Постанова № 74548233, 16.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3470/17

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання – Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

03 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.08.2016 року за № 106828-1303; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 03.06.2016 року за №49222-13; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ГУ ДФС в Одеській області від 20.06.2017 р. за №8503361-13; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС в Одеській області №470-08 від 24.05.2017 року; визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо внесення до інформаційних баз контролюючого органу недостовірної інформації стосовно позивача (обсяг власності) і грошової нормативної оцінки землі, чим здійснено внесення змін в обсяги прав та обов’язків позивача на підставі документів, складених стосовно інших осіб, та здійснення адміністрування земельного податку із порушеннями діючого законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять розрахунку сум, які зазначені у таких рішеннях. А відтак, не є можливим визначити правильність нарахування таких сум. Крім того, позивач самостійно не декларував зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, не є власником земельної ділянки та не укладав договорів оренди земель державної або комунальної власності.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області заперечувало проти позову, зазначаючи, що у позивача перебуває на праві приватної власності 42/200 частини нежитлових будівель за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, б.124, яке розташоване на земельній ділянці площею 1097,1 кв.м. Таким чином, ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 230,39 кв.м, а тому нарахування земельного податку є обґрунтованим.

ГУ ДФС в Одеській області заперечувало проти позову зазначаючи, що заборгованість позивача по земельному податку на загальну суму 104 342,31 грн. виникла у зв’язку з несплатою у встановлений законодавством термін визначеного грошового зобов’язання з земельного податку, через що було винесено оскаржувану податкову вимогу.

Оскільки позивач оскаржив податкове повідомлення – рішення №106828-1303 на суму 104 342,31 грн. то сума заборгованості є неузгодженою та відповідно до ПК України оскаржувана податкова вимога ГУ ДФС в Одеській області вважається відкликаною.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянти зазначають, що обов’язок сплачувати земельний податок чи орендну плату виникає з дня фактичного правомірного користування земельною ділянкою, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування. Згідно даних АІС «Податковий блок», площа земельної ділянки за адресою м.Одеса, вул.Миколаївська дорога,124, що належить ОСОБА_4 складає 1065 кв.м. Ставка податку обчислена згідно рішення Одеської міської ради № 6762-VI від 10.06.2015 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_4 є власником 48/200 частин нежитлових будівель загальною площею 1097,1 кв.м., що знаходяться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. №124, що підтверджується договором дарування та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно(а.с.41-43, 108).

03.06.2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 106828-1303, яким позивачу нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2016 р. у сумі 104342,31 грн. (а.с.48).

20.06.2017 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 8503361-13, яким позивачу нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2017 р. у сумі 48848,99 грн. (а.с.48).

24.05.2017 року ГУ ДФС в Одеській області винесло податкову вимогу, згідно з якою позивачу визначено суму податкового боргу за земельним податком з фізичних осіб код 18010700 у сумі 104342,31 грн. (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив розрахунок податкового зобов’язання протиправно, без відповідних вихідних даних.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були в попереднього землекористувача.

Згідно приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За результатами аналізу наведених вище правових норм судова колегія приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, оскільки позивач є власником частини нежитлового приміщення, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.12.2012 року, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПК (п. 271.1 статті 271 ПК України). При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 статті 286 ПК України).

Між тим, як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 02.05.2018 № 9-15-0.62-4513/2-18, яке направлено на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду на виконання ухвали від 26.03.2018, згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року відсутня інформація щодо реєстрації за фізичними та юридичними особами державних актів та договорів оренди на земельну ділянку за адресою м.Одеса, Миколаївська дорога, 124, кадастровий номер 5110137600:35:005:0009. Крім того, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 у відділі відсутня інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки за адресою м.Одеса, Миколаївська дорога, 124, кадастровий номер 5110137600:35:005:0009.

Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що у органів ДФС були відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку за земельну ділянку розташовану у м.Одеса, Миколаївська дорога, 124, кадастровий номер 5110137600:35:005:0009, оскільки у земельному кадастрі відсутні дані щодо неї.

Крім того, відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Проте, листом управління Держгеокадастру у м.Одесі Одеської області від 05.08.2016 року за № 1102/86-16 повідомлено ОСОБА_4 про відсутність достатніх правових підстав щодо надання інформації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки розташовану у м.Одеса, Миколаївська дорога, 124 (а.с.10).

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що з листа ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 03.06.2016 р. за №4076/1554-16-03, направленого на адресу позивача про надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку та нерухоме майно, вбачається, що податковий орган не мав інформації про належність позивачу нерухомого майна - земельної ділянки (а.с.39).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач за відсутності достатньої інформації, передбаченої ПК України, відповідних документів із вихідними даними, виніс податкові повідомлення – рішення, якими нарахував позивачу податкові зобов’язання з земельного податку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не було здійснено обґрунтованого розрахунку сум земельного податку з фізичних осіб, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про безпідставність існування двох податкових повідомлень-рішень від 03.06.2016 № 106828-1303 та від 17.06.2016 № 106828-1303 про нарахування земельного податку за той самий період 2016 рік, за тим самим номером, однаковою сумою податку.

Судова колегія також вважає вірним рішення суду в частині задоволення позову про скасування податкової вимоги, яке є похідним від вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Оскільки відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірність та законність прийнятих рішень, суд першої інстанції прийняв вірне рішення про їх скасування.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321,322,325, 329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 23 травня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К ОСОБА_5