно заволоділи вищевказаними матеріальними цінностями, які належать потерпілому ОСОБА_5, чим самим завдали останньому матеріальної шкоди на загальну суму 82 359,91 грн..

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду від 25.01.2018 – скасувати, постановити новий, яким його виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Вказує на те, що висновки суду про його винуватість у вчиненні злочину підтверджуються лише непрямими доказами та недостовірними показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є зацікавленими особами, натомість судом необґрунтовано не взято до уваги показання свідка ОСОБА_13, яка підтвердила його присутність в день крадіжки, що ставиться йому у провину, за місцем роботи. Зазначає про однобічність та неповноту дослідження обставин справи, внаслідок чого вважає, що висновки суду про його винуватість не відповідають фактичним обставинам справи. Також на його думку, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог потерпілого не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суперечать вимогам розумності та справедливості, а також зроблені судом першої інстанції без належного з’ясування точної кількості викраденого, в тому числі залишено поза увагою те, що ОСОБА_10 був засуджений за викрадення цих же речей, і з нього стягнуто завдану злочином шкоду. Також звертає увагу на те, що всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про судову експертизу» висновок про вартість викраденого майна зроблено не експертом державної спеціалізованої установи, а оцінювачем. Крім того, суд першої інстанції при призначенні йому покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки та його особу, внаслідок чого при призначенні йому покарання призначив покарання, яке не відповідає вимогам ч.2 ст.65 КК України внаслідок надмірної суворості, в тому числі не мотивував свої висновки у вироку.

-3-

У судовому засіданні обвинувачений змінив подану апеляційну скаргу, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, суму матеріальних та моральних збитків, просив застосувати до нього вимоги ст. 75 КК України при призначенні покарання, оскільки суд першої інстанції застосував до нього суворе покарання. В обґрунтування змінених апеляційних вимог послався на те, що повністю визнає свою вину, щиро кається у вчиненому, попросив пробачення у потерпілого та частково відшкодував заподіяні збитки.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого та його захисника – адвоката ОСОБА_4, які просили задовольнити змінену апеляційну скаргу, промову прокурора який заперечив проти задоволення зміненої апеляційної скарги, пояснення потерпілого та його представника – адвоката ОСОБА_6, які підтримали змінену апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи зміненої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що змінена апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування і судовий розгляд проведені з дотриманням вимог розділів III, IV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України за обставин, зазначених у вироку ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким із учасниками кримінального провадження не оскаржуються.

Кваліфікація судом першої інстанції діяння вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України є правильною.

Доводи зміненої апеляційної скарги про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ст..75 КК України заслуговують на увагу.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.65 КК України, згідно яких засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізан проти Росії» (рішення від 24.03.2005, як і в ряду інших, Суд зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 15.10.2008) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції у даній справі не дотримався.

Зокрема, незважаючи на те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання, як за своїм видом, так і розміром, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до нього ст. 75 КК України, з огляду на таке.

Із вироку суду першої інстанції видно, що при призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, його позитивну характеристику за місцем проживання, а також досудову доповідь органу пробації. При цьому, судом тут же констатовано відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого. Проте суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 ст. 75 КК України без зазначення у вироку будь-яких мотивів ухвалення такого рішення.

Перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах доводів зміненої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.65 КК України та роз'яснення, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, що, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, є підставою для зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно досудової доповіді органу пробації може виправитися без позбавлення або обмеження волі.

Крім того, обвинувачений в суді апеляційної інстанції повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, що суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.66 КК України визнає пом’якшуючими обставинами, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обвинувачений молодий за віком.

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його ставлення до вчиненого, за наявності обставин, що пом’якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного йому покарання з іспитовим строком два роки.

З метою контролю за поведінкою засудженого колегія суддів вважає необхідним покласти на нього, у відповідності з вимогами п.п.1, 2 ст.76 КК України, обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.

-5-

З врахуванням наведеного, доводи зміненої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 знайшли своє часткове підтвердження, що зумовлює відповідно до вимог ст.ст.408, 409 КПК України змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

змінену апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково .

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2018 щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить новий злочину та виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосе6редньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом.

Судді: