Постанова № 74548298, 30.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1490/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –ОСОБА_1,судді –ОСОБА_2,судді –ОСОБА_3при секретарі –ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства «ОАЗИС ПІВДНЯ» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі за позовом Фермерського господарства «ОАЗИС ПІВДНЯ» до Міністерства юстиції України, Комісії з питань з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату ОСОБА_5,

треті особи на стороні позивача: державний реєстратор відділу реєстрації Новокаховської міської ради ОСОБА_6, державний реєстратор відділу реєстрації Новокаховської міської ради ОСОБА_7, фермерське господарство «Лабенок», державний реєстратор прав на нерухоме майно Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Алірізаєва Сіддіка Ахмедівна, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, Біналієв Ломан, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_21, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45 (40 осіб),

третя особа на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал-Инвест»,

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року Фермерське господарство «ОАЗИС ПІВДНЯ» (надалі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі – відповідач-1, Мінюст), Комісії з питань з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (надалі-відповідач-2, Комісія), головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату ОСОБА_5 (надалі – відповідач-3), в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати наказ Мінюсту №1932/5 від 16.06.2017 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_5, індексний номер рішення 35723197 від 16.06.2017 року.

Обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що спірним наказом №1932/5 від 16.06.2017 року Мінюст задовольнив скаргу ТОВ «Глобал-Инвест» та скасував 41 рішення про державну реєстрацію за позивачем прав оренди земельних ділянок на території Надеждівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, які були прийняті державними реєстраторами відділу реєстрації Новокаховської міської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в період з 31 січня по 19 квітня 2017 року, а також скасував три рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_8 від 12 та 13 квітня 2017 року про державну реєстрацію права суборенди земельних ділянок за фермерським господарством «Лабенок». На підставі цього наказу відповідачем-3 16.06.2017 року було прийнято відповідне реєстраційне рішення з індексним номером 35723197 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем-3 внесені відповідні реєстраційні записи про скасування речових прав. Позивач вважає спірний наказ Мінюсту неправомірним з тих підстав, що, по-перше – в порушення вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (надалі - Порядок №1128), позивач був позбавлений права на прийняття участі в засіданні Комісії з розгляду скарги ТОВ «Глобал Інвест», по-друге – висновок Комісії, який став підставою для винесення спірного наказу, ґрунтується на неіснуючому та підробленому рішенні Керченського суду, по-третє - Комісія при розгляді скарги вийшла за межі своїх повноважень і фактично розглянула спір про правомірність розірвання договорів оренди землі, що відноситься до компетенції суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, третіх осіб, свідків, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Спірним наказом Мінюсту №1932/5 від 16.06.2017 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (т.1 а.с.28, т.2 а.с.275) було задоволено скаргу ТОВ «Глобал Інвест» від 12.06.2017 року та скасовано наступні рішення державних реєстраторів відділу реєстрації Новокаховської міської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 31.01.2017 року №№33642132, 33650015, від 04.02.2017 року №33711830, від 06.02.2017 року №33724217, від 07.02.2017 року №33738385, від 09.02.2017 року №№33781373, 33792786, від 10.02.2017 року №№33813067, 33803876, 33799706, від 13.02.2017 року №33824831, від 14.02.2017 року №33842962, від 16.02.2017 року, №№33879675, 33879970 від 20.02.2017 року, №33927472 від 01.03.2017 року, №№34093463, 34099189, від 07.03.2017 року №34182971, від 10.03.2017 року, №№34207908, 34202920, 34203061, від 22.03.2017 року №34384063, від 24.03.2017 року №№34447971, 34442713, 34445767, 34444834, від 30.03.2017 року №34543180, від 27.03.2017 року №34458372, від 31.03.2017 року №34568551, від 04.04.2017 року №№34610757, 34610384, 34606116, від 18.04.2017 року №№34818376, 34822551, 34823886, 34817525, 34808772, 34824686, 34823376, від 19.04.2017 року №№34828594, 34828209, а всього 41 рішення, якими було припинено право оренди ТОВ «Глобал-Инвест» на земельні ділянки третіх осіб та зареєстровано право оренди на ці ділянки за позивачем.

