Постанова № 74549183, 04.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" червня 2018 р. Справа № 806/2961/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" грудня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання вчинити дії щодо повернення з державного бюджету коштів у розмірі 5426779,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року позов задоволено частково, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 31.05.2017 року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" як платника податку на додану вартість. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скаргу.

Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в позові.

Відповідач в свою чергу вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не прийняв до уваги докази та однобоко підійшов до розгляду справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" з 01.05.2016 року зареєстроване платником податку на додану вартість.

31.05.2017 року рішенням відповідача реєстрація позивача платником податку на додану вартість була анульована. Підставою для анулювання такої реєстрації було неподання платником протягом 5 податкових місяців та подання протягом 7 податкових місяців до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість з показниками, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту протягом період з травня 2016 року по травень 2017 року. Дана обставина стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Колегія судів з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно підпункту г пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу неподання особою, зареєстрованою як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, є самостійною підставою для анулювання реєстрації такої особи платником цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції протягом травня 2017 року позивач ввозив товари на митну територію України, що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2) (а.с.44-136). У Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні від 19.06.2017 року зазначено, що загальна сума сплаченого позивачем 23.05.2017 року податку під час ввезення товарів на митну територію України складає 5426124,44 грн.

Тому, відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України таке ввезення Позивачем товарів на митну територію України є підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 5426124,44 грн.

Позивач у своїй податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року і в Довідці про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відобразив суму податку на додану вартість в розмірі 5426462,00 грн. (а.с.29-31).

Крім того, підприємством подавалися податкові декларації з ПДВ за період грудень 2016 року та лютий травень 2017 року в електронному вигляді. Податкова звітність за грудень 2016 року та з лютого по березень 2017 року подавалась з нульовими показниками. Податкова звітність з ПДВ за квітень 2016 року (нова звітна) та за травень 2017 року подавалась з відповідними показниками, які свідчать про провадження господарської діяльності.

16.05.2017 року до закінчення граничного строку подання позивачем було подано нову звітну декларацію за квітень 2017 року із зазначенням показників. Вказана звітність подана засобами зв'язку та наручно.

Відповідачем не заперечувалось отримання цієї податкової звітності.

Як свідчать матеріали справи підставо для анулювання реєстрації платника ПДВ стало отримання інформації про відсутність постачання/придбання товарів здійснених за період з квітня 2016 року по березень 2017 року.

Водночас ТОВ "ЛАЗУРИТ КОМПАНІ" з 31.03.2016 року взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі, а 01.05.2016 року – зареєстровано платником податку на додану вартість.

За змістом п.5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 р. за № 1456/26233 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Таким чином 12 послідовних податкових місяців повинні були включати податковий період з травня 2016 року по квітень 2017 року. Як зазначав суд раніше, звітна нова податкова декларація з ПДВ була подана за квітень 2017 року і вважається прийнятою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції ,що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення щодо анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів вважає покликання відповідача в апеляційній скарзі на не з'ясування обставин справи такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати до органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення товариству коштів з Державного бюджету України колегія суддів зазначає.

Відповідно до вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду така сума податку:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

В дослідженій судом податковій декларації за травень 2017року Позивач вказану суму (5426462,00 грн.), а не суму (5426779,00), що зазначена в позові, відобразив в рядку 21 як суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду і переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного податкового періоду.

Крім того , за приписами п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення конкретної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Подання такої заяви в розумінні вимог п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України є підставою для подальшого проведення контролюючим органом камеральної перевірки даних податкової декларації. Лише за результатами такої камеральної перевірки може ухвалюватися рішення про наявність чи відсутність підстав для бюджетного відшкодування платнику певних сум податку на додану вартість.

Отже подання заяви є підставою для подальшого проведення контролюючим органом камеральної перевірки даних податкової декларації.

В свою чергу позивач не надав суд жодних належних та допустимих доказів щодо відображення позивачем в своїх податкових деклараціях зазначеної в позові чи іншої суми для бюджетного відшкодування податку на додану вартість та подання до податкового органу заяви про відшкодування та розрахунку суми такого бюджетного відшкодування.

За таких обставин правовідносини щодо бюджетного відшкодування ще не виникли, а тому вимоги в цій частині є передчасними.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у позові прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не встановлено.

Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "07" червня 2018 р.