Постанова № 74549115, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 717/1356/17

Головуючий у 1-й інстанції: Туржанський В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про скасування рішення сесії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про скасування рішення сесії.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10.01.2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, та направити справу для продовження розгляду.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10.11.2017 року відкрито провадження та призначено до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про скасування рішення сесії.

У вказаній позовній заяві позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення IV сесії VII скликання Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок за цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" та "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд" у зв’язку із спірним питанням щодо оформлення права власності на земельну ділянку із зверненням спадкоємця (дочки ОСОБА_3) на вказану ділянку, та в частині надання дозволу гр. ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність в межах населеного пункту села Оселівка Кельменецького району Чернівецької області орієнтовною загальною площею - 0,50 га., із них:

- 0,2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вулиці Східна, 8 села Оселівка;

- 0,2500 га. для ведення особистого селянського господарства по вулиці Східна, 8 села Оселіка.

28.12.2017 року Кельменецький районний суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, встановив факт пропуску ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції зазначив, що з листа Кельменецького відділу поліції №5875/123/42/03-2017 від 15.12.2017 року вбачається, що у розпорядженні ОСОБА_2 до 31 травня 2016 року була копія витягу із рішення четвертої сесії сьомого скликання Оселівської сільської ради Кельменецького району від 07.04.2016 року про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" та "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".

Так, суд першої інстанції зазначив, що позивачка дізналася про порушення своїх прав до 31.05.2016 року, та роз’яснив ОСОБА_2, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, вона має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

09.01.2018 року позивач подала до Кельменецького районного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій пояснила причину пропуску строку. В заяві позивач зазначила, що на момент звернення до правоохоронних органів вона мала припущення, щодо можливого порушення її прав, однак ніякими фактичними даними не володіла.

Ухвалою від 10.01.2018 року суд першої інстанції визнав неповажною підставу пропуску ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду та залишив позовну заяву без розгляду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як передбачає ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З вимог КАС України вбачається, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі у здійсненні права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених особою доводів.

Водночас, колегія суддів зазначає, щодо недоведеності обставин у справі, на які посилається суд першої інстанції.

Судом першої інстанції достовірно не встановлено, коли саме позивач повинна була або дізналась про порушення своїх прав.

Так, відсутність документально підтверджених доказів порушення прав позивача і було однією із підстав звернення до правоохоронних органів. Факт того, що позивач була своєчасно та належним чином повідомлена про прийняття оскаржуваного рішення та отримала оформлений належним чином витяг відповідачем не підтверджено та судом не встановлено.

Крім того суд не взяв до уваги порушення відповідачем вимог ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", згідно якої відповідач був зобов’язаний письмово повідомити позивача про результати розгляду її заяви. Оскільки, отримання зазначеного повідомлення слугувало б початком відліку строку звернення до суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду через неповажність зазначених в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку, не врахував ч. 1 ст. 123 КАСУ.

Тобто, в даному випадку, суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху та надати позивачу час для зазначення інших підстав для поновлення строку і лише у разі не виконання вказаного, залишити позовну заяву без розгляду.

На разі ж, суд першої інстанції допустив порушення законодавчо встановленого обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, дослідивши питання про можливість поновлення процесуального строку лише з обставин, наведених в клопотанні.

Відповідно до ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ст. 5 КАС України).

Окрім того, колегія суддів апеляційного суду, в ході розгляду даної справи, зважає на положення Конвенції про захист прав людини і основних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, підсумовуючи встановлені обставини справи, в розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судова колегія вбачає всі підстави для скасування ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10.01.2018 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про скасування рішення сесії скасувати.

Справу направити до Кельменецького районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5