Постанова № 74547977, 06.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2873/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю імені ОСОБА_5 до ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби України у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: ОСОБА_6; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 44 хв. 01.03.2018р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 07.03.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

08.12.2017р. позивач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю /ОСОБА_7/ ім.М.Шашкевича звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем ОСОБА_3 управлінням /ГУ/ Державної фіскальної служби /ДФС/ України у Львівській обл. податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2017р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/ у розмірі 304205 грн. 04 коп.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.7 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Львівській обл. № НОМЕР_1 від 12.07.2017р.; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4563 грн. 07 коп. (а.с.85-90).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.96-100).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою позивача виявлено порушення вимог ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015р., укладеному з нерезидентом UAB «ICONER» (ОСОБА_1). Зокрема, за повідомленням банку встановлено ненадходження до позивача імпортованого товару на суму 12000 євро, що засвідчується митною декларацією № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р. Також позивачем не надано доказів продовження строків розрахунків за вказаним контрактом, не представлено документів, що б зупиняли перебіг строків проведення взаєморозрахунків в сфері ЗЕД.

Згідно поданого відзиву позивач ОСОБА_7 ім.М.Шашкевича апеляційну скаргу заперечив, наголосив на відсутності в ній чіткої вказівки на норми матеріального та процесуального права, які порушені судом. Також протиправність спірного податкового повідомлення-рішення стверджується фактичними обставинами справи (а.с.120-122).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 08.06.2017р. – 14.06.2017р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ОСОБА_7 ім.М.Шашкевича з питань дотримання вимог валютного законодавства відповідно до отриманої інформації уповноваженого банку Філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Рівному № 065-04/24 від 06.01.2016р. про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів) по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015р., за результатами якої складено Акт перевірки № 783/13-01-14-03/34086798 від 19.06.2017р. (а.с.8-9).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні імпортних операцій з нерезидентом UAB «ICONER» (ОСОБА_1) по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015р. Зокрема, в рамках укладеного контракту позивач імпортував на територію України товар – автомобіль марки BMW 530D, 2015 року випуску, на умовах FCA LT Vilnius. Сума переказаних позивачем в рамках цього контракту грошових коштів склала 78857 євро. Разом з тим, згідно МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р. митна вартість отриманого автомобіля склала 66857 євро. За вказаних обставин Філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Рівному скерувала до контролюючого органу повідомлення № 065-04/24 від 06.01.2016р. про ненадходження в законодавчо встановлені строки товарів по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015р.

Граничний термін надходження товарів по імпорту – 22.12.2015р.

За вказаний період позивач не отримував висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015р. та не звертався до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості в іноземній валюті.

Таким чином, під час виконання наведеного контракту виявлено порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного надходження товарів.

На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2017р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 304205 грн. 04 коп. (а.с.13).

Доказів оскарження позивачем вказаного повідомлення-рішення в адміністративному порядку суду не представлено.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз договірних документів щодо придбання згаданого автомобіля свідчить, що сторонами погоджено ціну автомобіля – 66857 євро плюс податок на додану вартість /ПДВ/ 12000 євро; загальна сума договору становить 78857 євро; аналогічні суми вказані у рахунку-фактурі.

Водночас, митна вартість ввезеного автомобіля, яка зазначена у МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р., склала 2024304 грн. 45 коп., що по курсу на день розмитнення відповідає 78857 євро.

Таким чином, порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачем в розглядуваному випадку не допущено.

Такі висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

10.09.2015р. між позивачем (покупець) та нерезидентом UAB «ICONER», ОСОБА_1 (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт – договір купівлі-продажу № 2015/09/10, предметом якого є автомобіль марки BMW 530 D, 2015 року випуску. Ціна автомобіля становить 66857 євро плюс ПДВ 12000; загальна сума договору становить 78857 євро (а.с.30-32).

За заявою № 35 від 17.09.2015р. про купівлю іноземної валюти позивач доручив Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Рівному придбати валютні кошти в розмірі 78857 євро (а.с.34).

Платіжним дорученням в іноземній валюті № 38 від 23.09.2015р. здійснено перерахунок вказаних коштів на користь нерезидента UAB «ICONER», ОСОБА_1 (а.с.35).

