Постанова № 74547909, 06.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4414/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Богдан Іванович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовної заяви) просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиці Артема Володимировича щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 02.11.2017 року; стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 80 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн..

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2006 року зобов'язано Білоцерківську районну державну адміністрацію вчинити відповідні дії для проведення позачергового безоплатного капітального ремонту будинку по вул. Першотравневій, 33 в с. Потіївка Білоцерківського району Київської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3. На виконання даного судового рішення було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області, ВП №4101698.

26.04.2011 року державним виконавцем відповідно до п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова державного виконавця від 26.04.2011 р. про закінчення виконавчого провадження не скасована і на даний час є чинною.

В подальшому, постановою державного виконавця від 13.04.2012 року відкрито виконавче провадження №32165913 щодо виконання дубліката виконавчого листа №2а-182/06, виданого 03.04.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Постановою від 01.06.2012 року вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова державного виконавця від 01.06.2012 року була предметом судового розгляду, внаслідок чого постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2014 у справі № 357/1883/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014, відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Київській області про визнання дій бездіяльними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження.

В подальшому, 04.04.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області Микитчик І.В. за заявою ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №53689361 з примусового виконання дублікату виконавчого листа №2а-182/06, виданого Білоцерківським міськрайонним судом 03.04.2012 року.

Водночас, Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №1584-0-1-17/20.4 від 11.10.2017 року проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження, за результатами якої визнано дії державного виконавця Микитчик І.В. такими, що вчинені з порушенням вимог статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате, крім випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на вищенаведене, 02.11.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелицею А.В. винесено постанову про скасування процесуального документа - постанови про відкриття виконавчого провадження №53689361 від 04.04.2017 року.

Цього ж дня державним виконавцем Перепелицею А.В. надіслано повідомлення ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Вважаючи дії щодо повернення виконавчого документа протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність дій відповідача вимогам чинного законодавства України та межам наданих повноважень, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. При цьому, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.ч.1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як установлено судом першої інстанції, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем Перепелицею А.В. стало визнання дій державного виконавця Микитчик І.В. такими, що вчинені з порушенням вимог статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до відмітки на виконавчому документі, його примусове виконання завершено 01.06.2012 року на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказана постанова, як зазначалось вище, переглядалась судом і була визнана правомірною та є чинною.

Крім того, частиною 3 статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Постанова начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у київській області від 27.10.2017, на підставі якої винесено постанову про скасування процесуального документа від 02.11.2017, не оскаржувалась. Як не оскаржувалась і постанова від 02.11.2017 про скасування процесуального документа, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 07 червня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

О.В.Карпушова