Вирок № 74547410, 08.06.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1933/17

Провадження № 1-кп-42/18

В И Р О К

іменем України

08 червня 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Болобана В.Г.,

за участі секретарів Рудніцької О.В., Котляр Ю.В.,

прокурора Яковчука М.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32017100050000027 від 30.03.2017 року, за обвинуваченням :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого директором ТОВ «Будкомплекс», не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 А, кв. 277, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2, відповідно до обвинувального акту обвинувачується в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

Згідно зі встановленими в ході судового розгляду обставинами – ТОВ Виробнича фірма «Будкомплекс» (код ЄДРПОУ 24747554) перебуває на податковому обліку в Києво-Святошінський ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Обухівському відділенні та знаходиться відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за юридичною адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, 5-Б. З 27 липня 2011 року відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Будкомплекс» № 4, наказу по ТОВ «Будкомплекс» № 3 директором товариства був призначений ОСОБА_2, який дані обв’язки виконує і по даний час.

Так, ОСОБА_2 в період з вересня 2015 року по грудень 2015 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне ухилення від сплати податків, закуповував, як особисто так і за участю невстановлених досудовим розслідуванням осіб, непродовольчі товари, які в подальшому продавав від імені ТОВ «Будкомплекс» як директор зазначеного товариства покупцям та суб’єктам господарювання в Україні. Продовжуючи свої дії, направлені на умисне ухилення від сплати податків у значних розмірах, ОСОБА_2, будучи службовою особою ТОВ «Будкомплекс», в період з вересня 2015 року по грудень 2015 року оформлював та підписував первинні бухгалтерські документи щодо придбання непродовольчих товарів у ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (код ЄДРПОУ 39869609), які фактично ТОВ «Будкомплекс» не постачало, так як не є їх виробником, не купувало їх у постачальників та не імпортувало їх на митну територію України, а також має ознаки фіктивності.

Приблизно у вересні 2015 року ОСОБА_2, будучи директором ТОВ «Будкомплекс», перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці підписав договір поставки № 14/09-2015 від 14 вересня 2015 року з ТОВ «Перший Бізнес-Центр». Відповідно до пунктів 1-4 вказаного договору ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (Постачальник) зобов’язується поставити, а ТОВ «Будкомплекс» (Покупець) прийняти і оплатити продукцію (товар) згідно найменувань, асортименту, кількості та вартості, інших характеристик відповідно до видаткових накладних, Постачальник поставляє продукцію за цінами, узгодженими з Покупцем та зазначеними у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

На виконання вказаного договору ТОВ «Перший Бізнес-Центр» виписано в адресу ТОВ «Будкомплекс» видаткові накладні від 15 вересня 2015 року №1509/123, від 16 вересня 2015 року №1609/75, від 21 вересня 2015 року №2109/189, від 22 вересня 2015 року №2209/122, від 23 вересня 2015 року №2309/144, від 12 жовтня 2015 року №1210/49, від 14 жовтня 2015 року №1410/13, від 16 жовтня 2015 року № 1610/31, відповідно до яких ТОВ «Будкомплекс» отримало від ТОВ «Перший Бізнес-Центр» товар, а саме: арматуру, швелери, труби на загальну суму 2908344,00 грн., в т.ч. ПДВ 484724,00 грн.

Після чого ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ТОВ «Перший Бізнес- Центр» фактично не постачало для ТОВ «Будкомплекс» товар, а саме: арматуру, швелери, труби, перерахував з рахунку ТОВ «Будкомплекс» №26000347117600 (українська гривня), відкритого в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), на рахунок ТОВ «Перший Бізнес-Центр» №260010012829 (українська гривня), відкритий в АТ «Банк Велес» (МФО 322799), в якості оплати за товари грошові кошти в сумі 2729230,00 грн.

Крім цього директор ТОВ «Будкомплекс» ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ТОВ «Перший Бізнес-Центр» в період з вересня 2015 року по грудень 2015 року для ТОВ «Будкомплекс» фактично товари не постачало, відобразив проведені господарські операції ТОВ «Будкомплекс» з ТОВ «Перший Бізнес-Центр», а саме включив до витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2015 рік в розмірі 436252 грн., а також до податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року суму ПДВ в розмірі 484724 грн., — які були подані ним до податкового органу у зазначеному періоді, а саме до Обухівського віддлення Києво-Святоштнського ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, за адресою: Київська обл., м.Обухів, вул. Каштанова, 20.

