Постанова № 74550602, 06.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/389/2018(м)

0541/4690/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Єдиний унікальний номер 0541/4690/12

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 28 березня 2018 року, у складі судді Курбанової Н.М.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

В с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати незаконною постанову державного виконавця від 19 жовтня 2017 року про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття його до виконання з тих підстав, що у виконавчому документі не вказано ідентифікаційний номер та дата народження боржника, та зобов’язати державного виконавця скасувати зазначену постанову.

В обгрунтування скарги зазначив, що за виконавчим листом про вселення його в квартиру АДРЕСА_1 постановою державного виконавця від 14 лютого 2013 року вже відкривалось виконавче провадження, а нормами Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час винесення 23 листопада 2012 року судом рішення, не вимагалося зазначення РНОКПП та дату народження боржника. Відсутність РНОКПП боржника у виконавчому листі не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки державний виконавець повинен звернутися у відповідні державні органи для отримання необхідної інформації.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 28 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – Приморський ВДВС) задоволено.

Визнано неправомірними дії заступника начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 19.10.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя по справі № 0541/4690/2012 від 23.11.2012 року.

Зобов’язано заступника начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 скасувати повідомлення від 19.10.2017 року про повернення виконавчого документу виданого Приморським районним судом м. Маріуполя по справі № 0541/4690/2012 від 23.11.2012 року стягувачу без прийняття його до виконання.

Не погоджуючись з даною ухвалою, Приморський ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1

Зокрема зазначає, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, РНОКПП боржників. Недотримання цієї вимоги у виконавчому листі, який подано ОСОБА_1, є підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання через невідповідність виконавчого листа вимогам законодавства.

Державний виконавець до відкриття виконавчого провадження не має повноважень робити запити в державні органи для отримання відповідної інформації.

Відповідно до положень ч.2 ст.372, ч.2 ст. 450 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заявника та заінтересованої особи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 978, 979 (а.с. 55-56).

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 листопада 2012 року № 0541/4690/2012 заявнику виданий виконавчий лист про вселення ОСОБА_1 до АДРЕСА_2 (а.с. 31).

Зазначений виконавчий лист видано на підставі заочного рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2012 року, яким визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на житло в АДРЕСА_2, висилено їх з вказаної квартири, а ОСОБА_1 вселено в цю квартиру (а.с. 20).

Згідно з повідомленням заступника начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя по справі № 0541/4690/2012 від 23 листопада 2012 року, виконавчий лист було повернуто ОСОБА_1

Таке рішення вмотивовано тим, що у виконавчому документі не вказано ідентифікаційний номер та дата народження (а.с.3).

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що у разі не зазначення ідентифікаційного коду боржника у рішенні суду, виконавчому документі, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника, та отримання відомостей про ідентифікаційний код боржника.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного коду та дати народження боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

З таким висновком апеляційний суд не може не погодитись виходячи з наступного.

Згідно ст. 447 УПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 129 Конституції України передбачають обов’язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно положенням статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засади обов’язковості виконання рішень.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов’язків та, водночас, передбачає виконання судових рішень.

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( справи «Шмалько проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012) (рішення КСУ 3 № 5-рп/2013).

Отже, рішення суду виконується державним виконавцем на підставі виконавчого листа з дотриманням принципу обов’язковості судового рішення, який закріплено як на рівні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Конституції України, так і в процесуальному кодексі та законі.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Отже, для дотримання основних принципів, зокрема, обов’язковості судового рішення, його реального виконання, державному виконавцю надані державою певні права, зокрема, одержувати вільно та безоплатно інформацію, необхідну для виконання судового рішення, а тому відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для прийняття державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання.

Аналогічних висновків дійшли Верховний Суд України у справі 6-45цс14, 6-62цс14 та Верховний Суд у справі 61-903св18.

При цьому апеляційний суд зауважує, що дане право державного виконавця не обмежено, зокрема стадією виконавчого провадження, тому доводи апеляційної скарги щодо неможливості державного виконавця реалізувати вказане право до відкриття виконавчого провадження не знаходить свого підтвердження.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_5, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду юридичною особою розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»).

Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду залежно від того, здійснюються такі дії юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) чи фізичною особою.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг, заяв про приєднання до них на будь-які ухвали суду, що підлягають оскарженню незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали, проте з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 6 цієї постанови.

Отже, Приморському ВДВС необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що передбачено положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1762 грн. в дохід держави.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти ОСОБА_5" (Kreuz v. Poland)), та того, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, з метою забезпечення належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2018 року Приморському ВДВС відстрочено сплату судового збору на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апеляційна скарга Приморського ВДВС підлягає залишенню без задоволення, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з останнього в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги 1762 грн. на рахунок отримувача 31212206780015; отримувач коштів - Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37868870; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області; код банку отримувача (МФО) – 834016; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судовий збір 1762 гривні в дохід держави на рахунок отримувача 31212206780015; отримувач коштів - Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37868870; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області; код банку отримувача (МФО) – 834016; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 8 червня 2018 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Г.Л.Гаврилова

ОСОБА_6