Постанова № 74547625, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9735/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої суддя: Шелест С.Б.

Суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

За участі представників:

Позивача: Волокітіна О.В.;

Відповідача: Зайцевої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.17р. у справі №826/9735/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.05.17р. №0003201402 та №0003211402.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.17р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що амортизаційні відрахування на належний Позивачу Комплекс відповідають і тотожні справедливій (ринковій, реальній) орендній платі, яку орендар має сплачувати Товариству за користування Комплексом. Таким чином, різниця між сумою фактично нарахованих Позивачем амортизаційних відрахувань на Комплекс та сумою орендних платежів, що фактично сплатив Орендар на користь Позивача, визначає показники заниження Позивачем податку на прибуток, а також ПДВ.

У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.15р. по 31.12.16р., за результатами якої складено акт від 04.05.17р. №168/26-15-14-02-03/14183323.

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 - 2016 роки у сумі 92 874 грн., у т.ч. по періодах: за 2015 рік - 46 887 грн., за 2016 рік - 45 987 грн.;

п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 103 188 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2015 року - 4 341 грн., за лютий 2015 року - 4 341 грн.; за березень 2015 року - 4 341 грн., за квітень 2015 року - 4 341 грн., за травень 2015 року - 4 341 грн., за червень 2015 року - 4 341 грн., за липень 2015 року - 4 341 грн., за серпень 2015 року - 4 341 грн., за вересень 2015 року - 4 341 грн., за жовтень 2015 року - 4 341 грн., за листопад 2015 року - 4 341 грн., за грудень 2015 року - 4 341 грн., за січень 2016 року - 4 258 грн., за лютий 2016 року - 4 258 грн., за березень 2016 року - 4 258 грн., за квітень 2016 року - 4 258 грн., за травень 2016 року - 4 258 грн., за червень 2016 року - 4 258 грн., за липень 2016 року - 4 258 грн., за серпень 2016 року - 4 258 грн., за вересень 2016 року - 4 258 грн., жовтень 2016 року - 4 258 грн., за листопад 2016 року - 4 258 грн., за грудень 2016 року - 4 258 грн.

На підставі акта перевірки, Відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.05.17р.:

№0003211402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 115 867 грн., в т.ч. основний платіж - 92 874 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 993 грн.;

№0003201402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 154 782 грн., в т.ч. основний платіж - 103 188 грн., штрафні (фінансові) санкції - 51 594 грн.

Судом установлено, що підставою для висновку про порушення вимог податкового законодавства та визначення грошових зобов'язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували наступні обставини:

амортизаційні відрахування, що нараховуються Позивачем на вартість цілісного адміністративно - виробничого майнового комплексу в м. Каневі, Черкаської області, по вул. Леніна, буд. 182 (надалі - Комплекс), загальною площею 2 632,95 кв. м., належного Позивачу на праві власності, становлять 25 873,00 грн. на місяць, що, на думку податкового органу, відповідає ринковій місячній вартості оренди (послуг з оренди) Комплексу;

проте, Позивач у періоді, який перевірявся здавав Комплекс в повному обсязі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ", яке повністю та одноосібно використовувало його, сплачуючи Позивачу орендну плату в сумі від 1 656,00 грн. до 5 000,00 грн. на місяць;

сам Позивач фактично не здійснює діяльність у Комплексі, позаяк у нього відсутні витрати по оплаті комунальних послуг, витрати на охорону, звіти щодо виробництва, звіти матеріально-відповідальних робіт, а також будь-які інші документи, що засвідчують здійснення Позивачем діяльності за місцезнаходженням Комплексу;

Тобто, в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень покладено висновок про те, що амортизаційні відрахування на Комплекс відповідають і тотожні справедливій (ринковій, реальній) орендній платі, яку ТОВ "Канів-СГЕМ" повинно сплачувати Товариству за користування Комплексом. Таким чином, різниця між сумою фактично нарахованих Позивачем амортизаційних відрахувань на Комплекс та сумою орендних платежів, що їх фактично сплатило ТОВ "Канів-СГЕМ" на користь Позивача, визначає показники заниження Позивачем його податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також з податку на додану вартість.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції не погодився з порушеннями зазначених вимог законодавства та виходив з того, що розрахована контролюючим органом різниця (між сумами фактичних амортизаційних нарахувань і сумами орендної плати ) не може вважатися об'єктом оподаткування податком на прибуток і ПДВ, який підлягав декларуванню і оподаткуванню у перевіряємому періоді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначе-ного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збіль-шення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитив-ного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом змен-шення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитив-ного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Отже, приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК, пункту 188.1 ст. 188 ПК не встановлено обов'язку платника податків збільшити суму свого доходу (бази оподаткування) внаслідок продажу товарів (надання послуг) за ціною, що є меншою за її собівартість, або ціну придбання, або суму амортизаційних відрахувань. При цьому також не зазначено, що сума амортизаційних відрахувань визначає рівень звичайної ціни послуги з оренди відповідних активів. Тому, на думку колегії суддів, помилковими є висновки Відповідача про порушення Позивачем вказаних законодавчих норм.

