Постанова № 74548590, 07.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/13306/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/2487/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 07.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Таргоній Д.О., Кулішенка Ю.М.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року,-

встановила:

у грудні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Києво - Святошинського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 02 жовтня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про надання юридичних послуг.

Предметом договору є надання юридично-консультативних послуг щодо адміністративного та (або) судового оскарження припинення виплати пенсії замовника УПФУ Києво - Святошинського району м. Києва.

Послуги згідно п.2 договору здійснюються шляхом складання відповідної скарги до УПФУ Київської області, а в разі необхідності і відповідного адміністративного позову, апеляційної скарги та (або) касаційної скарги, необхідних процесуальних документів, представництва інтересів у суді.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_3 видав на представлення його інтересів нотаріально посвідчену довіреність від 01 жовтня 2014 року.

28 листопада 2014 року до Подільського районного суду м. Києва був направлений позов про визнання недійсним та скасування рішення про припинення виплати пенсії від 10 липня 2012 року та рішення від 10 листопада 2014 року про відмову в задоволенні скарги, зобов’язання прийняти рішення про поновлення виплати пенсії.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року позовні вимоги були задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №189785 від 10 липня 2012 року Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області про зупинення виплати пільгової пенсії ОСОБА_3, визнання протиправним та скасування рішення від 10 листопада 2014 року у вигляді витягу із протоколу №6 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Фонду області Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, зобов’язано Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком №2 з 10 листопада 2014 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини у наступній редакції «Зобов’язати управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком №2 з 28 травня 2014 року».

Як зазначив позивач у позовній заяві ОСОБА_3 повинен був сплатити суму коштів у розмірі 5 000 грн. згідно п.5.1.3 договору не пізніше 19 липня 2015 року.

З липня 2015 року виникло прострочення боржника за зобов’язанням згідно п.5.1.3 договору.

На час звернення з позовом до суду грошове зобов’язання ОСОБА_3 не виконав, з 20 липня 2015 року по 24 листопада 2017 року строк прострочення виконання зобов’язання становить 896 днів.

Розрахунок 3 % річних за формулою 5000*3*896:365:100=368,21 грн., сума інфляційних витрат складає 5000*1,276-5000=1380 грн.

Розрахунок пені за період 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року складає 365*(5000*3%)=54 750 грн.

Загальна сума заборгованості складає 61 498,21 де 5000 – сума боргу, 1380 грн. – сума інфляційних витрат, 368,21 – проценти, 54 750 грн. – сума пені.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу у загальному розмірі 61498,21 грн. відповідно до договору про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі не повного дослідження доказів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відсутність заборгованості відповідача.

Відповідно до п.3.2 Договору про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року, виконання Виконавцем своїх зобов’язань по цьому Договору підтверджується фактичним виконанням обов’язків за цим Договором. Також умовами цього Договору складання актів виконаних робіт не передбачено як і не передбачено складання детального розрахунку робіт, які були виконані.

Зазначає, що згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, доведеність наявності відсутності вини покладається на боржника.

Крім цього, відмовляючи в позові з мотивів відсутності актів виконаних робіт, суд першої інстанції не визначився, якими актами договору передбачено складання таких актів та не визначився з нормою права, яку застосовує.

Натомість, як передбачено п.3.2,5.1.3 Договору про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2018 року, виконання Виконавцем своїх зобов’язань по цьому Договору підтверджується фактичним виконанням обов’язків по цьому Договору. У вирішенні справи на користь Замовника, Замовник додатково сплачує на користь Виконавця грошову винагороду в розмірі 5000 грн. не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Як вбачається із змісту постанови Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Києво - Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_4 на пільгових умовах за списком №2 з 28 травня 2014 року.

Таким чином, з часу прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, у відповідача виникло зобов’язання по сплаті на користь позивача грошової суми в розмірі 5 000 грн.

Просив скасувати заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до умов п.4.1 договору замовник зобов’язаний сплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі і строки, передбаченими цим договором.

Згідно умов п.п.5.1.1,5.1.2 договору замовник сплачує на користь виконавця попередню оплату в розмірі 5 000 грн. (без ПДВ); у випадку представництва інтересів замовника працівниками виконавця в суді та інших державних органів замовника сплачує на користь виконавця оплату в розмірі 400 грн. (без ПДВ) не пізніше 3 днів до дня вчинення представницької дії.

Згідно умов п.9 договору замовник в разі не сплати (не своєчасної оплати) коштів, передбачених п.5.1.3 цього договору сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Управління Пенсійного фонду України у Києво -Святошинському районі Київської області, третя особа Публічне акціонерне товариство «Українське спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» про визнання недійсними рішення та зобов’язання перерахувати пенсію задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №189785 від 10 липня 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області про зупинення виплати пільгової пенсії ОСОБА_3

Визнано протиправним та скасовано рішення від 10 листопада 2014 року у вигляді витягу із протоколу №6 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Фонду області Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Києво -Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком №2 з 10 листопада 2014 року.

У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року постанову Подільського районного суду міста Києва від 21 травня 2015 року змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком 2 з 28 травня 2014 року».

В іншій частині постанову Подільського районного суду міста Києва від 21 травня 2015 року залишено без змін.

Відповідач ОСОБА_3 повинен був сплатити ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 5 000 грн. згідно п.5.1.3 договору не пізніше 19 липня 2015 року, однак дана вимога ним виконана не була.

На час звернення з позовом до суду грошове зобов’язання ОСОБА_3 не виконав, з 20 липня 2015 року по 24 листопада 2017 року строк прострочення виконання зобов’язання становить 896 днів.

До позовної заяви позивачем наданий розрахунок 3 % річних за формулою 5000*3*896:365:100=368,21 грн., сума інфляційних витрат складає 5000*1,276-5000=1380 грн.

Розрахунок пені за період 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року складає 365*(5000*3%) = 54750 грн.

Загальна сума заборгованості складає 61498,21 грн., де 5000 грн. – сума боргу, 1380 грн. – сума інфляційних витрат, 368,21 грн. – проценти, 54750 грн. – сума пені.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено суду та не надано належних доказів, які б підтвердили порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_3

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивачем не надано акт виконаних ним робіт по договору від 02 жовтня 2014 року з детальним розрахунком робіт, які були виконані.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегією суддів встановлено, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано доказів порушення його прав зі сторони відповідача ОСОБА_3, зокрема не надано акту виконаних ним робіт за договором про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року з розрахунком робіт, що були виконані.

Окрім того, Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об’єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді