Постанова № 74547914, 04.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
04.06.2018
Номер справи
813/4889/17
Номер документу
74547914
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1980/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Мостиського районного центру зайнятості в особі голови комісії з припинення юридичної особи на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Мостиського районного центру зайнятості в особі голови комісії з припинення юридичної особи Мостиського РЦЗ директора ОСОБА_3 про визнання протипрвним рішення, зобов`язання вчинити дії (суддя суду І інстанції: ОСОБА_5; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 59 хв. 24.01.2018р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.02.2018р.),-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017р. ОСОБА_4 звернулась в суд з адміністративним позовом до Мостиського районного центру зайнятості, в особі голови комісії з припинення юридичної особи Мостиського РЦЗ, Директора ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення про відмову у наданні статусу безробітного та зобов’язання вчинити дії, а саме надати статус безробітної згідно поданої заяви від 02.08.2017 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року позовні вимоги задоволено, а саме визнано протиправним рішення про відмову ОСОБА_4 у наданні статусу безробітної у формі листа від 03.08.2017 року та зобов`язано відповідача надати позивачу статус безробітної з підстав ненадання доказів про те, що ОСОБА_4 є членом особистого селянського господарства.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на ті ж доводи, що визначені в поданому заперечення на позовні вимоги, зокрема, що у позивача на момент реєстрації були відсутні документи, передбачені п.3.4 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу», а саме довідки про припинення ведення селянського господарства або вихід з такого господарства.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції 02.08.2017 року ОСОБА_4 звернулася до Мостиського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної. В цей же день останню зареєстровано у центрі зайнятості як особу яка шукає роботу.

03.08.2017 року Мостиським районним центром зайнятості надано відповідь ОСОБА_4 за №425/03 у формі листа про відмову у наданні статусу безробітної у зв’язку з відсутністю документів, передбачених у п.3,4 даного Порядку, а саме: довідки про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не конкретизовано у відмові в наданні статусу безробітної від 03.08.2017, до якого саме ОСГ належить позивач, відтак вимагати довідку про вихід із членства ОСГ, у відповідача не було підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

У справі, що розглядається, предметом спору є відмова відповідача (у формі листа-відповіді) за заявою позивача про надання статусу безробітного та зобов’язання вчинити дії, а саме надати статус безробітної згідно поданої заяви від 02.08.2017 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 року за № 5067-VI, Закону України «Про особисте селянське господарство».

Підставою для набуття права на статус безробітного є відповідне рішення органу виконавчої влади. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Так ч.1 ст.4 Закону України “Про зайнятість населення” передбачає, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. 1. ч.1 ст.43 Закону України “Про зайнятість населення” статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно п. 2 ч.1 ст.43 Закону України “Про зайнятість населення” статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Стаття 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначає, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Стаття 8 ЗУ «Про особисте селянське господарство» передбачено, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Відповідно до ч.2 ст.4 "Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу" крім документів, зазначених у п.3 вказаного Порядку для реєстрації членами особистого селянського господарства, для яких така робота була основною (крім осіб, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулися для реєстрації до центру зайнятості протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби) подається довідка про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки.

Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до центру зайнятості, він провадив лише таку діяльність чи одночасно перебував у трудових відносинах або був зайнятим згідно із статті 4 Закону України “Про зайнятість населення” менше шести місяців.

Доводи позивача, які не спростовано належними доказами стороною відповідача стверджуються саме трудовою книжкою ОСОБА_4 АФ №001941, що ОСОБА_6 (ОСОБА_4 змінила прізвище на підставі свідоцтва про шлюб Серія І-СГ №2426) працювала на посаді менеджера у ФОП ОСОБА_7 з 12.05.2017 по 12.06.2017.

Орім того, відповідно до довідки про склад сім`ї №1491 від 20.10.2017 року ОСОБА_4 зареєстрована, але не проживає за адресою – с. Ніговичі, вул. Східна,4, Мостиський район, Львівська область.