Таким чином, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Будкомплекс», в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) занизив податок на прибуток підприємств за 2015 рік у сумі 436252 грн., що в 2015 році становить 716 встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян та в порушення п.185.1 ст.185 та п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України занизив податок на додану вартість на загальну суму 484724 грн., у тому числі по періодах: вересень 2015 року - 314544 грн., жовтень 2015 року - 170180 грн., що в 2015 році становить 795 встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та в сукупності за 2015 рік становить 1511 встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В результаті умисних дій директора ТОВ «Будкомплекс» ОСОБА_3, спрямованих на ухилення від сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, в 2015 році до Державного бюджету фактично не надійшло податку на прибуток підприємства в розмірі 484724 грн. та податку на додану вартість в розмірі 426252 грн., на загальну суму 920976 грн., що становить 1511 встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в 1000 і більше разів перевищує встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у пред’явленому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав. Надав показання, що він з 27 липня 2011 року і по даний час є директором ТзОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс». Основною діяльністю фірми є будівництво, яке здійснюється по всій території України. Договори від товариства підписує він особисто, як керівник. В кінці 2015 року ними здійснювалося будівництво будинків у місті Києві, а тому необхідні були металеві вироби – арматура, швелери, труби, які почали шукати в Інтернеті. При цьому обов’язковою умовою була ціна металевих виробів, доставка їх продавцем та останній зареєстрований в податковій, як платник. Таким умовам відповідало ТОВ «Перший Бізнес-Центр». Від останнього їм надійшов проект договору, специфікація товару та податкові накладні. Підписавши договір, він відправив його ТОВ «Перший Бізнес-Центр», яке виставило їм рахунки на оплату металевих виробів. Враховуючи необхідність своєчасного закінчення будівництва їх фірма оплатила рахунки та отримавши продукцію використала її при будівництві. 15 лютого 2017 року під час проведення перевірки ТОВ «Будкомплекс» фіскальною службою було складено акт про порушення ними податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та додану вартість. Не погодившись з даним актом їх підприємство оскаржило його до Фіскальної служби України. 30 травня 2017 року остання своїм рішенням задовольнила їх скаргу та скасувала податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року. Крім цього ними була подана до суду позовна заява про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. 14 грудня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду їх позов був задоволений, а саме визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення в частині яка була залишена без змін рішенням ДФС України. 19 березня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова від 14 грудня 2017 року була залишена без змін. Оскільки в його діях відсутній склад злочину, встановлений ч.1 ст.212 КК України, обвинувачений просив його виправдати.

На підтвердження винуватості обвинуваченого у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, сторона обвинувачення покладається на такі докази: показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, акт перевірки від 15 лютого 2017 року № 50/10-36-14-05/24747554 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВФ «Будкомплекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ «Перший Бізнес-Центр»; протоколами огляду реєстраційних даних товариств, інформаційних ресурсів ДФС; договором постачання №14/09-2015 від 14 серпня 2015 року між ТОВ «ВФ «Будкомплекс» та ТОВ «Перший Бізнес-Центр», рахунками на оплату; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями; висновками експертизи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що вона зазначена директором ТОВ «Перший Бізнес-Центр», але ним ніколи не була, договорів від останнього не підписувала, обвинувачений їй не відомий.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він працював на автобазі, яка з часом відчужувала вантажні автомобілі, він їх разом з сином купив та використовував для підприємницької діяльності, але з ТОВ «ВФ «Будкомплекс» ніяких взаємовідносин в нього не було, обвинувачений йому не знайомий. Також зазначив, що після ліквідації підприємства, на якому він працював, його син купив автомобіль, який зазначений в накладних, однак не користувався ним.

Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні підтвердивши покази ОСОБА_5, вказав, що обвинувачений йому не відомий, ніяких взаємовідносин між ними не було. Також зазначив, що він мав автомобіль із номерними знаками, які зазначені в накладних, однак модель автомобіля була інша.

Заслухавши в судовому засіданні обвинуваченого, свідків сторони обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження, надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд встановив такі обставини.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання , та інше.

Частиною 1 ст. 92 КПК України передбачено, що обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Разом із тим, прокурором не прийнято до уваги, що допитані в судовому засіданні свідки сторони обвинувачення не підтверджують обвинувачення, оскільки вони вказали на обставини лише щодо себе, щодо взаємовідносин з ТОВ «ВФ «Будкомплекс» та обвинуваченим вони вказали, що він їм не відомий. При цьому, оцінюючи показання свідка ОСОБА_4 суд вважає за необхідне прийняти до уваги частину її показань з урахуванням обставин, встановлених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року. Відповідно до даної постанови суд зазначив, що допит директора ТОВ «Перший Бізнес-Центр» Новотрової (по дівочі ОСОБА_6) Т.В. в рамках досудового розслідування, яка повідомила, що дане товариство ніколи не реєструвала на своє ім'я, не є підтвердженням ухилення від сплати податків обвинуваченим, так як податковим органом не доведено, що в рамках даного кримінального провадження досліджувались саме спірні господарські операції підприємства обвинуваченого та ТОВ «Перший Бізнес-Центр», при цьому, надані пояснення жодним чином не вказують на безтоварність чи фіктивність господарських операцій.

Щодо фіктивності господарських операцій. По – перше, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків), а не передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для підприємства обвинуваченого, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс» та ТОВ «Перший Бізнес-Центр», останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Тим самим не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс» об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Що стосується складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Відповідно до диспозиції цієї статті (з урахуванням приміток) під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, які в 1000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. З урахуванням цих обставин, сума значних розмірів коштів в 2015 році дорівнювала 609 000 грн., в 2016 році – 689 000 грн., в 2017 році – 800 000 грн.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження на підставі акту від 15.02.2018 року (саме така дата зазначена в акті) № 50/10-36-14-05/24747554 ГУ ДФС у Київській області були складені податкові повідомлення – рішення від 22.03.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на суми 436 252 грн. та 484 724 грн. відповідно. Своїм рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 30.05.2017 року скаргу задовольнила частково та скасувала ППР ГУ ДФС у Київській області від 22.03.2017 року № НОМЕР_1. Таким, чином сума зменшилась до 484 724 грн. А відтак, ця сума є меншою, ніж встановлена для ч. 1ст. 212 КК України, що свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення.

Крім того, Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року визнано протиправним та скасоване і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 р. № НОМЕР_1 в частині, яка залишена без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 30 травня 2017 р. № 11698 1692-99-1101-02-25 "Про результати розгляду скарги". Постановою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 р. апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року без змін.

Відповідно до даних постанов встановлено (і це не потребує додатковому доказуванню), що також підтверджується матеріалами кримінального провадження, що 14 вересня 2015 року ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс» (покупець) та ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (постачальник) було укладено договір постачання № 14/09-2015, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, а також надати послуги з транспортування будівельних матеріалів на об'єкт покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити такий товар та послуги на умовах цього договору. Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, загальна вартість товару, ціна послуг та загальна вартість договору складається з кількості, вартості, будівельних матеріалів, та об'єму послуг вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, погоджених та підписаних сторонами. Згідно з п. 2.1 названого договору, якість товару, що відвантажується повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (покупцю надається засвідчена печаткою постачальника копія). Реальність виконання договору № 14/09-2015 підтверджується рахунками на оплату, згідно з якими було визначено вартість поставленого товару; видаткові накладні, згідно з якими було поставлено товар позивачу; товарно-транспортні накладні, згідно з якими здійснювалося перевезення товару; оборотно-сальдові відомості, згідно з якими здійснювалося оприбуткування товару; сертифікати якості, згідно з якими підтверджено якість поставленого товару.

Оплата за поставлений товар була здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою відділення № 344 АТ «Укрсиббанк". Крім того, договір № 14/09-2015 ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс» було укладено на виконання договорів виконання будівельно-монтажних робіт, зокрема: договору від 01.07.2015року № 518, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ЗЗБК № 1»; договору від 01.07.2015 року № 01/07, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «БМТ «Вектор», що свідчить про реальність правочинів між сторонами, але дані обставини не спростовані стороною обвинувачення.