14.10.2015р. продавцем UAB «ICONER», ОСОБА_1, виставлено позивачу рахунок-фактуру серії ICN № 2015-013 на загальну суму 78857 євро (а.с.42).

Відповідно до акту прийому-передачі від 15.10.2017р. вказаний автомобіль передано від продавця до покупця (а.с.37).

В подальшому наведений транспортний засіб був ввезений на митну територію України, що засвідчується МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р. (а.с.33), в якій загальна вартість автомобіля вказана 2024304 грн. 45 коп. (р.12), загальна сума за рахунком – 66857 євро, курс – 25,67057400 грн. (р.22). При цьому, розбіжність становить 12000 євро.

Таким чином, за результатами перевірки банківською установою було виявлено ненадходження імпортованих товарів на суму 12000 євро в рамках контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015р.

Між тим, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що під час оформлення МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р. мала місце помилка у загальній сумі за рахунком – 66857 євро (р.22).

Зокрема, договірними документами стверджується, що сторони визначили вартість автомобіля, зафіксували суму ПДВ, а також погодили загальну суму договору 78857 євро. Саме така сума коштів була перерахована позивачем нерезиденту, остання зазначена в рахунку-фактурі.

Також із врахуванням курсу іноземної валюти та загальної вартості автомобіля, що вказані у МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р., можна визначити вартість автомобіля в еквіваленті, що становить 78857 євро. Також із задекларованої суми 2024304 грн. 45 коп. позивачем сплачені всі обов’язкові платежі, будь-яких донарахувань контролюючим органом не проведено.

Наведені висновки суду апелянтом під час судового розгляду не спростовані.

Згідно вимог ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст.4 цього Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, розглядувані правовідносини врегульовані нормами валютного та податкового законодавства. Розглядувана ситуація в частині контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті/ввезення імпортованих товарів підпадає під регулювання контролюючим органом відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу /ПК/ України. Застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснює цей орган відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем ввезено 22.10.2015р. на митну територію України товар, оплату якого проведено згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 38 від 23.09.2015р., представленими під час розгляду справи договірними документами визначена загальна вартість товару 78857 євро, тому позивачем не допущено порушення строків ввезення імпортованого товару.

Допущена помилка у МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р., яка полягає у визначенні вартості автомобіля 66857 євро, спростовується проведеним перерахунком із врахуванням курсу іноземної валюти, що дозволяє визначити вірну вартість автомобіля в розмірі 78857 євро.

За таких умов відповідачем неправомірно застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Під час апеляційного розгляду справи представником відповідача долучено до матеріалів справи додаткові пояснення разом із листом позивача № 8 від 25.01.2016р., претензією № 169 від 21.12.2015р., інвойсом від 14.10.2015р. на суму 66857 євро, МД № 209050000/2015/002772 від 22.10.2015р. (а.с.126-135).

Відповідно до вказаних документів, на думку апелянта, позивач підтверджує ввезення імпортного товару на суму 66857 євро та вживає заходи для повернення різниці в розмірі 12000 євро.

Водночас, вказані документи не можуть бути враховані під час апеляційного розгляду справи з наступних причин.

Аналіз змісту складеного Акта перевірки № 783/13-01-14-03/34086798 від 19.06.2017р. вказує на те, що зазначені документи не були предметом перевірки, на них відсутні покликання в самому Акті, через що вони не покладалися відповідачем в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Окрім цього, відповідно до чч.3 і 4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Із змісту апеляційної скарги убачається, що апелянт не покликався на вищеперераховані докази в поданій скарзі; також представником відповідача не наведено вагомих доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача.

Висловлене представником апелянта покликання на проведення реорганізації контролюючих органів, що позбавило можливості своєчасного відшукання документів по справі, не можна вважати винятковим випадком в розумінні ч.4 ст.308 КАС України.

За таких умов наведені документи в силу приписів ч.2 ст.77, чч.3 і 4 ст.308 КАС України не можуть бути прийнятими апеляційним судом та враховані під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та допущених порушень зі сторони позивача під час здійснення розрахунків в іноземній валюті, а відтак й покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, через що підлягає до задоволення.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р. в адміністративній справі № 813/4632/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби України у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10

Дата складення повного судового рішення: 08.06.2018р.