Постанова № 74548039, 06.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3698/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2018р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування наказу про проведення інспекційного відвідування, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 07 хв. 16.03.2018р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 26.03.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

12.01.2018р. Фізична особа – підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої до закінчення підготовчого засідання заяви про зміну позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. (відповідач) № 1262-Д від 12.12.2017р. про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/337 від 27.12.2017р. на ФОП ОСОБА_1; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (а.с.5-10, 113-119).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.166-175).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ФОП ОСОБА_1, яка покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.182-).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи не досліджувалися питання про наявність законних підстав для проведення відповідного заходу контролю позивача, дотримання процедури проведення такого заходу, дотримання прав позивача під час проведення такого заходу, наявність порушення законодавства про працю та правильність оформлення результатів заходу контролю.

Також під час вирішення справи в основу судового рішення вибірково покладено судом норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а не ОСОБА_5 України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; спірний наказ про проведення інспекційного відвідування прийнято за зверненням неіснуючої фізичної особи ОСОБА_6М, який нібито звернувся на Урядову гарячу лінію.

Всупереч ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позаплановий захід проведено без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю); судом помилково не прийняті до уваги надані цивільно-правові угоди з ОСОБА_7, ОСОБА_8, інспекторами надано помилкову оцінку поясненням, що були надані під час проведення інспекційного відвідування, а судом – їх показанням, наданим під час судового розгляду.

Окрім цього, проводячи інспекційне відвідування, уповноваженими особами складено ОСОБА_6 перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, тобто, наказ стосується інспекційного відвідування, а фактично було проведено перевірку.

Свої доводи також обгрунтовує новим доказом по справі – ОСОБА_6 позапланової перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. № 214/09/19-13-05/НОМЕР_1 від 22.03.2018р., яким досліджені питання оформлення трудових відносин та своєчасності нарахування і сплати обов’язкових платежів.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 05.12.2017р. на Урядову гарячу лінію звернувся ОСОБА_9 зі скаргою на ТзОВ «Аква Реал», що зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який працював на посаді водія-експедитора з доставки води з 02.07.2017р. та був звільнений 30.09.2017р. При звільненні він не отримав повної виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та трудову книжку, що є порушенням прав та законодавства України. Просив звернути увагу та вжити заходів щодо ТзОВ «Аква Реал» (ФОП ОСОБА_1А.) та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку і видати його трудову книжку (а.с.82).

З метою розгляду звернення ОСОБА_9, на підставі п.п.1, 3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., наказу Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р., винесено наказ № 1262-Д від 12.12.2017р. про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з 13.12.2017р. по 14.12.2017р. (а.с.71).

Посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. на підставі наказу № 1262-Д від 12.12.2017р. та направлення на перевірку № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017р. (а.с.72) проведено інспекційне відвідування за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Стуса, 37а, тобто, за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

Направлення на інспекційне відвідування № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017р. отримано особисто ФОП ОСОБА_1, що підтверджено підписом підприємця (зворот а.с.72).

В ході інспекційного відвідування встановлено, що на робочому місці 13.12.2017р. о 15 год. 10 хв. перебувала ОСОБА_7, а орієнтовно о 16 год. 30 хв. прибула ФОП ОСОБА_1 (а.с.75).

За результатами інспекційного відвідування складено ОСОБА_6 позапланової перевірки за № 09-01-344/622 від 13.12.2017р. (а.с.73-76).

Проведеним інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ч.ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України № 413 від 17.06.2015р., оскільки ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи без оформлення трудових договорів двох найманих працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Також позивач повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу вказаних двох працівників не надсилала.

Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. звернулося із листом № 04-13/15-10/7382 від 14.12.2017р. до Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. про надання інформації про кількість найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, а також про цивільно-правові договори, які укладено зазначеним підприємцем з фізичними особами (а.с.80).

На вказаний лист адресат Головне управління ДФС в Івано-Франківській обл. надало відповідь про те, що згідно наявної звітності за 2017 рік у ФОП ОСОБА_10 найманих працівників не зареєстровано (а.с.81).

