Рішення № 74550393, 06.06.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3658/17

провадження №: 2/398/1073/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" червня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Ковальової О.Б., за участі секретаря - Василяки І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 398/3658/17 за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та фактичне прийняття спадщини (визнання права власності в порядку спадкування),-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом, де просить: встановити факт проживання однією сім'єю з 1986 по 2003 р.р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3; встановити фактичне прийняття спадщини (визнати право власності в порядку спадкування) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 5,73 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_5.

Позивач ОСОБА_1 у 1985 році поселилась із сім'єю у будинок по АДРЕСА_1. Сусідкою по двору та по хаті була ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_3) та ОСОБА_6, який помер у 1987 році, які проживали за адресою: АДРЕСА_1.

З самого початку у них склалися добрі, практично родинні відносини, а з донькою ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яка проживала в м.Кривий Ріг та приїздила в гості до своєї матері, вони спілкувались весь час як сестри.

ОСОБА_3 позивач допомагали на огороді, зерно за неї отримували у колгоспі, на її прохання купляли все необхідне із одягу та в господарстві, а коли вона хворіла, то доглядали за нею, а коли було треба, то вона ночувала у сусідки. А останні роки на зиму вони забирали ОСОБА_3 до себе у хату, яка зимувала у них, так як сама вона нездужала та погано ходила. Позивач зазначає, що надавала їй посильну допомогу - готувала їжу, прибирала, прала, купувала ліки, відвідувала у лікарні.; а також вона отримувала орендну плату за договором оренди укладеним з ОСОБА_3 тощо.

Після того як стан її здоров'я погіршився, то ОСОБА_3 було госпіталізовано на стаціонар до лікарні у м.Кривий Ріг, де вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивач надавала допомогу на її поховання, так як її дочка ОСОБА_5 мала на той час важке захворювання.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 після смерті матері знала і не заперечувала проти того аби вона користувалась хатою та отримувала і надалі кошти за пай, сама з заявою про прийняття спадщини за матір'ю не зверталась, позивач вважає, що вона у 2003 році фактично прийняла спадщину за померлою ОСОБА_3 за згодою її дочки.

Після смерті ОСОБА_5 вона також допомагала з її похованням, позивачу були передані всі документи, оскільки всі вважали її членом родини і спадкоємицею за обома померлими.

У ст. 549 ЦК УРСР 963 року, встановлювався порядок прийняття спадщини, і шляхом фактичного в управління або володіння спадковим майном, при цьому чинний ЦК не передбачає такого порядку прийняття спадщини.

Отже, щодо спадщини, яка відкрилась до 01.01.2004 року, допускається фактичний вступ у володіння нею, за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини. При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01.01.2004, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Позивач вважає, що за відсутності у ОСОБА_5 спадкоємців першої, другої та третьої черги, вона є її спадкоємцем за законом четвертої черги, оскільки вона проживала з нею однією сім'єю протягом останніх років її життя.

Спадкове майно померлої ОСОБА_5 складається із права спадкодавця на земельну ділянку площею 5,73 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради, яка належала ОСОБА_3, тобто матері ОСОБА_5

02.02.2018 року ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду було відкрито провадження у справі № 398/3658/17, яка підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.00 год. 19.03.2018 року, яке було відкладено на 09.00 год. 19.03.2018 року.

19.03.2018 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду було продовжено строк проведення підготовчого провадження та призначено до розгляду на 16.00 год. 03.04.2018 року, яке було відкладено на 14.30 год. 04.05.2018 року.

04.05.2018 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду закрито підготовче провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду на 09.00год. 06.06.2018 року.

Учасники про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі, де зазначено, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Від сільського голови Михайлівської сільської ради Олександрійського району також надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, заперечень не мають, відзиву на позовну заяву не надали. Суд постановив провести розгляд справи у відсутність не явившихся осіб та постановити рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, 25.09.2001 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю - ОСОБА_3 (так вказано в документі), яка мешкає в с.Пахарівка, на підставі рішення сесії Михайлівської сільської Ради народних депутатів від 7 травня 2001 року №112, згідно якого їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 5,73 гектарів, яка розташована на території Михайлівської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформація про наявність спадкової справи ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня.

Позивач не перебувала в родинних стосунках з ОСОБА_3 на час її смерті, однак проживала з нею, що підтверджується копією довідкою №192 без дати.

За змістом статті 524 ЦК УРСР, яка була чинною на час смерті ОСОБА_3, спадкоємство здійснювалось за законом і за заповітом.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК УРСР.

При вирішенні питання щодо віднесення позивача до числа спадкоємців за законом, суд виходив з наявності ( відсутності ) таких юридичних фактів як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. З врахуванням вищевикладеного суд зробив висновок про те, що питання прийняття спадщини за ЦК УРСР може розглядатися лише щодо осіб, які входять в коло спадкоємців, однак до таких осіб позивачка не відноситься.

При вирішенні питання щодо правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом пунктів 4 та 5 При кінцевих та Перехідних положень ЦК України,цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 р. Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «про судову практику у справах про спадкування»роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК2003 р. і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 р., спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі №6-138цс13 також зробив правовий висновок про те, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Таким чином, у відповідності до змісту п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. Лише у випадку, коли спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, право спадкування виникає також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п'ятої черг відповідно до статей 1263-1265 ЦК України.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформація про наявність спадкової справи ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ч. 1 ст.1264 ЦК України).

Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.

Згідно із ст.3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Згідно роз'яснень викладених в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Згідно із частиною першою Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України, цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним Кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

Положеннями Кодексу про шлюб та сім'ю, Цивільного Кодексу УРСР (1963 року) не було передбачено можливості встановлення факту проживання осіб однією сім'єю.

Згідно положень Цивільного Кодексу УРСР (1963 року) спадкування за законом здійснюється почергово і складається із двох черг спадкоємців, при цьому до складу осіб, які можуть успадковувати майно спадкодавця, особи, щодо яких встановлено факт спільного проживання із спадкодавцем - не входять (ст. ст. 524-532 Кодексу).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмовлення в задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім'єю з 1986 по 2003 р.р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки відсутні відповідні правові норми в ЦК Української РСР, які регулюють встановлення факту проживання осіб однією сім'єю.

З вищевикладених підстав також не підлягають задоволенню вимоги щодо встановлення фактичного прийняття спадщини (визнання права власності в порядку спадкування) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 5,73 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, так як позивач не входить до першої чи другої черги спадкоємців по закону.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 245, ч.6 ст.259 , 264, 265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та фактичне прийняття спадщини (визнання права власності в порядку спадкування) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Олександрійський міськрайонний суд у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 червня 2018 року.

Суддя: