Рішення № 74549890, 30.05.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2568/17

провадження №: 2/398/322/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" травня 2018 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання договору купівлі-продажу частки будинку дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, укладений 18 травня 2016 року, визнання права власності на квартиру.

Позов обґрунтований тим, що 18 травня 2016 року між ним та ОСОБА_4 укладений письмовий договір купівлі-продажу квартири в простій письмовій формі, оскільки у продавця були відсутні правовстановлюючі документи. Договір містить всі істотні умови, продавець є спадкоємцем зазначеного нерухомого майна після смерті батьків, проживав разом з матірю ОСОБА_5 в кварирі до її смерті, на даний час ОСОБА_4 помер та не встиг оформити документи на квартиру, спадкоємці відсутні, тому нотаріально посвідчити договір неможливо.

30.08.2018 року представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення проти позову, в зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу є нікчемним правочином, оскільки при укладення зазначеного договору недодержані вимоги закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, тому є нікчемним, крім того, ОСОБА_4 під час підписання договору не був власником квартири, тому позивачем неправильно обраний спосіб захисту.

Ухвалою суду від 30.10.2017 року за клопотанням позивача було витребувано з ОМБТІ інформацію про власника квартири АДРЕСА_1. На виконання ухвали суду ОМБТІ була надана архівна довідка про те, що право власності на будинок зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_6П – 12/25 частки та ОСОБА_7 – 13/25 частки.

Інших клопотань від учасників, в тому числі про витребовування спадкових справ, до суду не надходило та в судових засіданнях не заявлялося.

21.03.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява з назвою «уточнення позовних вимог», в якій зазначено, що після отримання архівної довідки було встановлено, що будинок №26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії Кіровоградської області належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_4 помилково вказав, що продає позивачу квартиру №1, оскільки в нього були відсутні документи на квартиру, тому просить визнати договір купівлі-продажу 13/25 частки будинку № 26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії Кіровоградської області, укладений 18 травня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3, як спадкоємцем після смерті батьків – ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та визнати право власності на 13/25 часток будинку №26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії Кіровоградської області.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань не надав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав. Зазначених в позовній заяві, клопотання про виклик свдків просила залишити без розгляду, пояснила, що позивачу було відомо про е, що у ОСОБА_4 відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, зазначила, що продавець ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті батьків. Представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про смерть від 13.03.2012 року серії І-ОЛ №146342 ОСОБА_9 помер 12.03.2012 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 01.12.2013 року після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_5 є спадкоємцем земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),яка знаходиться за адресою: м. Олександрія, вул. 40 років Жовтня, 26/1, площею 0,0562 га, право власності за ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 21.12.2013 року за №15134414. Відомості про прийняття в спадщину ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 спірної квартири відсутні.

Згідно з свідоцтвом про смерть від 27.09.2016 року серії І-ОЛ №232335 ОСОБА_5 померла 15.08.2014 року.

ОСОБА_4 помер 18.11.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.11.2016 року серії І-ОЛ №233244.

18.05.2016 року між позивачем та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 у простій письмовій формі, відповідно до умов якого: ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) попередньо, в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру уклали договір купівлі-продажу, який в подальшому буде укладений в нотаріальній конторі, покупець набуває право користування квартирою після державної реєстрації квартири продавцем, покупець передає продавцю грошові кошти в сумі 100 000 гривень 00 копійок при підписанні цього договору. Власником квартири на час укладення договору є мати продавця – ОСОБА_5.

За інформацією з Державного реєстру речових прав від 30.10.2017 року за №10196602 відомості в Державному реєстрі речових прав та реєстрі прав власної на нерухоме майно про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 відсутні.

За приписами ст.638 ЦК України (в редакції, яка діяла на дату укладення договору) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3 ст.640 ЦК України)

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В статті 657 ЦК України зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст.658 ЦК України)

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З архівної довідки №1152 від 01.11.2017 року, виданої ОМБТІ, вбачається, що станом на 01.01.2013 року відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 відсутні, право власності на будинок №26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії Кіровоградської області зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_6 – 12/25 частки та ОСОБА_7 – 13/25 частки на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1991 року.

Також відповідно до довідки від 26.12.2016 року, виданою головою квартального комітету №34, ОСОБА_4 проживав за іншої адресою, ніж спірна квартира, а саме, по вул. Сухомлинського,24.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1268-1270 ЦК України).

За приписами ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Оскільки позивачем та його представником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набув право власності на 13/25 частки будинку № №26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії Кіровоградської області після смерті спадкодавця ОСОБА_7, тому позов про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 264, 265, 352, 354, пп.15.5 пп.15 п. 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Олександрійської міської ради Кіровоградської області (місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, 59, код ЄДРПОУ 33423535) про визнання договору купівлі-продажу 13/25 частки будинку №26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії, укладеного 18 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсним та визнання права власності на 13/25 частки будинку№26 по вул. 40 років Жовтня в м. Олександрії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 червня 2018 року.

Суддя Коліуш Г.В.