Постанова № 74548054, 31.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2437/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Попка Я. С.;

за участю секретаря судового засідання – Торкот Д. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в справі № 803/691/17 (головуючий суддя – Костюкевич С. Ф., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2017 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Ковельська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2016 року №000635312, №000634312, №000633312 та податкової вимоги від 15.02.2017 року №493-03.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року залучено в даній справі в якості другого відповідача ОСОБА_2 управління ДФС у Волинській області, оскільки відповідачем у справі є Ковельська ОДПІ, а позивачем в т.ч. оскаржується і вимога від 15.02.2017 року №493-03, яка винесена ОСОБА_2 управлінням ДФС у Волинській області.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки призначеної органом досудового слідства та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30.11.2016 року №000635312, №000634312, №000633312. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 15.02.2017 року №493-03.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачами – Ковельською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області та ОСОБА_2 управлінням ДФС у Волинській області, подано апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду, в яких висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що протягом перевіреного періоду з 01.01.2013 року по 21.12.2015 року позивач як фізична особа отримала дохід в сумі 3685382 грн. Вказані кошти отримані різними платежами від інших фізичних осіб з різних областей України на карткові рахунки позивача №2625123172/НОМЕР_1 та №26259136814 відкритих у ПАТ “ОСОБА_3 Аваль”. Готівкові кошти із вказаних банківських рахунків знімались позивачем ОСОБА_1 через банківські відділення та банкомати в різних містах України. Однак, позивач не включила до загального річного оподатковуваного доходу вказаних сум доходу в розмірі 3685382 грн., не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки, занизила суму військового збору. Про походження вказаних грошових сум позивач нічого не пояснила і документів не надала, тому, оскаржені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року апеляційні скарги Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління ДФС у Волинській області задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та направлено справу на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Представник відповідачів, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг підтримала, просить такі задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг заперечив, просить відмовити в задоволенні таких, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їхнього задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 11.04.2016 року Ковельською ОДПІ в період з 03.11.2016 року по 07.11.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року за результатом якої складено акт №102/13-3315406406 від 14.11.2016 року.

Як встановлено судом, під час здійснення перевірки використовувалися матеріали досудового розслідування.

Відповідно до отриманих даних з матеріалів досудового розслідування слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Волинській області проводиться досудове розслідування за матеріалами, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320150000000000188 від 15.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 209 КК України.

Встановлено, що з двох рахунків ОСОБА_1, відкритих у ПАТ “ОСОБА_3 Аваль”, протягом періоду з 27.06.2013 року по 29.07.2015 року, знято готівкою коштів, на загальну суму 9,49 млн. грн., а саме: з рахунку №2625123172/НОМЕР_1, протягом періоду 27.06.2013 року по 18.06.2015 року на загальну суму 9,12 млн. грн.; з рахунку №26259136814, протягом періоду з 24.06.2015 року по 29.07.2015 року на загальну суму 0,37 млн. гривень.

Актом перевірки №102/13-3315406406 від 14.11.2016 року встановлені порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст.179 ПК України - неподання фізичною особою ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки; Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та пп. 1.2 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу в результаті чого занижено суму військового збору за 2015 рік на 3 088,97 грн.; п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст.164 ПК України - ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2013 рік дохід, отриманий від осіб,які не є податковими агентами в сумі 907 748 грн., за 2014 рік – 2 571 703 грн., за 2015 рік – 205 931 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік – 154 317,16 грн., за 2014 рік – в сумі 434 189,51 грн. та 2015 рік в сумі 41 186,20 грн.

За результатом проведеної перевірки на підставі акта перевірки Ковельською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №000635312 від 30.11.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 787 116,09 грн., в т.ч. 629692,87 грн. - податкове зобов'язання та 157423,22 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №000633312 від 30.11.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 4053,25 грн., в т.ч. 3088,97 грн. - податкове зобов'язання, 772,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та 192,04 грн. пеня; №000634312 від 30.11.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 510 грн.

На підставі сформованих Ковельською ОДПІ податкових повідомлень-рішень, ГУ ДФС у Волинській області сформовано податкову вимогу від 15.02.2017 року №493-03 про сплату боргу в сумі 1082564,62 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Як встановлено судом перевірка була призначена наказом Ковельської ОДПІ від 02.11.2016 року №548 відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 11.04.2016 року в справі №161/4552/16-к.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Аналіз наведених норм ПК України дає підстави для висновку, що задля дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Відповідно лише дотримання цих умов може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів наголошує, що податковим органом не надано доказів про те, що ОСОБА_1 була належним чином був повідомлена про проведення перевірки, так як наказ про проведення документальної позапланової перевірки в порушення вимог Податкового кодексу України не було вручено позивачу під розписку.

