Рішення № 74547840, 08.06.2018, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/395/18

Провадження № 2/378/145/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Яременко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, законний представник ОСОБА_2, до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1, законний представник ОСОБА_2, посилаючись на те, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Київської області №61 від 16 квітня 2003 року «Про визнання права власності на квартири, передані громадянам в рахунок майнових паїв», визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Білоцерківському МБТІ доручено виготовити свідоцтво про право власності на квартиру, проте ОСОБА_4 за життя свого права не зареєстрував, 28 листопада 2007 року помер, спадщину після смерті останнього прийняв він (позивач), оскільки постійно до дня смерті проживав разом із спадкодавцем.

16 червня 2010 року змінено нумерацію житлових будинків та земельних ділянок: вулиця Польова, 18 замість Польова, 4.

23 липня 2010 року виконком ОСОБА_3 селищної ради відмовив у видачі свідоцтва про право власності на ім’я ОСОБА_4 через припинення його правоздатності.

Відповідно до технічного паспорта вищевказана двокімнатна квартира загальною площею 40,90 кв. метри житловою площею 31.40 кв. метри. Згідно звіту про незалежну оцінку житлової нерухомості вартість квартири становить 94760 гривень.

Позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті 28 листопада 2007 року ОСОБА_4 на вищевказану квартиру.

В судове засідання позивач та його законний представник не з’явилися, до суду законний представник позивача подала заяву, відповідно до якої понесені витрати бере на себе та просить справу розглядати у їх відсутність (а. с. 97).

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради в судове засідання не прибув, до суду селищна рада подала заяву про слухання справи у відсутність представника селищної ради (а. с.96).

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Київської області № 61 від 16 квітня 2003 року «Про визнання права власності на квартири, передані громадянам в рахунок майнових паїв» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (а. с. 9).

Відповідно до статті 7 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство ” майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно статті 24 Закону України “Про власність” у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Відповідно до п. 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 14.03.2001 року N 62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 р. за N 305/5496) кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, отримавши його в натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд. Згідно п. 9 даного Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність (п. 10 Порядку). У відповідності з п. 12 даного Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників, в т. ч. для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

Відповідно до копії спадкової справи (а.с. 21-25) 28 листопада 2007 року помер ОСОБА_4, спадщину за законом після якого прийняв його син позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги, подавши відповідну заяву до ОСОБА_3 районної державної нотаріальної контори у встановлений шестимісячний строк відповідно до ст. ст. 1223 ч. 2, 1261 ч.1, 1269 ч. ч. 1, 2, ст. 1270 ч. 1 ЦК України (а. с. 22, 23).

Постановою від 14 березня 2018 року за № 208/02-31 державний нотаріус ОСОБА_3 районної державної нотаріальної контори відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок через відсутність реєстрації права власності на ім’я спадкодавця та неможливість її здійснити через припинення його правоздатності (а.с. 21).

У відповідності з вимогами статті 1299 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» реєстрація права власності ОСОБА_4 на дану квартиру згідно відповіді КП КОР Південне БТІ до 07.05.2018 р. не проводилась (а.98), відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно інформація щодо наявності записів про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру відсутня (а. с. 93, 94), тому позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок, неможливість її здійснити через припинення правоздатності спадкодавця та відмову нотаріуса в оформлені спадкових прав (а.с. 21).

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (набрав чинності 3 серпня 2004 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв’язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).

Відповідно до технічного паспорта (а. с. 15-17) двокімнатна квартира АДРЕСА_3 загальною площею 40,90 кв.метри, житловою площею 31.40 кв. метри. Згідно звіту про незалежну оцінку житлової нерухомості вартість квартири становить 94760 гривень (а.с. 26-61).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Київської області від 16 червня 2010 року № 90 змінено нумерацію житлових будинків та земельних ділянок: номер будинку, де знаходиться спірна квартира змінено з № 4 на № 18. (а.с. 11).

Листом № 405 від 23.07.2010 виконком ОСОБА_3 селищної ради відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на ім’я ОСОБА_4 через припинення його правоздатності (а.с. 10).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, враховуючи що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набув право на вищевказану квартиру, яку він отримав в рахунок майнового паю (а. с. 9), проте, не здійснив державну реєстрацію права власності на неї, а після смерті ОСОБА_4 право на спадщину за законом на дану квартиру, як спадкове майно, набув позивач, - позов підлягає задоволенню, за позивачем слід визнати право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на вказану квартиру.

Оскільки законний представник позивача в позовній заяві вказала, що понесені судові витрати бере на себе (а.с. 2-4), ОСОБА_3 селищна рада до пред’явлення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання про стягнення або розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 15 ч. 1, 182, 392, 1218, 1223 ч. 2, 1261 ч. 1, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 2, 4, 12, 81, 141-142, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 28 листопада 2007 року ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 40,90 кв. метри житловою площею 31,40 кв. метри вартістю 94760 (дев’яносто чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Суддя Н. М. Марущак