26.12.2017р. фізична особа-підприємець надала зауваження на ОСОБА_6 перевірки № 09-01-344/622, в яких вказала, що між ОСОБА_7 та нею укладено два цивільно-правові договори на надання послуг, яких на момент інспекційного відвідування нею не надано у зв'язку з поганим самопочуттям. Вказала, що на прохання інспекторів в поясненнях написала, що це трудові договори. Крім того, між ОСОБА_8 та нею укладено 01.12.2017р. договір щодо надання послуг з доставки та перевезення зворотної тари - пластикових пляшок для води та супутніх товарів за замовленням. Таким, чином, у її діях є відсутніми порушення вимог ст.24 КЗпП України, оскільки надання послуг за цивільно-правовими договорами регулюються не цим законодавчим актом, а Цивільним кодексом /ЦК/ України. Виходячи з цього, немає підстав для визнання винною в порушенні КЗпП України, як це стверджується в акті перевірки (а.с.21).

Відповідно до припису № 09-01-344/622-446 від 14.12.2017р. зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України № 413 від 17.06.2015р., ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», ст.253 КЗпП у строк до 24.12.2017р. (а.с.77).

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській обл. винесено 27.12.2017р. постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/337, якою на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 192000 грн (а.с.22).

Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно проведено позаплановий захід державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1; матеріалами справи підтверджується факт допуску ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до роботи без укладення письмових трудових договорів, тобто, без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

В частині правомірності проведеного відповідачем позапланового заходу державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_11 колегія суддів виходить з наступного.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п.5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку).

Окрім цього, проведення відповідачем перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов’язань України в частині забезпечення системи інспекції праці. Так, Законом України № 1985-VІ від 08.09.2004р. ратифіковано Конвенцію міжнародної організації праці № 81 (1947 року) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Конвенція є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_12 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт с) ч.1 статті 15 Конвенції передбачає, що слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Згідно ст.16 наведеної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р. (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016р.).

Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Відповідно до п.п.6, 7 згаданого Порядку про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на яку покликається апелянт, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Разом з тим, наведена норма не поширює свою дію на перевірки (інспекційні відвідування) щодо дотримання вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Зокрема, згідно із ч.ч.4, 5 ст.2 цього Закону заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі інші норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

На момент виникнення спірних відносин був діючим Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затв. наказом Міністерство соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р. (на час розгляду справи скасований згідно з наказом Міністерства соціальної політики України № 1917 від 04.12.2017р.).

Пунктом 3 цього Порядку було передбачено, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявність на час проведення спірної перевірки Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», подальшу втрату чинності Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затв. наказом Міністерство соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р., (яким затверджено уніфіковану форму акту перевірки), колегія суддів приходить до висновку про те, що заходи державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства з питань праці проводяться без погодження Держпраці України.

Щодо місця проведення позапланового заходу державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_11 слід врахувати, що позивач як суб’єкт господарювання зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, однак здійснює свою господарську діяльність за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Стуса, буд.37а.

З урахуванням ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

За таких умов відповідачем правомірно проведено вказаний захід за місцем провадження господарської діяльності, де використовується наймана праця, що відповідає змісту та меті державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач провів спірну перевірку на підставі анонімного звернення, ОСОБА_9 вона не знає, такий громадянин у неї ніколи не працював, слід врахувати, що пп.1 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Крім того, відповідно до пп.6 п.13 цього Порядку інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Як встановлено під час судового розгляду, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено у зв'язку із зверненням ОСОБА_9

При цьому, відповідач під час призначення інспекційного відвідування та упродовж його проведення не вживав заходів щодо встановлення місця проживання особи, що подала звернення, та будь-якої іншої інформації щодо заявника, а вжило заходів щодо перевірки дотримання позивачем трудового законодавства.

Поряд з цим, факт відсутності такої особи як ОСОБА_9 за номером телефону, що вказаний у зверненні, яке надійшло на Урядову гарячу лінію, відповідачем встановлений з позовної заяви та перевірений спеціалістом Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. тільки під час підготовки до судового розгляду (а.с.145).

