Постанова № 74548877, 07.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1487/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 р. (постановлену суддею Шевченко І.Г.) по справі № 818/1487/18

за позовом ОСОБА_1

до Заступника начальника Лебединського відділення поліції Головного управління Національної поліці Україниї в Сумській області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника начальника Лебединського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області ОСОБА_2, в якому, посилаючись на порушення відповідачем ст. 40 Конституції України, ст. ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 5, 7 Закону України «Про інформацію», просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на питання 2, 3, 4, 5 його № 460 від 28.09.2017 р. та невиконанні його законних вимог, викладених в пунктах 3, 5 цієї заяви; зобов'язати відповідача надати відповідь на питання 2, 4 його заяви № 460 від 28.09.2017 р.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 р. та направити його позовну заяву до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про звернення громадян», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи не з’явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до начальника Лебединського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області ОСОБА_3 із заявою № 460 від 28.09.2018 р., в якій просив: 1) внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (в подальшому – ЄРДР) відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 Кримінального кодексу України, по акту розтрати та привласнення, або за ст. 364 Кримінального кодексу України зловживання владою і службовим становищем, вчинене сільським головою у змові з депутатами; 2) якщо слідчий або інші працівники Лебединського ВП, писатимуть рапорти чи висновки, в яких стверджуватимуть про відсутність в заяві ознак кримінального правопорушення, детально мотивувати своє рішення, назвати докази і повідомити обставини, на підставі яких працівники поліції дійшли такого висновку, вказати статтю закону, яка дає право слідчому робити такі висновки без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і зазначити обставини, на підставі яких слідчий дійшов такого висновку та спростував факти викладені в заяві, та описати процес здійснення слідчим оцінки обґрунтованості заяви з повідомленнями про кримінальне правопорушення; 3) до внесення відомостей в ЄРДР заборонив проводити будь-які інші дії, пов'язані з його зверненням, в тому числі, робити перевірки, збирати докази чи опитувати осіб; 4) якщо до внесення зазначених відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони, якими вони керувались при проведенні перевірки; 5) якщо Лебединський ВП буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, просив залучити його до цієї перевірки.

ОСОБА_4в.о. начальника Лебединського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області ОСОБА_2 вих. № к-177 від 06.10.2017 р. позивача повідомлено, що за результатами перевірки його заяви не встановлено даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення.

Вважаючи, що відповідачем не надана відповідь на всі питання, які зазначені в його заяві, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про оскарження бездіяльності посадової особи Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області під час організації перевірки заяви позивача від 28.09.2017 р. про кримінальне правопорушення необхідно розглядати в порядку кримінального, а не адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі – Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zаndv. Аustria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19).

Як вбачається зі змісту адміністративного позову ОСОБА_1, він, посилаючись на порушення відповідачем ст. 40 Конституції України, ст. ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 5, 7 Закону України «Про інформацію», фактично оскаржує бездіяльність відповідача, у зв"язку з незадоволенням його заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, встановлений параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини виникли під час організації відповідачем перевірки за заявою ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення, у зв’язку з чим підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апелянта, що питання, які не вирішені відповідачем, є інформаційними запитами і підлягають розгляду відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 238, 243, 308, 229, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 по справі № 818/1487/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 08.06.2018 р.