Також спірним наказом Мінюсту були скасовані три рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державного реєстратора прав на нерухоме майно Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_8 від 13.04.2017 року №34774365, від 12.04.2017 року №№34740204, 34749320, якими було зареєстровано право суборенди ФГ «ЛАБЕНОК» на земельні ділянки, що розташовані на території Чаплинського району Херсонської області з кадастровими номерами 6525482400:02:005:0018, 6525482400:02:002:0026, 6525482400:02:005:0004.

На підставі спірного наказу Мінюсту відповідачем-3 було прийнято рішення від 16.06.2017 року з індексним номером 35723197 про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних записів про припинення прав, які виникли у позивача та у ФГ «ЛАБЕНОК» на підставі скасованих спірним наказом Мінюсту рішень державних реєстраторів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Факт прийняття відповідачем-3 такого рішення підтверджується долученими до справи відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по кожній земельній ділянці (т.1 а.с.29-158).

Предметом оскарження у даній справі є наказ Мінюсту №1932/5 від 16.06.2017 року та прийняте на виконання цього наказу рішення відповідача-3 від 16.06.2017 року з індексним номером 35723197.

В спірному наказі Мінюсту зазначено, що підставою для його прийняття став висновок Комісії Мінюсту з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (надалі – Комісія) від 16.06.2017 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Глобал Інвест» від 12.06.2017 року, яка була зареєстрована в Мінюсті 13.06.2017 року за №17461-0-33-17 (надалі – висновок від 16.06.2017 року) (т.2 а.с.270-274).

У висновку від 16.06.2017 року в якості підстав для задоволення скарги ТОВ «Глобал Інвест» вказано наступне:

- оскаржені рішення державних реєстраторів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняті на підставі додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 01.02.2016 року щодо дострокового припинення дії договорів оренди, укладених у 2009-2011 роках між ТОВ «Глобал-Инвест» та власниками земельних ділянок, які за своєю суттю є недійсними, адже підписані не уповноваженою на те особою, оскільки рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року у справі №2/108/10513/12 за позовом ТОВ «Глобал-Инвест» до ОСОБА_46, приватного нотаріуса Чаплинського районного округу Херсонської області ОСОБА_47 та ОСОБА_48 про визнання недійсними довіреності та договору оренди нерухомого майна, зокрема, було визнано недійсною довіреність, на підставі якої ОСОБА_46 від імені ТОВ «Глобал-Инвест» та власниками земельних ділянок укладались додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 01.02.2016 щодо дострокового припинення дії договорів оренди, укладених у 2009-2001 роках між ТОВ «Глобал-Инвест» та власниками земельних ділянок;

- державними реєстраторами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при прийнятті оскаржуваних рішень всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (статті 3, 10 Закону №1952, пункти 12, 40 Порядку №1127) та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 01.02.2016 року щодо дострокового припинення дії договорів оренди, укладених у 2009-2011 роках між ТОВ «Глобал-Инвест» та власниками земельних ділянок, які укладались на підставі довіреності, визнаної недійсною рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року у справі №2/108/10513/12, не відповідають вимогам, встановленим Законом.

Будь-яких інших підстав для задоволення скарги ТОВ «Глобал Інвест» ні у висновку від 16.06.2017 року, ні в спірному наказі Мінюсту не наведено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції відхилив наведені позивачем доводи та погодився з тими доводами, які викладені у висновку від 16.06.2017 року, а також навів ряд інших доводів, які, на думку суду першої інстанції, також підтверджують правомірність спірного наказу Мінюсту.

Так, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про порушення відповідачем його права на прийняття участі у розгляді Комісією скарги ТОВ «Глобал-Инвест», зазначивши, що відповідачем дотримана процедура повідомлення зацікавлених осіб про розгляді такої скарги.

Також суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що Комісія вийшла за межі своїх повноважень та розглянула не дії або бездіяльність державних реєстраторів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а фактично спір між ТОВ «Глобал-Инвест» та землевласниками, зазначивши, що Комісія правомірно встановила відсутність повноважень у ОСОБА_46 на укладання додаткових угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок із ТОВ «Глобал-Инвест», які стали підставами для здійснення цими державними реєстраторами реєстраційних дій по припиненню права оренди.