Також згідно довідки про склад сім`ї №1839 від 02.11.2017 року ОСОБА_4 проживає за адресою (не зареєстрована) – с. Раденичі, вул.Пасічна, 48, Мостиський район, Львівська область з 12.02.2015 року.

Відповідно до довідки Зав’язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_4 пай не виділявся, земельної ділянки у власності не має.

Згідно п.1 розділу ІІ Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.04.2017 року №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2017 за №574/30442 облік особистих селянських господарств та їх членів здійснюється у формі № 1 “Облікова картка об’єкта по господарського обліку” у розділі II “Список осіб, які ведуть особисте селянське господарство”, який містить основні відомості про таких громадян. У графі “Відмітка про ведення особистого селянського господарства”, що складається з двох частин “ведеться” і “припинено”, для громадян, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також осіб, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках і спільно проживають з особою, якій надана земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням, фіксується їхнє волевиявлення вести (брати участь, бути членом особистого селянського господарства) або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом про ставлення у відповідній частині графи підпису члена особистого селянського господарства із зазначенням дати.

При цьому відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що ОСОБА_4 не надавала своєї згоди на ведення особистого селянського господарства, не укладала жодного трудового договору чи договору найму з ОСГ та не заповняла облікову картку у графі “Відмітка про ведення особистого селянського господарства”, відтак не є членом ОСГ. За місцем реєстрації не проживає з 2015 року, відтак не може здійснювати трудову діяльність в ОСГ.

Окрім того, як вбачається, з долучених довідок позивач проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12.02.2015 року, а не з батьками, яким надана земельна ділянка для ведення селянського господарства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не конкретизовано у відмові в наданні статусу безробітної від 03.08.2017, до якого саме ОСГ належить позивач, відтак вимагати довідку про вихід із членства ОСГ, у відповідача не було підстав.

Отже доказів того, що ОСОБА_4 є членом ОСГ, відповідачем не надано та не доведено правомірності винесеного рішення.

Порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 4 Закону України «Про державну службу» принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) працівники відповідача створили перешкоди ОСОБА_4 на шляху реалізації права на отримання статусу безробітного. Відтак, право ОСОБА_4 порушено і підлягає захисту.

При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що протиправними є рішення відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу безробітного.

При цьому не можна погодитись з наведеним висновком зважаючи на наступні норми права, які не застосовано судом першої інстанції до даних правовідносин.

Кабінетом Міністрів України на виконання вимог частини другої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" 20.03.2013 року затверджено «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу» за №198.

Пунктом 6 Наведеного Порядку визначено, що рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

З наказом про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування центру зайнятості, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання (відмову в наданні) статусу безробітного оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом керівника Мостиського районного центру зайнятості.

Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував тієї обставини, що наказ про відмову в надані ОСОБА_4 статусу безробітного у встановлений строк не приймався.

Відсутність належним чином оформленого наказу керівника Мостиського районного центру зайнятості про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, не зважаючи на надсилання заявнику у семиденний строк листа відмови про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність .

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним у семиденний строк жодного з тих рішень, які передбачені у п.6 Наведеного Порядку за №198, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні статусу безробітного.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує в порядку сформовану правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 11.04.2018р. у справі № К/9901/4400/17.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування рішень суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України такі належить присудити з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 в сумі 360 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мостиського районного центру зайнятості в особі голови комісії з припинення юридичної особи задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в адміністративній справі №813/4889/17 та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиський районний центр зайнятості з розгляду заяви ОСОБА_4 від 02.08.2017 року у наданні статусу безробітного.

Зобов'язати Мостиський районний центр зайнятості повторно розглянути звернення ОСОБА_4 від 02.08.2017 року та вирішити питання про надання або про відмову у наданні статусу безробітного ОСОБА_4.

Стягнути з Мостиського районного центру зайнятості (адреса: 81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Міцкевича, 2а, ЄДРПОУ 22366173) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (адреса: Львівська область, Мостиський район, с.Раденичі, РНОКПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 360 (триста шістдесят) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 08.06.2018

Попередній документ : 74547913
Наступний документ : 74547937