Також встановлено, що фактичний вид перевірки, проведений податковим органом, не відповідає призначеному виду перевірки, так як з Акту перевірки №102/13-3315406406 від 14.11.2016 року вбачається, що така була проведена в приміщенні Ратнівського відділення Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області, тобто по суті податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка.

Отже, колегія суддів констатує, що Ковельською ОДПІ не було дотримано порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а по суті проведено інший вид перевірки.

Щодо строків донарахування грошових зобов'язань податковим органом, суд апеляційної інстанції вважає, що такі податковим органом не пропущені, з огляду на наступне

Встановлено, що поповнення рахунку позивача готівкою здійснювалось з червня 2013 року по червень 2015 року, перевірка проведена – 14 листопада 2016 року, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 30 листопада 2016 року.

В силу приписів п.п.102.1 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 179.1 ст. 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до Кодексу.

Так, згідно п.п. 49.18.14 п. 49.18 ст. 49 Кодексу платник податків до 01 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображено вказаний дохід, тобто в даному випадку граничний строк подання декларації за 2013 рік (початок поповнення карткового рахунку позивача) було 01 травня 2014 року, оскільки акт перевірки складено 14 листопада 2016 року, оскаржувані повідомлення-рішення винесені 30 листопада 2016 року, то строк донарахування грошових зобов'язань податковим органом пропущено не було.

Щодо змісту встановленого ОДПІ порушення позивачем податкового законодавства щодо неподання звітності та несплати податкових зобов'язань з отриманих на її картковий рахунок більше ніж 3 млн. гривень від третіх осіб, апеляційний суд, із врахуванням висловлених в постанові Верховного Суду зауважень, зазначає наступне.

Пунктом 46.1. ст.46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого(виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно п.п.47.1.2. п.47.1 ст.47 ПК України фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом несуть відповідальність за складання податкової звітності.

Згідно п.п. 49.18.4. п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб підприємців, які були отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, однак дана стаття застосовується для оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до вищезазначеного, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Встановлено та не заперечується податковим органом, що в перевіряємий період позивач не займалась підприємницькою діяльністю і відповідно не мала статусу суб’єкта господарювання.

Жодних доказів, які б вказували на те, що позивач перебувала у взаємовідносинах з вказаними в акті перевірки фізичними особами, які б були пов’язані з реалізацією та оплатою певних товарів податковим органом не надано. Також, відповідачем суду не надано доказів, що позивач реалізовувала певні товари чи надавала послуги і за це на картку отримувала кошти.

Судом апеляційної інстанції також встановлено про відсутність щодо ОСОБА_1 вироку по кримінальній справі, ухвали суду про закриття кримінального провадження у зв'язку із нереабілітуючими обставинами тощо, оскільки згідно листа заступника начальника – начальника СВ Камінь-Каширського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області № 1481/57/02-18 від 11 травня 2018 року кримінальне провадження № 32015000000000188 в даний час перебуває в провадженні за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 358 КК України, кінцеве процесуальне рішення в ньому не прийнято.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти, які знаходилися на банківських карткових рахунках ОСОБА_1, не являються доходами, отриманими нею від будь-якої діяльності в розумінні п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, також кінцевого судового рішення в т.ч. вироку або ухвали про закриття справи за нереабілітуючими обставинами за результатами розгляду кримінального провадження №32015000000000188 від 15.09.2015 року в межах якої призначалась перевірка немає, тому податкове повідомлення-рішення №000635312 від 30.11.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 787116,09 грн., в т.ч. 629 692,87 грн. - податкове зобов'язання та 157 423,22 грн. - штрафні (фінансові) санкції є протиправними та вірно скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_4 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки №102/13-3315406406 від 14.11.2016 року відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2013 рік дохід, отриманий від осіб, які не є податковими агентами в сумі 907 748 грн., за 2014 рік – 2 571 703 грн., за 2015 рік – 205 931 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік – 154 317,16 грн., за 2014 рік – в сумі 434 189,51 грн. та 2015 рік в сумі 41 186,20 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 3088,97 грн.

Отже, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення №000633312 від 30.11.2016 року.

Враховуючи спростування правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану вище суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000633312 від 30.11.2016 року.

Також, підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення №000634312 від 30.11.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 510 грн. за неподання фізичною особою ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки, оскільки спростовано правомірність збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача.

Крім того, на підставі сформованих Ковельською ОДПІ податкових повідомлень-рішень, ГУ ДФС у Волинській області сформовано податкову вимогу від 15.02.2017 року №493-03 про сплату боргу в сумі 1082564,62 грн., яка також вірно скасована судом першої інстанції, оскільки винесена передчасно.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління ДФС у Волинській області – залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в справі № 803/691/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_4 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.