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем ФОП ОСОБА_1, колегія суддів враховує таке.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ст.24 цього Кодексу трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч.1). Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Позивачем в заперечення виявлених порушень чинного трудового законодавства представлені цивільно-правові договори, укладені між нею та ОСОБА_7, ОСОБА_8

Зокрема, договір від 28.11.2017р. про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку (а.с.26-27), договір від 10.01.2017р. про надання послуг з обслуговування системи зворотнього осмосу (а.с.28-29), договір про надання послуг з перевезення та доставки зворотної тари і супутніх товарів від 01.12.2017р. (а.с.31-32), долучені позивачем акт надання послуг № 10/01 від 25.12.2017р., видатковий касовий ордер від 18.01.2018р., акт надання послуг № 01/12-1 від 25.12.2017р., видатковий касовий ордер від 18.01.2018р., акт надання послуг № 10/01 від 25.12.2017р., видатковий касовий ордер від 18.01.2018р. (а.с.139-144).

Під час проведення інспекційного відвідування позивачем вказані документи не були надані та не досліджувались інспекторами, що стверджується актом перевірки (зворотній бік а.с.75).

Також відповідно до наданої інформації Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. згідно наявної звітності за 2017 рік у позивача найманих працівників не зареєстровано.

Окрім цього, достовірно з’ясовано, що інспектори відповідача, прибувши за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Стуса, 37а (місце здійснення підприємницької діяльності позивача), встановили на робочому місці ОСОБА_7, яка здійснювала продаж води та вела розрахунок з покупцями. Вказане зафіксоване фотокопіями, доданими до акту перевірки (а.с.148-150).

Під час інспекційного відвідування ОСОБА_7 надала пояснення, згідно яких вона працює у ФОП ОСОБА_1 приблизно 1 рік, заяву про прийняття на роботу не писала, трудовий договір не укладала, працює з 9 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., обід з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., заробітну плату отримує один раз в місяць, їй нараховують 3200 грн. заробітної плати, але вона отримує менше, в залежності від відпрацьованого часу. Щодо роботи ОСОБА_6 у ФОП ОСОБА_1 їй не відомо. Водієм-експедитором працює ОСОБА_8, прізвище якого їй не відомо. Пояснення доповнила, що пояснення прочитала, працює менше року на випробувальному терміні, заробітну плату отримує від відпрацьованого часу, за 10 год - 1000 грн. (а.с.78).

Під час судового розгляду справи свідок ОСОБА_7 свої пояснення, надані під час інспекційного відвідування, спростувала, вказавши що надавала послуги ФОП ОСОБА_1 згідно цивільно-правових угод.

Протягом інспекційного відвідування надала пояснення позивач ФОП ОСОБА_1А.(а.с.79), яка особисто зазначила, що ОСОБА_7 працює продавцем на випробувальному терміні з 28.11.2017р. по трудовому договору, а ОСОБА_8 - з 01.12.2017р. водієм-експедитором. ОСОБА_7 12.12.2017р. виплачено 1400 грн, а ОСОБА_8 - 3800 грн. З працівниками укладала трудовий договір. Також доповнила, що ОСОБА_7 працювала ще два тижні у вересні 2017 року.

Під час судового розгляду справи позивач ФОП ОСОБА_1 свої пояснення, надані під час інспекційного відвідування спростувала, вказавши що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надавали їй послуги згідно цивільно-правових угод.

Також позивач підтвердила, що здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі, виробництво та продаж питної води «Аква-Реал»; продаж води здійснюється, як за місцем виробництва, так і способом доставки безпосередньо покупцям. Вказала, що всю роботу у 2017 році здійснювала самостійно, а тому працюючих осіб у неї не було, окрім укладених цивільно-правових угод з ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_8 також суду пояснив, що в трудових відносинах на час інспекційного відвідування з ФОП ОСОБА_1 не перебував, а надавав послуги підприємцю з перевезення та доставки зворотної тари і супутніх товарів.

Окрім цього, після складення ОСОБА_6 перевірки позивачем були скеровані відповідачу зауваження на нього, до яких нею долучені вищеперераховані цивільно-правові договори, укладені між позивачем та ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.21).