Судом встановлено, що у власності Позивача перебуває адміністративно-виробничий майновий комплекс, за адресою: Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, 182.

У періоді, який перевірявся, Позивач передав частину Комплексу в користування ТОВ «Канів-СГЕМ» на підставі договорів оренди від 01.07.08р., від 01.01.16р. №КК-1 та додаткових угод до них.

Так, відповідно до умов договору оренди адміністративно-виробничого майнового комплексу від 01.07.08р. орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування адміністративно-виробничий майновий комплекс орендодавця, який знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, 182, надалі «об'єкт». Загальна площа приміщень об'єкта становить 2637 м.кв.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, метою оренди є здійснення ТОВ «Канів-СГЕМ» на площах об'єкту власної виробничо-господарської діяльності із збереженням об'єкту у стані, що забезпечує його придатність для основного функціонального призначення - виконання СГЕМом робіт на гідроенергетичних об'єктах. Приймаючи у користування комплекс ТОВ «Канів-СГЕМ» з метою забезпечення нормального функціонування Канівського представництва ПАТ «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» останнє залишає за собою окремі площі об'єкту оренди, а саме: ліве крило адміністративно-офісного приміщення площею - 90 м.кв., приміщення центрального складу площею - 167 м.кв., бокс у приміщенні електромайстерні площею - 20 м.кв., конференц-зал площею - 48 м. кв. У загальному користуванні сторін залишаються площі основного приміщення, які складаються із вестибулю та санітарного блоку площею - 29 м.кв.

Відповідно до умов додаткових угод №1 від 02.07.08р., №5 від 31.12.14р., №6 від 03.08.15р., балансова вартість об'єкту оренди становить 11 244 грн.; строк договору - до 31.12.2015; розмір щомісячної орендної плати з 01.01.15р. - 5 000 грн. (у т.ч.: ПДВ - 833,33 грн.).

Згідно умов договору оренди адміністративно-виробничого майнового комплексу (окремо визначеного нерухомого майна) №КК-1 від 01.01.16р., орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - «адміністративно-виробничий майновий комплекс», надалі іменується - «Майно», розміщене за адресою: Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, 182, загальна площа якого становить 2 632,95 кв.м., у тому числі: (1) основне приміщення, площею 879,89 кв.м., що складається з майстерні металообробки, центрального складу, адміністративно-офісних приміщень, конференц-залу, (2) виробничий цех з прибудовами, площею 452,68 кв.м.; (3) гараж із фарбувальною камерою, площею 313,58 кв.м.; (4) авторемонтні майстерні із побутовим приміщенням, площею 183,05 кв.м.; (5) електромайстерні, площею 118,98 кв.м.; (6) критий склад на 3 відсіки, площею 530,27 кв.м.; (7) склад ПММ, площею 129,84 кв.м.; (8) прохідна, площею 24,66 кв.м.

Балансова вартість Майна, станом на день укладення Договору становить 5 234 115 грн., що становить вартість об'єкту оренди за цим Договором (п. 1.3 Договору).

Орендна плата визначена за згодою Сторін і становить без ПДВ 4 583,33 грн. за один місяць оренди (п. 3.1 Договору).

Згідно з додатковою угодою №1 до договору оренди №КК-1 від 01.01.16р., метою оренди є здійснення орендодавцем на площах оренди власної виробничо-господарської діяльності, зі збереженням об'єкту оренди у стані, що забезпечує його подальшу придатність для використання за основним функціональним призначенням - для виконання СГЕМом робіт на гідроенергетичних спорудах (п.2.1 угоди).

Беручи в користування майно, орендар, з метою забезпечення нормального функціонування і діяльності орендодавця, погоджується з тим, що у фактичному розпорядженні, користуванні та володінні орендодавця, залишаються такі площі: частина основного приміщення: «майстерня склад», що знаходиться в лівому крилі основного приміщення: приміщення з І по VI згідно поверхового плану, загальною площею - 213. 9 м.кв.; «центральний склад»: приміщення VІІ по VІІІ згідно поверхового плану, загальною площею - 167,5 м.кв; «конференц-зал» загальною площею - 48 м.кв.; адміністративно-офісні приміщення правого крила основного приміщення: з 2 по 4, з 7 по 9, згідно поверхового плану, загальною площею - 84,2 м.кв.; виробничий цех з прибудовами загальною площею - 452,68 м.кв.; гараж з фарбувальною камерою загальною площею - 313,58 м.кв.; авторемонтні майстерні з побутовим приміщенням загальною площею - 183,05 м.кв.; електромайстерні загальною площею - 118,98 м.кв., критий склад на 3 відсіки загальною площею - 530,27 м.кв.; склад ПММ загальною площею - 129,84 м.кв.; прохідна загальною площею - 24,66 м.кв. У спільному користуванні сторні залишаються площі основного приміщення (вестибуль, санітарний блок). У фактичному користуванні орендаря знаходяться всі інші площі майна, крмі зазначених вище (п.2.2. угоди).

Отже, з вищенаведеного слідує, що Позивачем передано в оренду ТОВ «Канів-СГЕМ» лише частину адміністративно-виробничого майнового комплексу, решту частину об'єкту Позивач використовує у власній господарській діяльності. Обставини справи свідчать, Позивач був перереєстрований з м. Канів до м. Києва, проте частина працівників Позивача залишилась у м. Каневі та працюють у комплексі, що підтверджується наказом ПАТ «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» №99 від 31.12.14р. «Про затвердження штатного розкладу», штатним розкладом товариства від 21.12.14р., наказом №09-к від 31.03.15р. «Про встановлення працівникам неповного робочого дня». Також у приміщеннях комплексу розміщений архів Товариства.

Здійснення Позивачем діяльності на об'єкті також підтверджується тим, що у перевіряємому періоді Позивачем оплачувались на користь Черкаської філії ПАТ «Укртелеком» телекомунікаційні послуги, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

Отже, вищенаведені обставини спростовують висновки контролюючого органу про те, що усе приміщення комплексу передано в оренду та цілком використовується ТОВ «Канів-СГЕМ».

Згідно акту перевірки, вартість цього адміністративно-виробничого майнового комплексу відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунках 10 становить 6 209 643 грн. На підставі даних бухгалтерського обліку перевіркою встановлено, що Позивач визначив амортизацію майнового комплексу у 2015р. - 310 482 грн. та у 2016р. - 310 482 грн.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань Позивачем за період з 01.01.15р. по 31.12.16р. не встановлено їх завищення або заниження (п. 3.1.3 акту, а.с. 21).

На підставі акта перевірки судом встановлено, що Відповідач провів розрахунок орендної плати, виходячи з суми нарахованих амортизаційних відрахувань, й визначив місячний її розмір - 25 873 грн. (без ПДВ) який, на думку контролюючого органу, відповідає ринковій вартості оренди комплексу. На підставі даного розрахунку Відповідач вирахував різницю між фактично нарахованими амортизаційними відрахуваннями на об'єкт нерухомості та фактично сплаченими сумами орендної плати. Вирахувана контролюючим органом таким чином різниця недоотриманого доходу визначена ним як сума заниження задекларованих Позивачем показників доходу від будь-якої діяльності (рядок 01. Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непря-мих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку») і не нарахованого (не сплаченого) ПДВ.

Стверджуючи про порушення Позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 та п. 188.1. ст. 188 ПК, Відповідач посилається на п. 2 Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) 13, яким визначено поняття справедливої вартості - ринкова вартість, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання.

Поряд з цим, вказаними правовими нормами, на порушення яких вказує Відповідач не встановлено обов'язку платника податків збільшити суму свого доходу (бази оподаткування) внаслідок продажу товарів (надання послуг) за ціною, що є меншою за її собівартість, або ціну придбання, або суму амортизаційних відрахувань.

Також є необґрунтованими посилання контролюючого органу на п. 2 Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) 13 «Оцінка справедливої вартості» де міститься нормативне визначення справедливої вартості, оскільки згідно п. 6 цього ж МСФЗ оцінка та вимоги розкриття інформації, викладені у цьому МСФЗ, не застосовуються до операцій оренди у межах сфери застосування МСБО 17 «Оренда».

