Постанова № 74548314, 29.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2315/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/1713/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 29.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, заробітної плати за березень 2017 року, індексацій та компенсацій за несвоєчасну сплату вимушеного прогулу, а також відшкодування судових витрат та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, заробітної плати за березень 2017 року, індексацій та компенсацій за несвоєчасну сплату вимушеного прогулу, а також відшкодування судових витрат та моральної шкоди. Обґрунтовувала позовні вимоги тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2017 року справа №363/3132/16-ц, поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді бухгалтера відділу бухгалтерського обліку ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3», стягнуто з ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.07.2016 року по 16.02.2017 року в розмірі 104 886,11 грн. Дане рішення суду відповідачем виконано з грубим порушенням законодавства, а саме фактично ОСОБА_2 поновлено на роботі 01.03.2017 року з порушенням строків негайного виконання рішення суду. Крім того, одночасно з поновленням на роботі позивача повідомлено про чергове скорочення та запропоновано звільнитися за угодою сторін на що ОСОБА_2 змушена була погодитися 28.03.2017 року. Разом з тим, відповідачем проведено оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до рішення суду, лише 25.05.2017 року, не врахувавши при цьому інших компенсаційних виплат, що передбачені чинним законодавством України.

Такі дії, ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3», щодо невчасного поновлення на роботі та сплати вимушеного прогулу призвели до того, що відповідачем не нарахована та не виплачена позивачу середня заробітна плата за період з 17.02.2017 року по 28.02.2017 року в розмірі 5 556,88 грн. Крім того, так як суму компенсації в розмірі 104 886,11 грн., відповідно до рішення суду, сплачено лише 25.05.2017 року, то за час з 29.03.2017 року по 25.05.2017 року відповідач повинен сплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 26 395,18 грн. Разом з тим, оскільки на день подачі позову до суду відповідачем не сплачено компенсації, то період затримки виплат діє по день розрахунку, тобто за період з 26.05.2017 року по 14.06.2017 року, що становить 9 029,93 грн.

Крім того, в наслідок невірного розрахунку та невчасно виплаченої заробітної плати за березень 2017 року позивачу не нараховано 847,88 грн., а також невиплачена сума лікарняних, що складає 4 963,05 грн.

Позивач втратила частину доходів яка підлягає компенсації, а саме компенсації підлягає втрата частини заробітної плати з 19.07.2016 року сплаченої 25.05.2017 року в розмірі 6 382,47 грн., а також несплаченої зарплати з березня 2017 року в розмірі 178,69 грн. Разом тим, заробітна плата ОСОБА_2 за період з 19.07.2016 року по 25.05.2017 року підлягає індексації, та виплаті у розмірі 1 899,84 грн.

Під час розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог у якій просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 142 892,60 грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зі зменшенням виплати лікарняних в розмір 4 942 грн., просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 102 802,28 грн.

Своїми неправомірними діями ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» завдав ОСОБА_2 моральної шкоди, яка полягає у різкому погіршенні здоров’я та завдало особливих психологічних переживань.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так, як винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з неправильною оцінкою доказів, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи .

У своїх поясненнях ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права та є законним, обґрунтованим, повним та не підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» від 11.01.2012 року №05/2-01/2012 ОСОБА_2 – прийнято на посаду бухгалтера 11.01.2012 року, на період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами бухгалтера, ОСОБА_4, з посадовим окладом згідно штатного розкладу з тримісячним строком випробування.

Наказом ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» від 03.05.2012 року №49/2-05/2012-к, про внесення змін до штатного розкладу, внесено наступні зміни до штатного розкладу підприємства 03.05.2012 року. Внести в штатний розклад посаду бухгалтера 03.05.2012 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу. Строковий трудовий договір, укладений з бухгалтером ОСОБА_2 на період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами бухгалтера ОСОБА_4, вважати укладеним на невизначений строк 03.05.2012 року.

Постановою дирекції №34 ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» від 25.04.2016 року, про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників, затверджено нову штатну чисельність персоналу у зв’язку зі зменшенням обсягів продажу лізингових послуг. Проведено скорочення чисельності працівників Товариства у кількості трьох штатних одиниць: бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку – 3 штатні одиниці.

Згідно до наказу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» від 22.06.2016 року №82-к, про звільнення, звільнено ОСОБА_2, бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку, 18.07.2016 року у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2017 року поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» і в цій частині допущено негайне виконання рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України. Стягнуто з ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 18.07.2016 року по 16.02.2017 року в розмірі 104 886,11 грн.

Наказом ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» від 17.02.2017 року №18-к, про поновлення на роботі ОСОБА_2, на виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2017 року по справі №363/3132/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування, скасовано наказ ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» №82-к від 22.06.2016 року про звільнення ОСОБА_2, бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку, з 18.07.2016 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку з 19.07.2016 року.

Як вбачається зі змісту акту від 28.02.2017 року, складеного менеджером з персоналу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» ОСОБА_5, операційним директором ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» ОСОБА_6, представником ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» в суді, про те, що починаючи з 17.02.2017 року ОСОБА_2 була відсутня на роботі. 22.02.2017 року менеджером з персоналу направлено телеграму на адресу ОСОБА_2, яку остання не отримала. 28.02.2017 року під час телефонної розмови ОСОБА_2 була повідомлена про те, що ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» добровільно виконано рішення Вишгородського районного суду Київської області, щодо поновлення на роботі та 17.02.2017 року видано наказ «Про поновлення на роботі ОСОБА_2М.» від 17.02.2017 року №82-к.

Крім того, згідно до акту від 01.03.2017 року ОСОБА_2 ознайомлена з наказом «Про поновлення на роботі ОСОБА_2М.» від 17.02.2017 року №82-к та вченням відповідного запису до її трудової книжки.

Разом з тим, 01.03.2017 року ОСОБА_2 ознайомлена з наказом від 28.02.2017 року про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників, а також ознайомлена з пропозицією іншої роботи в ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» станом на 01.03.2017 року.

Згідно до листків непрацездатності серія АДА №687381, ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні у період з 01.03.2017 року по 10.03.2017 року та серія АДА №686884, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 13.03.2017 року по 27.03.2017 року.

Наказом ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» від 28.03.2017 року №34-к, ОСОБА_2, бухгалтера відділу бухгалтерського обліку, звільнено з роботи 28.03.2017 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, а також одноразово премійовано у розмірі 36 619,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.05.2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» відхилено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2017 року залишено без змін.

Відповідно до відомості нарахування коштів №791, ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3», 25.05.2017 року на картковий рахунок співробітника ОСОБА_2 перераховано 84 433,32 грн., що також підтверджується платіжним дорученням №52735 від 25.05.2017

Крім того, згідно розрахункових листів ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» ОСОБА_2, за березень 2017 року виплачено 34 440,98 грн., за квітень 2017 року виплачено 1 875,13 грн., за травень 2017 року виплачено 23 275,70 грн., за червень 2017 року виплачено 3 995,25 грн.

Разом з тим, з табелю обліку використання робочого часу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» за звітний період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, ОСОБА_2 17.02.2017 року, 20.02.2017 року, 21.02.2017 року, 22.02.2017 року, 230.220.17 року, 24.02.2017 року, 27.02.2017 року та 28.02.2017 року на роботу не з’явилась.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за вісім робочих днів у лютому місяці 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці. Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення з ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 104 886,11 грн., оскільки дана сума нарахована та виплачена відповідачем після розгляду апеляційної скарги, що підтверджено розрахунковим листком за травень 2017 року.

В частині стягнення моральної шкоди, суд відмовив у зв’язку з відсутністю для цього підстав.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 16.02.2017 р. про поновлення на роботі відповідачем, на наступний день: 17.02.2017 р., було видано наказ № 18-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2М.».

Починаючи з 17.02.2017 р.. позивач була відсутня на роботі.Тому менеджером з персоналу відповідача - ОСОБА_7 22.02.2017 р.на адресу позивача, яка була нею особисто вказана у її позовних заявах: 07301, АДРЕСА_1, була направлена телеграма, такого змісту: «Незважаючи на негайне виконання рішення Вишгородського районного суду від 16.02.2017 р. в частині вашого поновлення на роботі, ви на роботі відсутні. Тому повідомляємо, що наказом ТОВ Райффайзен ОСОБА_3 № 18к від 17.02.2017 ОСОБА_1 поновлено на посаді бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку з 19.07.2016 Вам необхідно терміново прибути на роботу.» (а.с. 68)

28.02.2017 року ОСОБА_7 надійшло електронне повідомлення № 256 про те, щовказана телеграма не доставлена. Квартира зачинена. Адресат по повідомленню за телеграмою не з'являється. (а.с. 69)

28.02.2017 року було здійснено зі стаціонарного телефону відповідача дзвінок на номер мобільного телефону позивача, також вказаний у її позовних заявах по вищевказаній справі: НОМЕР_1. Телефонна розмова відбувалася за участю менеджера з персоналу відповідача - ОСОБА_7, Операційного директора відповідача ОСОБА_6 та представника відповідача в суді по даній справі ОСОБА_8 Розмова відбувалася по голосному зв'язку, про що позивач була інформована. За результатами вказаної розмови було складено Акт від 28.02.2017 р. (а.с. 70)

Під час цієї розмови позивач була повідомлена про те, що відповідачем добровільно виконано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2017 р. по справі № 363/3132/16-ц щодо поновлення її на роботі бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку.

Позивач відповіла, що телеграму вона не отримала, на роботі буде завтра 01.03.2017 р. о 9-00 год.

01.03.2017 р. о 09:00 позивач прибула на роботу. У присутності менеджера з персоналу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» - ОСОБА_7, головного бухгалтера - ОСОБА_9, заступника начальника відділу безпеки - ОСОБА_10 вона була ознайомлена з наказом «Про поновлення на роботі ОСОБА_2М.» від 17.02.2017 р. № 18-к. Позивач також надала свою трудову книжку БТ-ІІ№2180375, до якої була внесена запис №30.

Щодо цих дій працівниками ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» також було складено Акт про ознайомлення позивача з наказом «Про поновлення на роботі ОСОБА_2М.» від 17.02.2017 р. № 18-к та внесення відповідного запису до її трудової книжки. З цим Актом позивач була ознайомлена під розпис із зазначенням дати - 01.03.2017 р. (а.с. 71)

Однак, посада бухгалтера уВідділу бухгалтерського обліку, на яку була поновлена позивач,підлягала скороченню. Тому на виконання Постанови Дирекції Відповідача № П-34 від 25.04.2016 р. «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», протоколу зустрічі ОСОБА_11 відповідача № 26 від 13.05.2015 р. та № 25 від 11.12.2014 p., наказу відповідача № 42-к від 26.04.2016 р. «Про попередження про наступне звільнення за скороченням штату працівників» у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та затвердження штатної чисельності персоналу внаслідок зменшення обсягів продажу лізингових послуг. Відповідачем було видано наказ № 22-квід 28.02.2017 р. «Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників»щодо позивача.(а.с. 72)

З вказаним наказом позивач була також ознайомлена 01.03.2017 р. із зазначенням, нею особисто, дати ознайомлення та підпису на цьому наказі. Також в порядку виконання вимог ст. 49-2 КЗпП їй одночасно з попередженням були надані Пропозиції іншої роботи в ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» станом на 01.03.2017 р.

Після ознайомлення з цими документами позивач заявила, що з 01.03.2017 р. у неї лікарняний та залишила офісні приміщення відповідача.

У подальшому позивачем були надані за період 01.03.2017 р. - 27.03.2017 р. листки непрацездатності: серія АДА № 687381 за період 01.03. 2017 р. - 06.03.2017 р. та серія АДА № 686884 за період 13.03.2017 р. - 27.03.2017 р. (а.с. 74-77)

Оскільки, у ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» був відсутній обсяг робіт за посадою бухгалтера у Відділі бухгалтерського обліку, то позивачу було запропоновано звільнення з роботи за угодою сторін. З цієї пропозицією позивач погодилась.

У зв'язку з досягненням зазначеної домовленості наказом № 34-к від 28.03.2017 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_2М.» вона була звільнена з роботи 28.03.2017 р. за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП. При звільненні за цим наказом ОСОБА_2 було виплачено: 36 619 грн., як одноразове преміювання; за період з 19.07.2016 р. по 28.03.2017 р. компенсація за невикористану відпустку в кількості 21 календарного дня (а.с. 78)

Відповідно до ст. 18 ЦПК судове рішення допускається до виконання лише після набрання ним законної сили.

Статтею 273 ЦПК встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як вищевказано, у зв'язку з досягненням зазначеної домовленості, наказом № 34-к від 28.03.2017 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_2М.», вона була звільнена з роботи 28.03.2017 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП. (а.с. 78)

Станом на 28.03.2017 р. вказана у рішенні від 16.02.2017 р. оплата ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 18.07.2016 р. по 16.02.2017 р. в розмірі 104 886, 11 грн. відповідачем не була здійснена, оскільки вказане рішення у цій частині не набрало чинності через подачу ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.05.2017 р. була відхилена апеляційна скарга ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3», рішення від 16.02.2017 р. було залишено без змін.

З підстав набрання чинності 16.05.2017 р. рішенням від 16.02.2017 р. ОСОБА_2 було перераховано на її картковий рахунок: 84433,32 грн. та перерахунок суми лікарняного та компенсації невикористаної відпустки 7658,25 грн., який було здійснено з врахуванням вищевказаної виплати.

Про вищевказані перерахування ОСОБА_2 була інформована шляхом відправлення на її адресу електронного повідомлення. Документи про перерахування зазначених коштів містяться в матеріалах справи.(а.с. 80-84)

З викладеного вбачається, що судом правильно враховано, що розрахунки ОСОБА_2 базуються на її вимозі щодо обов’язковості оплати їй ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» заробітної плати за 8 робочих днів у лютому 2017 р., а саме: за 17, 20-24, 27, 28.

Таким чином, якщо не брати до уваги суму заробітноїплати нараховану ОСОБА_2 за вказані робочі дні, то всі обгрунтування простягнення з ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» сум виплат по відпусткам та лікарняним за березень 2017 р. та суму лікарняних за рахунок ФСС та інше - безпідставні, оскільки саме через відсутність ОСОБА_2 на роботі, оплата цієї роботи їй не проводилася, так як останнім не виконувалась.

Фактичну відсутність ОСОБА_2 на роботі була відображена і у табелі обліку робочого часу працівників ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» за лютий 2017 р.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оскільки ОСОБА_2 була відсутня на роботі 17, 20-24, 27, 28 лютого 2017 р., робота нею в ці дні не виконувалась, тому відсутні підстави для оплати їй цих робочих днів.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, щодо доводів ОСОБА_2 про індексацію.

Вимоги ОСОБА_2 про індексацію суми вимушеного прогулу 104 886,10 грн. при стягненні з ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» за рішенням від 16.02.2017 р. суперечить чинному законодавству.

Позивач безпідставно посилається на ст. 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який розповсюджується на випадки затримки виплати нарахованої заробітної плати. Але, вказані у рішенні від16.02.2017 р. 104 886. 11 грн. не є сумою нарахованої заробітної плати, а є сумою оплатисереднього заробітку за час вимушеного прогулув період з 18.07.2016 р. по 16.02.2017 р.

Ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці найманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, вимоги ОСОБА_2 щодо індексації оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за судовими рішеннями є незаконними, так як оплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за судовими рішеннями не належить до об’єктів індексації грошових доходів населення.

За таких обставин, коли судом правильно встановлено, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, коли негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі виконано, рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За відсутності такої заборгованості, моральна шкода, яка є похідною від цих вимог, також не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді