Рішення № 74549224, 22.03.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/431/18

2/405/71/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дерев’янко А.В.

за участю: представника позивача – адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Філії Кіровоградське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12 травня 2007 року між нею та КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір KGXRRX08520088, що складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 2362,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік з кінцевим терміном повернення 12.05.2008 року.

21 квітня 2008 року рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда по справі за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість по договору кредиту в сумі 3813,76 грн. Також встановлено, що вказаний кредит ОСОБА_4 отримувався безпосередньо для ОСОБА_5, тому суд дійшов висновку про те, що вказаний кредитний договір було фактично укладено на користь третьої особи, яка не зазначена у договорі, а саме на користь ОСОБА_5 Крім того, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 жовтня 2013 року у задоволенні позовуПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності. 17 січня 2017 року державним виконавцем Подільського відділу ДВС м.Кропивницького відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого напису нотаріуса ВП № 54270157 від 17.07.2017 року.

Вказала, що відповідач втратив можливість для отримання виконавчого напису нотаріуса у зв’язку з пропуском строку вимоги. Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса від 17.01.2017 року № 165 строк, за який проводиться стягнення для задоволення вимог банку на суму 76 179,79 грн. становить 9 років 5 місяців 8 днів, а саме з 12.05.2007 року по 19.10.2016 року. Виходячи з умов кредитного договору він є строковим, кредит був наданий позичальнику на строк 12 місяців, тобто до 12.05.2008 року. Отже, днем коли банк довідався або повинен був довідатись про порушення свого права є наступний після настання сплати чергового платежу день, тобто 12.06.2007 року. Таким чином, строк, протягом якого міг бути вчинений виконавчий напис, обчислюється саме з 12.06.2007 року. Тому, нотаріус видав виконавчий напис для погашення заборгованості за кредитом та відсотками більше як за 3 роки та по пені та штрафу – більше як за 1 рік, що свідчить про спірність заявленої до погашення суми боргу.

Просить визнати виконавчий напис, вчинений 17.01.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 165 про стягнення заборгованості в розмірі 76 179,79 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника банку та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі відзиву на позовну заяву від 12.02.2018 року. У відзиві відповідач зазначив, що нотаріусу були надані всі документи, що передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Діючим порядком вчинення виконавчих дій не передбачено обов’язкове надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису за кредитним договором будь-яких інших, не передбачених вищевказаним нормативно-правовим актом документів, так само як і обов’язкове витребування нотаріусом таких документів або пояснень сторін. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Крім того, зобов’язання позичальника за договором не були виконані, договір не був розірваний чи змінений, він продовжує діяти і до сьогодні, правовідносини між сторонами тривають, а тому строки настання права вимоги за усіма зобов’язаннями за договором ще навіть не почали відраховуватись. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 у повному обсязі.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KGХRRX08520088, що складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 2362,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.05.2008 року, в обмін на зобов’язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки.

21 квітня 2008 року рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда по справі № 2-1344/2008 за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором кредиту в сумі 3813,76 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено. Судом було встановлено, що кредит ОСОБА_4 отримувався безпосередньо для ОСОБА_5, тому суд дійшов висновку про те, що вказаний кредитний договір було фактично укладено на користь третьої особи, яка не зазначена у договорі, а саме на користь ОСОБА_5 (а.с. 19-21)

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 жовтня 2013 року по справі № 405/2096/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено в зв’язку з пропуском строку позовної давності (а.с. 22, 23).

17 січня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 165, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору№KGХRRX08520088 від 12 травня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 19.10.2016 року грошових коштів у сумі 76 179,79 грн. Стягнення здійснено за період з 12 травня 2007 року по 19 жовтня 2016 року (а.с. 7).

17.07.2017 року державним виконавцем Подільського відділу ДВС м.Кропивницького відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса ВП № 54270157 від 17.07.2017 року (а.с. 11-15).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Згідно підпунктів 3.1, 3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу II Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, а строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З аналізу вказаних положень вбачається, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, за наявності всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та за умови, що заявником подано заяву до нотаріуса про вчинення такого правочину в межах строку позовної давності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, яка підлягає врахуванню судом, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса від 17.01.2017 року № 165 строк, за який проводиться стягнення для задоволення вимог банку на суму 76 179,79 грн., становить: 9 років 5 місяців 8 днів, а саме з 12.05.2007 року по 19.10.2016 року.

Виходячи з умов кредитного договору, він є строковим, кредит був наданий позичальнику на строк 12 місяців, тобто до 12.05.2008 року. Днем, коли банк довідався або повинен був довідатись про порушення свого права є наступний після настання сплати чергового платежу день, тобто, 12.06.2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що нотаріус видав виконавчий напис для погашення заборгованості за кредитом та відсотками більше як за 3 роки та по пені та штрафу – більше як за 1 рік.

Так як, за правилом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, включення ПАТ КБ «ПриватБанк» до складу заборгованості платежів, сплата яких прострочена, свідчить про спірність заявленої до погашення суми боргу.

Із вищенаведеного слідує, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії з пропуском строку вимоги, а тому виконавчий напис, вчинений нотаріусом з пропуском цього строку, є таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у справі в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Філії Кіровоградське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 17.01.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 165 про стягнення заборгованості в розмірі 76 179,79 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Філії «Кіровоградське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 26/70, МФО: 323583, код за ЄДРПОУ: 24144778) на користь ОСОБА_2 (25000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошеннядо Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2018 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_6