Апелянт також посилається на визначення (і) «припустима ставка відсотка при оренді» та (іі) «справедлива вартість», що містяться у МСБО 17 «Оренда», проте вказані нормативні визначення та посилання на них не спростовують хибності висновків контролюючого органу, оскільки припустима ставка відсотка при оренді визначає ставку дисконту (а не ставку орендної плати), яка веде до того, що вартість мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості (а не лише мінімальних орендних платежів) має дорівнювати сумі справедливої вартості зданого в оренду активу.

При цьому «негарантована ліквідаційна вартість» - це частина ліквідаційної вартості зданого в оренду активу, продаж якого орендодавцем не забезпечується або гарантується тільки стороною, пов'язаною з орендодавцем. «Справедлива вартість» - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Тобто, із вказаних норм МСБО 17 «Оренда» не слідує, що орендна плата за користування Комплексом повинна дорівнювати сумі амортизаційних відрахувань на Комплекс.

Натомість, відповідно до п. 29 МСБЛ 17 «Оренда» сума витрат на амортизацію активу та фінансових витрат протягом періоду рідко є такою ж, як орендні платежі, які підлягають сплаті за цей період, тому недоцільно просто визнавати орендні платежі, що підлягають сплаті, як витрати. Відповідно, після початку оренди малоймовірно, що актив і пов'язані з ним зобов'язання будуть однаковими за сумою.

Згідно п. 51 МСБО 17 «Оренда» затрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, визнаються як витрати. Дохід від оренди (за винятком надходжень за надані послуги, такі як страхування та технічне обслуговування) визнається на прямолінійній основі протягом строку оренди, навіть коли надходження не здійснюються за такою основою, якщо тільки інша систематична основа не дозволяє відображати в часі вигоди користувача, при застосуванні якої вигода, отримана від зданого в оренду активу, зменшується.

За визначенням частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендною платою визнається фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

У загальному випадку порядок визначення розміру орендної плати, а також її складових на законодавчому рівні не встановлено та державному регулюванню не підлягає. Орендна плата не регулюється будь якими розпорядчими документами органів влади, окрім зазначених у конкретних випадках - тобто це не є регульовані ціни та регульовані державою відносини.

Чинне законодавство детально регламентує питання, пов'язані з визначенням орендної плати тільки щодо державного та комунального майна, до якого Комплекс не відноситься, натомість він належить Позивачу на праві приватної власності. Орендну плату за договором оренди майна приватної форми власності може бути встановлено за згодою сторін у будь-якому розмірі. Такий висновок справедливий і щодо договорів оренди.

Поряд з цим згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що до контрольованих операцій та державного регулювання спірні операції оренди не відносяться, про обов'язковість здійснення оцінки об'єкта оренди (з урахуванням фактичної оренди лише частини майнового комплексу) у акті перевірки не зазначається, а тому звичайною ціною для таких операцій вважається саме ціна, визначена сторонами договору, що свідчить про помилковість висновків акту перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахована контролюючим органом різниця (між сумами фактичних амортизаційних нарахувань і сумами орендної плати ) не може вважатися об'єктом оподаткування податком на прибуток та ПДВ, який підлягав декларуванню і оподаткуванню.

З цих підстав судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання Відповідача в акті перевірки на відповідні веб-сайти в мережі Інтернет як на підтвердження ідентичності цін орендної плати нежитлових приміщень, оскільки оподаткуванню підлягають операції оренди, виходячи з договірної вартості оренди.

Посилання Апелянта на те, що у податкових накладних Позивача у якості оподатковуваної операції визначено оренду адміністративно-виробничого майнового комплексу (а не ного частини) - не спростовують висновків суду, оскільки податкова накладна, насамперед, є звітним податковим документом, тоді як, первинними документами, що визначають зміст та обсяг господарської операції по передачі Комплексу в оренду ТОВ "Канів-СГЕМ", виходячи із положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є Договори від 2008 року та від 2016 року разом із додатковими угодами до них. Як вже було відзначено, виходячи з Договорів в оренду ТОВ "Канів-СГЕМ" була передана лише частина Комплексу.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.17р. у справі №826/9735/17 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.17р. у справі №826/9735/17- без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 08.06.18