Висновок експерта № 114/04/2017/1, долучений стороною обвинувачення, як підтвердження вини ОСОБА_2, спростовується самим висновком, так як в ньому вказано, що вина ОСОБА_2 можлива тільки при доведенні нікчемності правочинів між юридичними особами, що на час розгляду спавши відсутнє. При цьому суд вважає за необхідне прийняти до уваги висновок експерта № 87/07/18-17 від 18 липня 2017 року, поданий стороною захисту, так як він, прийнятий до уваги Київським апеляційним адміністративним судом 19 березня 2018 року при оскарженні дій фіскальної служби. Відповідно до даного висновку визначено, що порушення, зазначені в акті перевірки відносно ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс», нормативно та документально не підтверджується, що вказує на відсутність складу злочину в діях ОСОБА_2

Стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження факту укладення між ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс» та ТОВ «Перший Бізнес-центр» нікчемних правочинів або господарських зобов’язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Твердження про нікчемність договору, укладеного між даними юридичними особами є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки позиція обвинувачення щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підтверджується належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Не надано суду будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс» та ТОВ «Перший Бізнес-центр». Фактичне виконання договору між даними особами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, копії яких надані стороною обвинувачення.

При вирішенні клопотань прокурора щодо недопустимості окремих доказів, а саме постанов адміністративних судів, висновку експерта та інших доказів, поданих стороною захисту, у зв’язку з їх не відкриттям стороні обвинувачення, суд бере до уваги такі обставини. Ці доводи прокурора є необґрунтованими та спростовуються самими доказами, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення про відкриття матеріалів від 19.04.2018 року про отримання цих доказів стороною обвинувачення 19.04.2018 року (т. 2, а.с. 79). А питання про долучення цих доказів було предметом обговорення в судових засіданнях 18.12.2017 року та 22.05.2018 року, що підтверджується журналами судових засіданнь.

Згідно зі статті 11 КК України злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, характеризується сукупністю трьох ознак: самого діяння - ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що належать до системи оподаткування; суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах та причино-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками. Стаття 212 КК України передбачає саме умисне ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), коли особа має намір взагалі не виконувати (повністю або частково) покладені на неї податкові зобов'язання. Ухилення від сплати податків - це злочин з матеріальним складом і для його кваліфікації потрібно встановлення певних суспільно небезпечних наслідків, якими є фактичне ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах та ненадходження коштів повинно бути безпосередньо зумовлене ухиленням від сплати податків.

Суб’єктивна сторона складу цього злочину характеризується прямим умислом.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 року № 15 за змістом ст. 212 КК України відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має.

Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв’язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов’язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не наведено і не надано належних і допустимих доказів, які б достовірно вказували на спрямованість умислу обвинуваченого на ухилення від сплати податків.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані і перевірені судом докази обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що всупереч ст. 92 КПК України слідчим, прокурором не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 1 ст.212 КК України. Суд вважає, що докази, на які покладається прокурор, як на підставу доведеності вини обвинуваченого, та докази, які були подані стороною захисту, не доводять, а спростовують винуватість обвинуваченого. Жоден із допитаних в судовому засіданні свідків за клопотанням сторони обвинувачення не надали суду показань, які б довели вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення щодо умисного ухилення від сплати податків до бюджету, в яких він обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов’язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України» Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про практику Суду як джерело права». Так , у справі «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain» від 06.12.1988 року ( п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов’язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов’язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно з ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Стаття 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх, допустимих та обґрунтованих доказів, які б доводили вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і він у зв’язку з цим підлягає виправданню.

Заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави до обвинуваченого про стягнення заподіяної шкоди, у зв’язку з виправданням обвинуваченого, суд залишає без розгляду відповідно до ст.129 КПК України. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування і судового провадження не обирався. Процесуальні витрати на залучення експертів, у зв’язку з проведенням експертиз в сумі 6865,90 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України. В обвинувальному акті, реєстрі матеріалів досудового розслідування, супровідному листі відомості про речові докази відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує накладений на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року арешт на грошові кошти ТОВ «ВФ «Будкомплекс» в сумі 920976 гривень, які знаходяться на рахунках, відкритих в АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Андріївська,2/12.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 84, 91, 92, 94, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, визнати невинуватим та виправдати його у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався. Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 6865,90 грн. відшкодувати за рахунок Державного бюджету України. Речові докази відсутні. Цивільний позов прокурора в інтересах держави залишити без розгляду.

Скасувати накладений на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року арешт на грошові кошти ТОВ «ВФ «Будкомплекс» в сумі 920976 гривень, які знаходяться на рахунках, відкритих в АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Андріївська,2/12.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Суддя В.Г.Болобан