Рішення № 74549169, 31.05.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1611/18

Провадження №2/242/845/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді – Пирогової Л.В., секретар судового засідання Клименко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу № 242/1611/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля», третя особа – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, -

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи – ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.04.2018 р. звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку на підприємстві. Позивач зазначив, що працював підприємстві ВП «Шахта Котляревського» ДП «Селидіввугілля». 08.01.2014 р. під час перебування на робочому місці на ВП «Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з ним відбувся нещасний випадок, що підтверджується актом №1 від 11.01.2014 р. за формою Н-1. Висновком МСЕК від 16.04.2014 року вперше йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20%. Вказані обставини спричинили йому моральну шкоду, оскільки порушено його нормальні життєві стосунки, що потребує додаткових зусиль для організації його життя. Просить суд стягнути з відповідача ДП «Селидіввугілля» на свою користь моральну шкоду у розмірі 74460,00 грн.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.04.2018 р. провадження у зазначеній цивільній справі відкрито.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.05.2018 р. залучено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача - ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Котляревського» ОСОБА_2 та третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти позову. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази кожен окремо та у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі акту за формою Н1, затвердженого 11.01.2014 року директором ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_4, №1 від 08.01.2014 р., встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 08.01.2014 року о 12 годині 30 хвилин на ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля», причиною нещасного випадку на виробництві є: 1. технічні – не встановлені. Основна організаційна -- невиконання вимог інструкції з охорони праці у частині невиконання мір особистої безпеки потерпілим під час виконання робіт по перекріпленою гірничих виробок (порушення вимог ст..14 Закону України «Про охорону праці», п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поведінці у шахті ГРГВ»); 2. Супутня: організаційна – невиконання посадових обов’язків гірничим майстром дільниці РГВ у частині недостатнього контролю за безпечним виконанням робіт у зміні (порушення вимог п.9.38.12 «Положення про систему управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості»). Діагноз: перелом кісток носу.

Відповідно довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 16.04.2014 р. серія 10 ААА №133946, виданої міжрайонним МСЕК м. Красноармійськ, ОСОБА_1 встановлено вперше 16.04.2014 р., ступінь втрати професійної працездатності 20% з 16.04.2014 р. по 16.04.2015 року.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з положення ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров,я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 89 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що нещасний випадок, що стався з позивачем 08.01.2014 року, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений зараз докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачеві дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем - ДП «Селидіівугілля».

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань внаслідок нещасного випадку, ступень вини відповідача, стан здоров'я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 7000 гривень, який повинен бути стягнуто з відповідача – ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 є достатнім для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, спричиненої йому стійкою втратою працездатності у розмірі 20 відсотків внаслідок нещасного випадку.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Суд не бере до уваги ствердження представника відповідача про те, що актом №1 від 08.01.2014 р. встановлено вину ОСОБА_1В у настанні нещасного випадку на виробництві, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків тазгідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог п.п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762 грн.

Отже, за подання до суду позовної заяви з зазначеними вимогами сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Виходячи з вимог ч 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача - ДП «Селидіввугілля» на користь держави належить стягнути судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля», третя особа – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди – 7000 (сім тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» на користь держави судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.06.2018 року.

Суддя Л.В.Пирогова