При цьому суд першої інстанції визнав дійснім рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року у справі №2/108/10513/12, про підробленість якого стверджував позивач, та надав оцінку діям державних реєстраторів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з проведення державної реєстрації припинення права ТОВ «Глобал-Инвест» на оренду всіх земельних ділянок та з реєстрації права оренди на ці земельні ділянки за ФГ «ОАЗИС ПІВДНЯ» на підставі копій документів лише однієї реєстраційної справи №597929065254 стосовно вчинення державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 реєстраційної дії за її рішенням №34568551 від 31.03.2017 року (т.с.1, а.с.251-262), вважаючи, що дії та рішення цих державних реєстраторів є аналогічними в кожному випадку.

На думку суду першої інстанції, крім тих порушень, що вказані у висновку Комісії від 16.06.2017 року, в діях державних реєстраторів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 також є наступні порушення:

- рішення про припинення права оренди земельних ділянок за ТОВ «Глобал-Инвест» було прийнято без подання відповідних заяв про припинення такого прав, а лише на підставі заяв про державну реєстрацію виникнення права оренди земельних ділянок за ФГ «Оазис півдня»;

- державні реєстратори не мали права одним рішенням припиняти право оренди земельних ділянок за ТОВ «Глобал-Инвест» та реєструвати право оренди земельних ділянок за ФГ «Оазис півдня», а повинні були здійснити державну реєстрацію прав в певній послідовності - спочатку одним рішенням припинити право оренди земельної ділянки, а потім другим рішенням зареєструвати право оренди за новим орендарем;

- на час укладення новим орендарем ФГ «Оазис півдня» договорів оренди з власниками земельних ділянок, додаткові угоди про розірвання договорів оренди з ТОВ «Глобал-Инвест» не були зареєстровані, а тому не набрали чинності, що вказує на проведення державними реєстраторами подвійної реєстрації прав оренди за ФГ «Оазис півдня» при наявності зареєстрованого права оренди на ці ж земельні ділянки за ТОВ «Глобал-Инвест»;

- в жодній з наявних в матеріалах справи додаткових угод про дострокове припинення дії договорів оренди земельних ділянок не міститься повного переліку таких істотних умов як дата укладання основного договору оренди, його номер, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), а додаткові угоди подавались державним реєстраторам без надання основного договору оренди;

- державні реєстратори ОСОБА_49 та ОСОБА_7 не могли проігнорувати той факт, що поданий їм для державної реєстрації іншого речового права пакет документів у всіх випадках містив договори оренди земельних ділянок, підписані з боку ФГ «Оазис Півдня» тією ж особою, яка підписала і додаткові угоди про дострокове розірвання договорів оренди з ТОВ «Глобал-Инвест» - ОСОБА_46.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання про те, чи відповідають оскаржувані рішення критеріям, які встановлені ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини - Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі – Закон №1952) та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року (надалі - Порядок №1128), який визначає процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (суб'єкт розгляду скарги).

Частинами 1 та 3 ст.37 Закону №1952 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України №37/5 від 12.01.2016 року затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін'юсті від 13.01.2016 року за №42/28172 (далі – Положення про Комісію №37/5).

Частиною 6 ст.37 Закону №1952 встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п.12 Порядку №1128)

Згідно ч.7 ст.37 Закону №1952 рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

А відповідно до п.15 Порядку №1128 Рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», виконуються суб'єктом розгляду скарги у межах компетенції, визначеної Законами.

З наведених норм слідує, що розгляд скарги ТОВ «Глобал-Инвест» на дії державних реєстраторів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також прийняття за результатами такого розгляду рішення у формі наказу та виконання такого наказу рішенням відповідача-3 здійснені відповідачами у межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

При вирішенні питання про дотримання відповідачами порядку розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест» та прав всіх зацікавлених осіб на участь у процесі прийняття спірного Наказу Мінюсту, колегія суддів виходить з положень пунктів 9-11 Порядку №1128, в редакції, яка була чинною на час прийняття спірних рішень, якими було передбачено наступне:

- під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (п.9);

- суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги) (п.10);

- копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Також колегія суддів враховує і положення пунктів 3,4 розділу ІІІ Положення про Комісію №37/5, якими передбачено наступне:

- секретар комісії завчасно повідомляє членів комісії, а також скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді;

- розгляд питання на засіданні комісії включає такі етапи: 1) доповідь члена комісії, співдоповіді (у разі потреби); 2) запитання членів комісії доповідачу, співдоповідачам, відповіді на них; 3) виступи членів комісії та скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб з питання, що розглядається; 4) внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; 5) оголошення Головою комісії про припинення обговорення питання; 6) заключне слово доповідача, співдоповідачів (за їх бажанням); 7) голосування.

Наведені норми Порядку №1128 та Положення про Комісію №37/5 передбачають застосування принципу змагальності під час розгляду Комісією скарги на дії державних реєстраторів, який надає скаржнику, суб'єкту оскарження (державному реєстратору) та іншим заінтересованим особам право надавати свої пояснення та заперечення по суті скарги, які обов'язково повинні прийматися Комісією до розгляду.

Дотримання такого принципу було б неможливим без існування дієвого механізму належного та завчасного повідомлення всіх зацікавлених осіб про час та місце розгляду Комісією скарги на дії державного реєстратора. Результатом такого повідомлення повинна бути фактична обізнаність всіх зацікавлених осіб про дату, час та місце розгляду Комісією скарги, яка надає можливість належно підготуватися до розгляду такої скарги та взяти участь в її розгляді. Лише після з’ясування факту такої обізнаності Комісія може вирішити питання про можливість розгляду скарги без участі зацікавлених осіб, які не з’явились на засідання Комісії.

Однак з’ясовані в ходу судового розгляду обставини даної справи свідчать про недотримання відповідачами покладеного на них обов’язку по належному та завчасному повідомленню всіх зацікавлених осіб про час та місце розгляду Комісією скарги ТОВ «Глобал-Инвест».

Так, відповідно до матеріалів справи (т.6 а.с.37) повідомлення про проведення Комісією засідання з розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест», яке відбулось 16.06.2017 року об 11:00 год., було здійснено лише в один з способів, передбачених п.10. Порядку №1128, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту 15.06.2017 року о 17:39 год., тобто всього за 17 годин до проведення засідання.

Наявні в матеріалах справи ксерокопії листів Мінюсту від 14.06.2017 року в адрес державних реєстраторів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також в адрес ФГ «ОАЗИС ПІВДНЯ» з інформацією про надходження скарги ТОВ «Глобал-Инвест» та про майбутнє оголошення про дату, час та місце розгляду Комісією цієї скарги на офіційному веб-сайті Мін'юсту (т.2 а.с.265, 266) не містять доказів отримання цих листів адресатами завчасно до моменту розгляду вказаної скарги. Як зазначають в своїх поясненнях державні реєстратори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.4 а.с.143-150), вищевказаний лист Мінюсту від 14.06.2017 року із копією скарги ТОВ «Глобал-Инвест» надійшов до відділу реєстрації Новокаховської міської ради 23.06.2017 року, тобто вже після розгляду скарги та прийняття спірних рішень, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на вказаному листі (т.4 а.с.131).

Ці факти сторонами не заперечуються. Проте, на думку відповідача-1 та представників ТОВ «Глобал-Инвест», з якими погодився і суд першої інстанції, здійснене Комісією повідомлення про час та місце розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест» є достатнім для забезпечення права всіх зацікавлених осіб на прийняття участі в засіданні Комісії.

Колегія суддів з такою позицією відповідача-1, представників ТОВ «Глобал-Инвест» та суду першої інстанції погодитися не може, оскільки вважає, що застосований відповідачами механізм повідомлення про розгляд Комісією скарги ТОВ «Глобал-Инвест» є не тільки недієвим з точки зору досягнення мети такого оголошення, так як у будь-якої зацікавленої особи без наявності інформації про факт звернення з такою скаргою відсутня необхідність для моніторингу офіційного веб-сайту Мін'юсту, а також і явно нерозумним з точки зору завчасності розміщення такого оголошення за 17 годин до проведення такого розгляду, при тому що всі зацікавлені особи знаходять на території Херсонської області, а розгляді скарги відбувся в м.Києві.

Незважаючи на те, що згідно п.4 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», тобто не більше одного місяця від дня їх надходження (ст.20 цього Закону), відповідачі жодним чином не обґрунтували необхідність такого поспішного розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест», який відбувся лише на третій день після надходження цієї скарги до Мінюсту.

Є цілком очевидним, що такий нічим необґрунтований стислий термін розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест» в будь-якому випадку не міг забезпечити належного та завчасного повідомлення всіх зацікавлених осіб про час та місце розгляду цієї скарги, вручення їм копії скарги, що в свою чергу зробило неможливим дотримання Комісією принципу змагальності під час розгляду такої скарги.

Тому проведення Комісією розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест» за вказаних обставин свідчить про порушення як прав позивача, так і прав державних реєстраторів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на участь у розгляді такої скарги, що вказує на прийняття спірних рішень без дотримання таких критеріїв як добросовісність, рівність сторін та забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення, які передбачені ч.2 ст.2 КАС України.

Наявність таких порушень прав позивача та суб’єктів оскарження під час розгляду скарги ТОВ «Глобал-Инвест» на думку колегії суддів є цілком достатнім для визнання протиправними та скасування ухвалених за результатами такого розгляду спірних рішень відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наслідком спірних рішень відповідача-1 та відповідача-3 є скасування державної реєстрації права оренди ФГ «ОАЗИС ПІВДНЯ» земельних ділянок, тобто є втручанням державного органу в право позивача на користування майном, а таке право є об’єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає наступне: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.»

Європейський суд з прав людини у рішенні «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року (заява №4909/04) зазначив наступне:

« 39. Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], заява №33202/96, п.107, ECHR 2000-I).»

Оскільки спірні рішення ухвалені за результатами розгляду Комісією скарги ТОВ «Глобал-Инвест», що відбулось з порушенням вимог законодавства та прав позивача і суб’єктів оскарження (державних реєстраторів), тому втручання відповідача-1, як суб’єкта владних повноважень, в права позивача, які захищаються статтею 1 Першого протоколу Конвенції, не можна вважати правомірним.

Окрім описаних вище порушень процедури розгляду Комісією скарги ТОВ «Глобал-Инвест», колегія суддів також вважає за необхідне надати оцінку викладеним у висновку Комісії підставам для винесення спірного наказу Мінюсту.

Як вже зазначено вище, суб'єкт розгляду скарги за результатами її розгляду та підставі висновків Комісії приймає мотивоване рішення у формі наказу.

При цьому, відповідно до п.14 Порядку №1128 висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію, зокрема, про те, які саме рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації.

В самому наказі Мінюсту №1932/5 від 16.06.2017 року не викладений опис тих порушень суб’єктів оскарження, які стали підставами для цього наказу, проте є посилання на висновок Комісії від 16.96.2017 року, на підставі якого цей наказ був винесений.

Відповідно до пункту 8 Положення про Комісію №37/5 рішення комісії оформлюються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості, зокрема: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства, тощо.

Отже, підстави для винесення спірного наказу Мінюсту відображені лише у висновку Комісії від 16.06.2017 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час оцінки підстав для винесення оскарженого рішення суб’єкта владних повноважень адміністративний суд повинен виходити з принципу, закладеного в абз.2 ст.77 КАС України, який передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з цього, у даній справі суд першої інстанції повинен був дати оцінку лише тим підставам для винесення спірного наказу Мінюсту, які зазначені у висновку від 16.06.2017 року, та відхилити ті додаткові підстави, які навів Мінюст в своїх запереченнях на позов (т.4 а.с.209) та представник Мінюсту під час судових засідань.

Також суд першої інстанції повинен був відхилити і ті додаткові обґрунтування для винесення спірного наказу, які наведені ТОВ «Глобал-Инвест» в запереченнях на позов (т.4 а.с.177-188) та представниками цього товариства в ході судового розгляду, і тим більше суд першої інстанції не мав права доповнювати підстави винесення спірних рішень своїми власними, на які не вказували ні відповідачі, ні ТОВ «Глобал-Инвест».

Однак при вирішенні даного спору суд першої інстанції відхилився від дотримання цього принципу, оскільки обґрунтував правомірність оскаржуваного наказу Мінюсту такими підставами, які не були покладені в основу цього наказу.

Слід враховувати, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тому в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не повинен підміняти цього суб’єкта, обґрунтовуючи правомірність оскарженого рішення тими доводами, які не враховувались при прийнятті оскаржуваних рішень.

Як вже зазначено вище, за висновком Комісії від 16.06.2017 року допущене державними реєстраторами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушення законодавства у сфері державної реєстрації полягає в тому, що ними не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 01.02.2016 року щодо дострокового припинення дії цих договорів оренди, укладених у 2009-2011 роках між ТОВ «Глобал-Инвест» та власниками земельних ділянок, є не дійсним тому, що були підписані від імені ТОВ «Глобал-Инвест» не уповноваженою на те особою - ОСОБА_46, довіреність якого була визнана недійсною рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року у справі №2/108/10513/12.

Заперечуючи проти такої підстави, позивач вказував на те, що такого рішення судом ніколи не приймалось, надана ксерокопія цього рішення є підробленою, а також вказував на відсутність у відповідачів повноважень визнавати недійсними правочини, вирішуючи тим самим цивільно-правовий спір.

Державні реєстратори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в своїх письмових поясненнях (т.4 а.с.143-150) також заперечували проти такого висновку Комісії з тих підстав, що як на час здійснення ними реєстраційних дій, так і на час розгляду даної справи вищевказані додаткові угоди про дострокове припинення дії договорів оренди у встановленому законодавством порядку недійсними не визнавались; документи на реєстрацію подавались власниками земельних ділянок через уповноважену особу; у державного реєстратора відсутня як технічна можливість, так і обов’язок перевіряти довіреності за Державним реєстром довіреностей; відповідальність державного реєстратора обмежується встановленням відповідності законодавству викладеного тексту в поданих документах, а відповідальність за достовірність даних у наданих для реєстрації документах згідно ч.2 ст.22 Закону №1952 несе особа, що їх подає.

Як слідує з матеріалів справи, Міністерство юстиції України на вимогу суду не надало належним чином посвідчене рішення Керченського міського суду від 04.12.2012 року, пояснивши в судовому засіданні, що воно повернуто скаржнику, тобто ТОВ «Глобал Інвест». Представники ТОВ «Глобал Інвест» в свою чергу пояснили, що таке судове рішення було надано Мінюсту.

Колегія суддів зазначає, що всі долучені до справи ксерокопії рішення Керченського суду від 04.12.2012 року не є належно завіреними копіями судового рішення, на підставі якого можуть вчинятися реєстраційні дії.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вищевказаному рішенню Керченського міського суду АРК, оглянув в судовому засіданні лише ксерокопію цього рішення, вказавши, що воно містить передбачені законом реквізити, печатку суду та відмітку про набрання ним законної сили, та відхилив доводи позивача про підробленість цього судового рішення, зазначивши, що такі доводи мають підтверджуватись належними доказами, а такі докази відсутні, крім відповіді нотаріуса, як особи заінтересованої.

При цьому суд першої інстанції не зазначив, які саме докази можуть бути надані позивачем на підтвердження його доводів про підробленість цього судового рішення, з урахуванням того, що оригінал цього рішення так і не було надано на вимогу суду учасниками процесу, і відомості про таке рішення та про інші процесуальні рішення Керченського міського суду АРК по справі №2/108/10513/12 відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував, в чому саме він вбачає зацікавленість нотаріуса ОСОБА_47 в розгляді даної справи, яка в своїй відповіді від 28.04.2017 року. за №112/01-16 (т.4 а.с.96) підтвердила факт посвідчення нею 20.06.2012 року довіреності від ТОВ «Глобал-Инвест» ОСОБА_46, та повідомила про те, що їй нічого не відомо про вищевказане рішення Керченського міського суду АРК.

Незважаючи на те, що питання дійсності рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року у справі №2/108/10513/12 є одним з ключових для правильного вирішення даного спору, суд першої інстанції не вчинив всіх можливих від нього дій з метою перевірки цього факту при наявність такої можливості.

Так, відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Саме з цією метою судом апеляційної інстанції в якості свідків були викликані в судове засідання нотаріус ОСОБА_47 та ОСОБА_46, як особи, щодо яких у наданій ксерокопії рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року зазначено, що ці особи в якості відповідачів особисто приймали участь в судовому засіданні та надавали пояснення (т.2 а.с.196-199).

Будучі допитаними судом апеляційної інстанції в якості свідків, нотаріус ОСОБА_47 та ОСОБА_46 пояснили, що участі в засіданні Керченського міського суду по справі №2/108/10513/12 не брали, про існування такої справи не знали, копії позовів по цій справі не отримували, і будь-якої судової кореспонденції від зазначеного суду до них не надходило.

Крім того, ОСОБА_46 пояснив, що він ніколи не укладав жодних договорів з ОСОБА_48, і взагалі такої особи не знає, хоча за змістом зазначеної ксерокопії рішення Керченського міського суду предметом позову є також визнання недійсним договору оренди нерухомого майна у м.Керч, укладеного ОСОБА_46 із ОСОБА_48 01.10.2012 року за №612цх-84.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року №3262-IV та Постанови КМУ від 25.05.2006 року №740 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, суд вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Однак в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про рішення Керченського міського суду АРК від 04.12.2012 року та про інші процесуальні рішення цього суду по справі №2/108/10513/12.

Дослідивши питання, яке стосується факту винесення Керченським міським судом Автономної Республіки Крим рішення від 04.12.2012 року у справі №2/108/10513/12 та набрання ним законної сили, колегія суддів зазначає, що такий факт повинен бути поза розумним сумнівом, однак з’ясовані обставини даної справи, як-то – відсутність належним чином засвідченої копії цього рішення, відсутність даних про таке рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також пояснення свідків ОСОБА_47 та ОСОБА_46 в сукупності не дають колегії суддів підстав визнати факт існування такого рішення.

Окремо колегія суддів звертає увагу на той факт, що покладаючи в основу свого Висновку рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 року, Комісія не дотрималась вимог ст.31-1 Закону №1952, згідно якої реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Тобто, дана норма Закону №1952 як раз і направлена на те, щоб зробити неможливим проведення реєстраційних дій на підставі не чинних та неіснуючих судових рішень. Однак відповідачі жодним чином не обґрунтували причини невиконання ними цього припису закону під час винесення спірних рішень та скасування державної реєстрації прав позивача на оренду земельних ділянок.

Окрім наведених вище висновків стосовно рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, посилаючись на таке рішення, Комісія на стр.8 свого Висновку визнала недійсним всі додаткові угоди про дострокове припинення дії договорів оренди, укладених фізичними особами із ТОВ «Глобал-Инвест» внаслідок їх підписання не уповноваженою особою.

Відповідно до ст.215 ЦК України визнання правочину недійсним здійснюється судом. Відповідачі такими повноваженнями не наділені.

В даному випадку Комісія Мінюсту в порушення ст.19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вийшла за межі своїх повноважень та фактично привласнила собі повноваження визнавати правочини недійсними, які віднесені до повноважень судів.

Наведене вище дає колегії суддів підстави для висновку, що спірний наказ Мінюсту та прийняте на його виконання рішення відповідача-3 є свавільними як за процедурою їх прийняття, так і за підставами, які покладені в їх основу.

Що стосується інших доводів, які навів суд першої інстанції в обґрунтування законності спірних рішень, то як вже зазначено вище, такі доводи не можуть враховуватися при вирішенні даного спору, оскільки вони не були покладені в основу спірних рішень.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати про помилковість таких доводів.

Так, суд першої інстанції зазначив, що державні реєстратори в кожному випадку неправомірно провели реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок за ТОВ «Глобал-Инвест» та здійснили реєстрацію виникнення права оренди земельних ділянок за ФГ "Оазис півдня" одним рішення державного реєстратора і на підставі лише однієї заяви про реєстрацію права без заяви про припинення такого права.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону №1952 заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (надалі - Порядок №1127) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява (п.6 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що треті особи, які є власниками земельних ділянок, через уповноважену особу подали на державну реєстрацію документи стосовно кожної окремої земельної ділянки з метою реєстрації іншого речового права стосовно цих ділянок, тобто реєстрацію права оренди за ФГ «Оазис півдня» з припиненням цього права за ТОВ «Глобал-Инвест».

Наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 року №3276/5 затверджені вимоги до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зі змісту цих вимог слідує, що і заяви, і рішення державних реєстраторів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В своїх поясненнях державні реєстратори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.4 а.с.143-150) зазначили, що законодавство та технічні можливості ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не забороняють приймати одне рішення щодо декількох реєстраційних дій, а навпаки, згідно вимог до оформлення рішень у сфері державної реєстрації державний реєстратор повинен зазначити у відповідному рішенні всі реєстраційні дії, які проводяться.

Такі пояснення державних реєстраторів узгоджуються з пунктом 3 вимог до оформлення рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якого рішення повинно містити відомості, зокрема, про реєстраційні дії, щодо яких подано заяву.

З цього слідує висновок, що одна заява стосовно одного об'єкту нерухомого майна може бути підставою для вчинення декількох реєстраційних дій, про вчинення яких може бути прийнято одне рішення державного реєстратора.

В даній справі кожним власником земельної ділянки через уповноважену особу для проведення державної реєстрації іншого речового права був поданий пакет документів, який містив додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки із ТОВ «Глобал-Инвест» про дострокове припинення дії цього договору, а також новий договір оренди земельної ділянки із ФГ «Оазис півдня». Відповідно, наявність таких правочинів передбачає проведення державної реєстрації з припинення права оренди ТОВ «Глобал-Инвест» з наступною реєстрацією права оренди за ФГ «Оазис півдня».

Саме така послідовність проведення реєстраційних дій щодо кожної окремої земельної ділянки і була здійснена державними реєстраторами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були оформлені одним рішенням стосовно кожної окремої земельної ділянки, що не суперечить вимогам законодавства.

Посилання суду першої інстанції на те, що на час укладення новим орендарем ФГ «Оазис півдня» договорів оренди з власниками земельних ділянок, додаткові угоди про розірвання договорів оренди з ТОВ «Глобал-Инвест» не були зареєстровані, а тому не набрали чинності, що вказує на проведення державними реєстраторами подвійної реєстрації прав оренди за ФГ «Оазис півдня» при наявності зареєстрованого права оренди на ці ж земельні ділянки за ТОВ «Глобал-Инвест» є помилковими, оскільки з 01.01.2013 року законодавство України вже не передбачає процедуру державної реєстрації договору оренди землі, а здійснюється державна реєстрація права оренди.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, суть державної реєстрації прав на нерухоме майно полягає у внесенні відповідних записів до Державного реєстру, що і було здійснено державними реєстраторами.

А оскільки реєстрація припинення права відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-ІV також відноситься до державної реєстрації, то державні реєстратори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по кожній земельній ділянці цілком правомірно спочатку внесли до Державного реєстру запис про припинення права оренди земельної ділянки за ТОВ «Глобал-Инвест», а після внесли запис про реєстрацію цього права за ФГ «Оазис півдня».

Така послідовність вчинення реєстраційних дій вказаними державними реєстраторами сторонами не заперечується та підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, саме про таку послідовність вчинення реєстраційних дій зазначив і суд першої інстанції на стор.5-6 свого рішення.

Щодо посилань суду першої інстанції на певні недоліки оформлення додаткових угод про дострокове припинення дії договорів оренди земельних ділянок із ТОВ «Глобал-Инвест», зокрема, на відсутність в них всіх істотних умов, а також посилання на факт підписання вказаних додаткових угод від імені ТОВ «Глобал-Инвест» ОСОБА_46, який також підписав і договори оренди з боку ФГ «Оазис Півдня», колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, на такі недоліки оформлення правочинів не посилалась Комісія у своєму висновку від 16.06.2017 року, а відповідно вони і не були підставами для ухвалення відповідачами спірних рішень, що в свою чергу виключає їх з предмету дослідження в даній адміністративній справі.

По-друге, предметом оскарження в даній адміністративній справі є спірний наказ Мінюсту та рішення відповідача-3, а не правочини з припинення та укладання договорів оренди землі, спори щодо яких не відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Тим більше, що, як пояснили представники позивача, наразі існує судовий спір з приводу укладання третіми особами – власниками земельних ділянок договорів оренди з ФГ «Оазис Півдня», який розглядається за правилами цивільного судочинства.

По-третє, сам факт підписання однією фізичною особою від різних юридичних осіб в різні проміжки часу правочинів, що стосуються одного об’єкту нерухомого майна, не є порушенням законодавства за умові існування у такої фізичної особи відповідних повноважень на час підписання.

На підставі всього вищенаведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

За правилами ст.139 КАС України підлягають відшкодуванню позивачу судові витрати, понесені у зв’язку із розглядом справи в суді першої інстанції у вигляді судового збору в розмірі 3200,00 грн. (т.1 а.с.3), і судові витрати, понесені позивачем у зв’язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції у вигляді судового збору в розмірі 4800,00 грн. (т.6 а.с.141), а всього в сумі 8000,00 грн..

Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «ОАЗИС ПІВДНЯ» – задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року – скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги фермерського господарства «ОАЗИС ПІВДНЯ» задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1932/5 від 16.06.2017 року "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";

Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_5, індексний номер рішення 35723197 від 16 червня 2017 року.

Стягнути на користь фермерського господарства «ОАЗИС ПІВДНЯ» (код ЄДРПОУ 38687890) судові витрати в сумі 8000 (вісім тисяч ) грн. з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок його бюджетних асигнувань.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07 червня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3