Постанова № 74548020, 05.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2511/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Бруновської Н.В, ОСОБА_1,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

апелянта ОСОБА_2

представника апелянта ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (ухвалене головуючим – суддею Кухар Н.В, у м. Львові, о 10 год 15 хв повний текст складено 20 лютого 2018 року) у справі № 813/2438/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування наказів та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, з врахуванням його зміни, до відповідача в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області № 1845 від 27.05.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ № 477 ос від 19.06.2017 про звільнення з поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного у відповідності з Дисциплінарним статутом Національної поліції України;

поновити ОСОБА_2 на роботі поліцейського сектору логістики та матеріально – технічного забезпечення Галицького відділу поліції м. Львова Головного управління Національної поліції у Львівській області;

стягнути з ГУНП у Львівській області на користь позивача грошові кошти на суму 29925 грн., за час вимушеного прогулу з 19.06.2017 до винесення судового рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що наказами Головного управління Національної поліції України у Львівській області № №1845 від 27.05.2017 та № 477 ос від 19.06.2017 позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Таке звільнення позивач вважає протиправним, оскільки на час винесення наказу № 477 ос від 19.06.2017 року, позивач перебував на лікуванні в м. Львові чим порушено вимоги ст. 40 КЗпП України. Крім цього вказує, що в основу його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції стало порушення правил дорожнього руху в стані алкогольного сп`яніння, однак вказує на те, що факт вживання спиртного спростовано в судовому порядку згідно рішення суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства. Позивач – ОСОБА_2 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію», а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки він позивався не про його затримання працівниками дорожньої поліції та складенні ними при цьому акту, а про незаконність його звільнення з органів внутрішніх справ на час його перебування на стаціонарному лікуванні. Разом з цим вказує, що відповідачем в порушення ст. 40 КЗпП України, в період перебування на стаціонарному лікуванні, прийняв оскаржуванні накази.

Апелянта та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що за результатами службового розслідування 27.05.2017 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було прийнято наказ № 1845 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта ОСОБА_2Б.» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов’язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського та вимоги Правил етичної поведінки на поліцейського – водія сектору ЛМТЗ Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2, накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

19.06.2017 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було прийнято наказ № 477о/с «По особовому складу» у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580- VІІІ, звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2 поліцейського – водія сектору логістики та матеріально – технічного забезпечення Галицького відділу поліції ГУНП, з 19.06.2017.

Вважаючи такі дії та прийняті рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.15 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної ОСОБА_5 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України від 22.02.06 № 3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (у згаданій вище редакції; далі – Закон № 3460-IV).

Цей Статут, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у ст.12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстрована в Мін'юсті 02.04.2013 за №541/23073 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2.1. Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; тримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (п.п.2.2.1, п.п.2.2.20 п. 2 Інструкції).

За змістом розділу ІІІ Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

За правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постановах від 20.10.2015 (справа №813/4104/14), від 15.12.2015 (справа №21-3844а15) дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У свою чергу, згідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

При цьому слід зазначити, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як слідує з матеріалів справи 18.04.2017 Головним управління Національної поліції у Львівській області було видано наказ № 1257 «Про призначення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов’язків», зі змісту якого вбачається, що 17.04.2017 працівниками Управління патрульної поліції м. Львова складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України відносно поліцейського водія сектору ЛМТЗ Галицького ВП ГУПП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2

В ході службового розслідування згідно висновку встановлено, що 17.04.2017 поліцейський – водій сектору ЛМГЗ Галицького ВП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_2., перебуваючи поза службою (вихідний день) у цивільному одязі без вогнепальної зброї, однак, як працівник поліції будучи зобов’язаним відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно – правових актів, що регламентують діяльність поліції, зокрема Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, а також Присяги поліцейського, керуючи автомобілем НОМЕР_1 за ознаками алкогольного сп’яніння у м. Львові по вул. Науковій, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16, передбаченого п.84 «г» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України, після чого намагаючись представитися поліцейським, пред’явивши службове посвідчення та намагаючись уникнути відповідальності, керуючись почуттям власної безкараності, представився поліцейським, пред’явивши службове посвідчення та у подальшому, ОСОБА_2, проявивши особисту нещирість та намагання ввести в оману працівників поліції, повідомив, що за кермом зазначеного автомобіля не перебував та від огляду для встановлення стану сп’яніння на порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився.

Так в ході апеляційного розгляду справи та згідно пояснення представника відповідача встановлено, що в основу винесення наказу про проведення службового розслідування стало порушення правил дорожнього руху позивачем у стані алкогольного сп`яніння, за результатми якого до ОСОБА_2 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2017 у справі № 465/2213/17 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КпАП України закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Ця постанова не оскаржена та набрала законної сили. (а.с. 31)

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак цим судовими рішеннями встановлені обставини щодо відсутності факту порушення правил дорожнього руху позивачем у стані алкогольного сп`яніння. Проте суд вважає за потрібне зазначити, що під час здійснення службового розслідування відповідачем вказане судове рішення не було взято до уваги, хоча таке було прийнято ще до початку проведення самогослужбового розслідування.

Обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення не входять до предмету доказування у цьому спорі, а тому враховуючи, що діяння, кваліфіковані як дискредитація звання поліцейського, пов'язані виключно із обставинами порушення позивачем правил дорожнього руху у стані алкогольного сп'яніння, які спростовані у судовому порядку, - підстави для висновку про порушення позивачем службової дисципліни відсутні.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що є підстави вважати, що звільнення ОСОБА_2 відбулося без законної підстави, а тому слід визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області № 1845 від 27.05.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ № 477 ос від 19.06.2017 про звільнення з поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного у відповідності з Дисциплінарним статутом Національної поліції України та поновити ОСОБА_2 на роботі поліцейського сектору логістики та матеріально – технічного забезпечення Галицького відділу поліції м. Львова Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Разом з цим частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Пунктом 8 Порядку №100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки ГУНП у Львівській області від 09.10.2017 № 259 розмір грошового забезпечення позивача складає: середньоденна заробітна плата – 195 грн. 91 коп.; середньомісячна заробітна плата – 5550 грн. 76 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу складає: 351 днів.

Таким чином, сума коштів, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 68764 грн. 41 коп. (195, 91 грн. х 351) за вирахуванням обов'язкових податків і зборів.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції — скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 813/2438/18 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 1845 від 27.05.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 477 ос від 19.06.2017 про звільнення з поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного у відповідності з Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Поновити з 20 червня 2017 року ОСОБА_2 на роботі поліцейського сектору логістики та матеріально – технічного забезпечення Галицького відділу поліції м. Львова Головного управління Національної поліції у Львівській області;

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача грошові кошти за час вимушеного прогулу з 20.06.2017 по 05.06.2018 в сумі 68764 (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривень) 41 копійок за вирахуванням обов'язкових податків і зборів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_1 Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року