Постанова № 74548445, 05.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4754/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

позивача -ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року, (суддя Єгупенко В.В., повний текст складено 09.02.2018 року) по справі № 820/4754/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Харківській області , В.о. начальника ОСОБА_4 районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5

про визнання дій та бездіяльності незаконними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії працівників ОСОБА_4 районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану незаконними;

- визнати бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Харківській області незаконною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії ОСОБА_4 районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області незаконними.

Зобов’язано ОСОБА_4 районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2017 року, яке набрало законної сили 28.03.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі – відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування зазначив, що відповідачем правомірно відмовлено в реєстрації акту смерті, оскільки наявний актовий запис про смерть № 4027 від 26.04.2005 року, виданий Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області у відношенні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виключає реєстрацію на підставі рішення суду, оскільки відбудеться подвійна (повторна) державної реєстрації смерті однієї й той самої людини.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач та його представник надали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначили, що документи, на які посилається відповідач в якості підстави для відмови в реєстрації факту смерті не є такими, що підтверджують наявність реєстрації факту смерті особи, зазначеної в судовому рішенні. В судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2017 року оголошено померлим ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації. Встановлено факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_6 є рідним дідом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. Встановлено факт того, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла 27 липня 2004 року, на момент своєї смерті проживала разом зі своїм чоловіком – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вели спільне господарство (а.с.52-54).

Рішення суду набрало законної сили 28.03.2017 року та є чинним.

05.07.2017р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 районного у м. Харкові відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції із заявою, в якій просив зареєструвати смерть ОСОБА_6, 11.12.1920 року на підставі рішення суду від 28.02.2017 року та видати свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , до якої додав оригінал судового рішення, квитанцію про сплату державного митна, фотокопію паспорта, свідоцтво про шлюб.(а.с.57).

Враховуючи, відомості зазначені в судовому рішенні, похилий вік, а також відсутність будь-яких відомостей про місце перебування вказаної особи з 2005 року, тобто понад десять років, з метою уникнення подвійної реєстрації смерті ОСОБА_4 районним у місті Харкові відділом ДРАЦ направлені електронні запити до відділів ДРАЦ у Донецькій області та міста Харкова щодо наявності або відсутності актового запису про смерть відносно особи, яку оголошено померлою (а.с. 38-43).

За результатами отриманої інформації виявлено актовий запис № 4027 від 26.04.2005 року про смерть ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові, складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 50).

Також ОСОБА_4 районним у місті Харкові відділом ДРАЦ до правоохоронних органів (ОСОБА_4 відділу поліції ГУНП в Харківській області та Центрального відділу поліції ГУНП у Донецькій області) направлені запити щодо встановлення ідентичності померлої особи — ОСОБА_7, який помер у 2005 році у м. Харкові та ОСОБА_6, якого оголошено померлим за рішенням суду у 2017 році у м. Маріуполі, з проханням надати підтвердження чи спростування того, чи є обидві з зазначених осіб однією й тією ж особою (а.с. 48- 49).

У відповідь на зазначений запит Центральний відділ поліції ГУНП у Донецькій області листом від 12.09.2017р. повідомив відповідача, що згідно даних Центра адміністративних послуг м. Маріуполя за адресою: АДРЕСА_1 з 21.03.1990 по 12.04.2016 р.р. зареєстрований ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 24.04.2005 року він помер, про що вчинено Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області актовий запис від 26.04.2005 року № 4027 (а.с. 66).

07.10.2017 року ОСОБА_4 районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області повідомив позивача про неможливість реєстрації смерті ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що смерть даної особи вже зареєстровано, про що наявний відповідний актовий запис.

Відповідач зазначав, що у рішенні суду від 28.02.2017 року по справі № 263/5682/16-ц зазначено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкав за адресою: АДРЕСА_1, та той факт, що ОСОБА_7 мешкав за тією ж адресою та його смерть вже зареєстровано, з посиланням на номер, дату та орган, який склав актовий запис про смерть, тому встановлено ідентичність особи, яку згідно судового рішення оголошено померлою та особи, яка зазначена в актовому записі про смерть № 4027 від 26.04.2005 року. (а.с. 67).

Позивач не погодившись з діями та рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії ОСОБА_4 районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області є незаконними, оскільки останнім не доведено обґрунтованості відмови у видачі позивачу за його заявою свідоцтва про смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому з метою повного захисту прав та інтересів вийшов за межі позовних та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану» для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно п.2 ч.4 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Згідно з пунктом 9 глави 5 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.200 року № 52/5, державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.

Частиною 1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” встановлено, що про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо:

- державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України;

- державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану;

- з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що фактичною підставою для відмови в реєстрації акту цивільного стану - смерті ОСОБА_6, оголошеного померлим рішенням суду, слугувало наявність відповідного актового запису реєстрації смерті даної особи.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо встановлення ідентичності особи, оголошеної померлою рішенням суду та стосовно якої наявний актовий запис про смерть є передчасними, тому як актовий запис № 4027 від 26.04.2005 та рішення суду від 28.02.2017р. містять розбіжності щодо прізвища особи, крім того актовий запис не містить зазначення дати народження та місця народження особи, щодо якої його видано.

Доводи апеляційної скарги щодо врахування відповідачем даних, зазначених в листі Національної поліції в Донецький області щодо підтвердження ідентифікації особи, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначений лист не є достатнім та допустимим доказом в підтвердження зазначених обставин, оскільки містить відомості щодо "Опалихіна Миколи Олександровича", проте як рішенням суду встановлено померлим "Опаліхіна Миколу Олександровичу", крім того, відповідачем не досліджувалися документи, на які містяться посилання в зазначеному листі, а саме відомості щодо реєстрації ОСОБА_7 в м. Маріуполі та ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2016р.

Згідно наявної в матеріалах справи копії актового запису про смерть № 4027 від 26.04.2005 року вбачається, що запис складено відносно ОСОБА_7, 1920 р. н., записи щодо числа, місяця та місця народження ОСОБА_7 відсутні.

Разом з тим, позивач звернувся до відповідача про реєстрацію смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6

Суд також звертає увагу, що прізвище особи, зазначеної в актовому записі про смерть № 4027 від 26.04.2005 року та прізвище особи, відносно якої позивач звернувся до відповідача з проханням провести реєстрацію смерті, є різними.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість реєстрації смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення суду від 28.02.2017 року у зв’язку з подвійною реєстрацією.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо виходу за межі позовних вимог та зобов’язання ОСОБА_4 районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1

Доводи апелянта, що повторний розгляд заяви не призведе до поновлення прав заявника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки повторний розгляд заяви необхідно провести з урахуванням висновків суду, оскільки суд не може втручатися у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень та примати рішення, віднесені до його компетенції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 ,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 820/4754/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскароженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_9Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.