Доказів недійсності або фіктивного укладення вказаних угод відповідачем не представлено; також під час винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами не спростовано дійсності цих документів, при цьому покликання лише на пояснення позивача та ОСОБА_7, що були надані під час інспекційного відвідування, не можуть вважати достатніми і вагомими доказами без врахуванням інших обставин справи в сукупності, оскільки вони носять загальний та неоднозначний характер.

Разом з тим, із змісту представлених угод слідує, що замовник доручає, а виконавці зобов'язувалися надати послуги визначеного характеру в порядку та на умовах, вказаних в цих договорах.

Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг, які підписані сторонами, а також видатковими касовими ордерами про сплату коштів (а.с.139-144).

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.

Отже, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Таким чином, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, невстановлення інших доказів щодо організації процесу трудової діяльності, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_7, ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Оцінюючи в сукупності суттєві розбіжності в поясненнях, що були надані під час інспекційного відвідування та протягом судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку про те, що показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід оцінювати критично, оскільки вони перебувають у залежності від позивача, так як обоє вже працюють у ФОП ОСОБА_1 на момент розгляду справи.

Зокрема, після інспекційного відвідування позивачем 23.12.2017р. з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладені трудові договори (а.с.83-88). При цьому доказів того, що такі дії вчинені саме на виконання вимог припису відповідача, суду не надано, а позивач категорично заперечила такі доводи відповідача.

Представлений апелянтом новий доказ по справі – ОСОБА_6 позапланової перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. № 214/09/19-13-05/НОМЕР_1 від 22.03.2018р. стосується перевірки податковим органом дотримання податкового законодавства під час отримання послуг від ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Зокрема, згідно наданих копій документів та пояснень встановлено, що ФОП ОСОБА_1 10.01.2017р. та 28.11.2017р. уклала договори про надання послуг з обслуговування системи зворотнього осмосу з працівницею ОСОБА_7, що підтверджується актами виконаних робіт від 25.12.2017р. на суму 1600 грн., видатковими касовими ордерами від 18.01.2018р. З працівником ОСОБА_8 укладено 01.12.2017р. договір про надання послуг з перевезення та доставки зворотної тари і супутніх товарів, що підтверджується актом виконаних робіт від 25.12.2017р. на суму 600 грн., видатковим касовим ордером від 18.01.2018р.

Згідно наявних баз даних ГУ ДФС в Івано-Франківській області ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 25.12.2017р. з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладала договори цивільно-правового характеру. Сума винагороди ОСОБА_7 склала 1600 грн., ОСОБА_8- 600 грн.

З наведеного слідує, що такі договори враховані позивачем в бухгалтерському (податковому) обліку за грудень 2017 року, також позивачем були здійснені виплати грошових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р., визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та ч.ч.2 - 7 с.53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що при винесенні наказу № 1262-Д від 12.12.2017р., а також під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених законом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що постанова Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. № 09-01-339/337 від 27.12.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами не ґрунтується вимогах закону через недоведеність вчинення позивачем розглядуваного правопорушення.

Таким чином, заявлений позов підлягає до частково задоволення, при цьому належить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. № 09-01-339/337 від 27.12.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно ст.139 КАС України належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги (пропорційно до задоволених вимог) в загальному розмірі 3742 грн. 80 коп. судового збору (1920 грн. за подачу позовної заяви по майновій вимозі + (2880 грн. за подачу апеляційної скарги по майновій вимозі – 1057 грн. 20 коп. недоплаченої суми по немайновій вимозі)).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, при цьому належить прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.3, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2018р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою заявлений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. № 09-01-339/337 від 27.12.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф за порушення законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 192000 (сто дев’яносто дві тисячі) грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. (юридична адреса: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 67; код ЄДРПОУ 39784625) судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги (пропорційно до задоволених вимог) в загальному розмірі 3742 (три тисячі сімсот сорок два) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_12 Судді ОСОБА_13 ОСОБА_5

Дата складення повного судового рішення: 08.06.2018р.