Постанова № 74548358, 06.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1426/17

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Вербицька Н. В. , Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10.01.2018р. по справі № 821/1426/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Логістик" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.08.2017 року,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.08.2017 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 за формою «ВЗ», яким ТОВ «Акцент Логістик» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 5 500 770,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту ГУ ДФС у м. Києві від 18.08.2017 року № 586/26-15-14-04-01/40883731 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Акцент Логістик» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року.

Згідно висновку вказаного акту документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення ТОВ «Акцент Логістик» вимог Кодексу в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року; на порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Кодексу ТОВ «Акцент Логістик» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на 5500770 гривень.

При цьому, з висновками акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 5 500 000 грн. та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.200.4 ст.200 Кодексу ТОВ «Акцент Логістик» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на 5500770 грн., так як за результатами перевірки неможливо встановити фактичного власника тютюнових виробів, що зберігалися на складі за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 29.

В ТОВ «Акцент Логістик» наявна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 13.02.2017 року № 140531, термін дії ліцензії по 12.02.2018 року.

15.05.2017 року між ТОВ «Волиньтабак» (Постачальник) та ТОВ «Акцент Логістик» (Покупець) було укладено договір поставки № 1/05-17Т.

За даним договором у травні 2017 року ТОВ «Акцент Логістик» було придбано у ТОВ «Волиньтабак» тютюнові вироби на суму 33 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 500 000,00грн.

Розрахунки за придбаний товар відбувались у безготівковій формі та здійснені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

На суму поставок ТОВ «Волиньтабак» були виписані видаткові накладні, а також податкові накладні, які своєчасно були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказані накладні описані на 7-8 сторінках акту перевірки, зауваження до них відсутні.

В користуванні ТОВ «Екстра ОСОБА_1» знаходяться складські приміщення за адресою м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 29, відомості про які внесено до Єдиного держаного реєстру місць зберігання.

17.05.2017 року між ТОВ «Акцент Логістик» (Замовник) та ТОВ «Екстра ОСОБА_1» (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 19/05, на підставі якого ТОВ «Акцент Логістик» було передано ТОВ «Екстра ОСОБА_1» на зберігання тютюнові вироби на суму 33 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 500 000,00 грн., які були придбані в ТОВ «Волиньтабак».

Декларація з податку на додану вартість була подана ТОВ «Акцент Логістик» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 20 червня 2017 року. Вказана декларація була прийнята та зареєстрована під № НОМЕР_2.

17.08.2017 року інвентаризаційною комісією в присутності представників ГУ ДФС у м. Києві, які здійснюють перевірку, було проведено інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей.

За результатами інвентаризації залишків та нестач товарів, що були передані на відповідальне зберігання ТОВ «Екстра ОСОБА_1», не виявлено.

18.08.2017 року ТОВ «Акцент Логістик» було надано до ГУ ДФС у м. Києві лист від 18.08.2017 року вих. № 29/2017, в якому повідомило про результати інвентаризації та до якого було додано акт інвентаризації.

Позивач вважає, що висновок акту перевірки про порушення вимог ТОВ «Акцент Логістик» п.200.4 ст.200 ПКУ та завищення заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на 5 500 000,00 гривень є неправомірним, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.08.2017 року № НОМЕР_1 за формою «ВЗ», в частині відмови ТОВ «Акцент Логістик» у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2017 року у сумі 5 500 000,00 гривень; стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві на користь ТОВ «Акцент Логістик» судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.08.2017 року № НОМЕР_1 за формою «ВЗ», в частині відмови ТОВ «Акцент Логістик» у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2017 року у сумі 5 500 000,00 гривень. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві на користь ТОВ «Акцент Логістик» судовий збір у розмірі 82 500 грн.

На вказане рішення Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Акцент Логістик» відмовити в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до вимог пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та згідно наказу від 17.07.2017 року № 6600, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Логістик», (код за ЄДРПО 40883731) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість вх. № НОМЕР_2 від 20.06.2017 року).

Згідно наказу ТОВ «Акцент Логістик» від 11.08.2017 року № 8 про проведення інвентаризації було створено інвентаризаційну комісію у складі: голова комісії - директор ТОВ «Акцент Логістик» ОСОБА_2; члени комісії - бухгалтер ОСОБА_3; провідний спеціаліст - ОСОБА_4

11.08.2017 року комісією позивача в присутності представників ГУ ДФС у м. Києві, що здійснювали перевірку, було проведено інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Екстра ОСОБА_1» згідно договору відповідального зберігання від 17.05.2017 року № 19/05 за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 29.

За результатами інвентаризації залишків та нестач товарів, що були передані на відповідальне зберігання ТОВ «Екстра ОСОБА_1», не виявлено.

За результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Логістик» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку травень 2017 року складено акт від 18.08.2017 року № 586/26-15-14-04-01/40883731.

В акті документальної позапланової перевірки зазначено порушення ТОВ «Акцент Логістик» вимог Кодексу в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року. На порушення вимог п.200.4 ст.200 Кодексу ТОВ «Акцент Логістик» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на 5 500 770 грн.

На підставі акту перевірки від 18.08.2017 року № 586/26-15-14-04-01/40883731 винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1.

ОСОБА_5 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Вимогами п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України передбачено ст. 200 Податкового кодексу України. Так, згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Доводити правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Волиньтабак», ТОВ «Екстра ОСОБА_1», та встановлено, що наданими на перевірку документами (договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку) підтверджено придбання товарів, їх перевезення та зберігання.

Вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, обумовлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначає позивач, у підприємства наявні всі необхідні документи, що підтверджують придбання та зберігання товару (тютюнових виробів), ці документи були надані на перевірку, і до порядку їх складання у відповідача не було ніяких зауважень.

Позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

15 травня 2017 року між ТОВ «Волиньтабак» (Постачальник) та ТОВ «Акцент Логістик» (Покупець) було укладено договір поставки №1/05-17Т, п.1.2-1.3 якого передбачено, що предметом поставки є тютюнові вироби. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом цього договору, визначається в накладних, що оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару. У травні 2017 року ТОВ «Акцент Логістик» було придбано у ТОВ «Волиньтабак» тютюнові вироби на загальну суму 33 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 500 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відомості про складські приміщення, які перебувають у користуванні ТОВ «Екстра ОСОБА_1» за адресою м. Херсон, Бериславське шосе, 29, внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання тютюнових виробів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Частиною 1 ст.19 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Згідно ч.1, 2 ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають господарській меті та підтверджуються необхідними первинними та іншими документами, а також іншими доказами, наявними в матеріалах справи. З урахуванням положень законодавства колегія суддів вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, та заявив суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає підтвердженими, допустимими та належними доказами реальність руху товарів та грошових коштів за спірною господарською операцією. Позивачем також підтверджено наявність товару на складі.

Доводи відповідача стосуються можливих порушень з боку іншого господарюючого суб'єкта - ТОВ «Екстра ОСОБА_1». При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів порушень з боку ТОВ «Екстра ОСОБА_1» також не надано.

Жодного вироку суду по кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або посадових осіб його контрагенту відповідачем до суду не надано, а тому правовідносини позивача з ними не мають ознак фіктивності.

Окрім того, законодавством України не передбачено солідарної відповідальності для всього ланцюга постачальників. Кожний суб’єкт господарювання несе відповідальність за дотримання юридичної чистоти лише власної господарської операції, і не може відповідати за дії інших учасників.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Відповідач не навів будь-яких переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність ТОВ «Акцент Логістик» в питанні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року. При цьому, такі висновки фіскальної служби не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_6 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 123 750, 00 (сто двадцять три тисячі сімсот п’ятдесят) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9