Постанова № 74547080, 05.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2018 рокусправа № 804/73/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А. Добродняк І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (суддя Кононенко О.В., повний текст рішення виготовлено 23.02.2018р.) по справі №804/73/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про визнання неправомірним рішення,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 в якому просила:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 344500,00 грн.;

- скасувати рішення Міністерства оборони України від 29.09.2017 року №101, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 344500,00 грн.;

- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_3 у сукупності з заявою та документами ОСОБА_1, яка діє як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2, щодо призначення і виплати ОСОБА_2 спірної частини одноразової грошової допомоги, відповідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, прийнявши рішення на користь ОСОБА_1, яка діє як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.09.2017 року № 101, відповідно до якого ОСОБА_3 набула право на отримання 1/2 частини коштів від 500-

кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті ОСОБА_4, є протиправним, оскільки ОСОБА_3 не була дружиною померлого ОСОБА_4 та відповідно не мала права на отримання коштів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця мають члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця. Оскільки, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. по справі №182/3868/16-ц встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кінця березня 2012 року по день смерті, то відповідачем правомірно прийнято рішення про призначення грошової допомоги ОСОБА_3.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що грошова допомога у разі смерті військовослужбовця призначається членам сім'ї та батькам загиблого (померлого) військовослужбовця. В той же час, за позицією позивача, членами сім'ї загиблого, в контексті спірних правовідносин, слід розуміти чоловіка або жінку між якими укладено шлюб. Оскільки, між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не було укладено шлюбу у встановленому законом порядку, то остання не мала права на отримання грошової допомоги. В обґрунтування такої позиції позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі №5-рп/99, яким надано офіційне тлумачення терміну «член сім'ї військовослужбовця»; правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-615а14); положення ст..10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 проходив службу у військовій частині польова пошта В 0131, брав безпосередню участь в антитерористичній операції та помер внаслідок захворювання ІНФОРМАЦІЯ_1 під час забезпечення проведення антитерористичної операції у Центральній районній лікарні м. Мелітополь.

29.09.2017 року Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняте рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, у сумі 344500 грн., що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії від 29.09.2017 року № 103.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.05.2017 року, яким встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кінця березня 2012 року по день смерті.

Не погодившись з призначенням грошової допомоги ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2, який є сином померлого ОСОБА_4.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст..ст.16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дійшов правильного висновку про те, що право на отримання грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця мають члени сім'ї військовослужбовця та батьки, які визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, у рівних частках.

Вказані висновки суду першої інстанції позивачем не заперечуються. Натомість, позивач вважає, що членом сім'ї може бути лише чоловік або дружина між якими укладено шлюб у встановленому законом порядку.

Таку позицію позивача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою з наступних підстав.

Так, Сімейний кодекс України, до якого відсилають положення ст..16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не визначає того, що членами сім'ї можуть бути лише чоловік або дружина між якими укладено шлюб у встановленому законом порядку.

Навпаки, ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України передбачає, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Тобто, вказана норма права вказує на те, що сім'я утворюється не лише укладенням шлюбу, як про те зазначав позивач, а і з інших підстав, які не заборонені законом та не суперечить моральним засадам суспільства.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі №5-рп/99, яким надано офіційне тлумачення терміну «член сім'ї військовослужбовця», також є необґрунтованим, оскільки надаючи офіційне тлумачення вказаному терміну, Конституційний Суд України не обмежився лише тим, що членами сім'ї можуть визнаватися особи між якими укладено шлюб. Конституційний Суд України вказав і на те, що членами сім'ї військовослужбовця можуть бути і інші особи за умови спільного проживання і ведення з ним спільного господарства.

Безпідставними є і посилання позивача на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-615а14), оскільки у вказаній справі Верховний Суд України висловив позицію щодо можливості призначення пенсії особам у зв'язку із втратою годувальника. З цього приводу Верховний Суд України зазначив, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається виключно особам, які прямо передбачені ст..36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, Верховним Судом України зроблено висновок про те, що іншим особам, які хоча і проживала однією сім'єю без укладення шлюбу, але не визначені вказаною нормою права, пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначена не може бути.

Необгрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і посилання позивача на положення ст..10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який визначає, у тому числі, коло осіб, яким може бути призначено допомогу у зв'язку із смертю військовослужбовця. Таким законом, як зазначено вище, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проаналізувавши аргументи позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість його позиції з приводу того, що у спірних правовідносинах не існувало правових підстав для надання грошової допомоги ОСОБА_3, оскільки між нею та померлим ОСОБА_4 не було укладено офіційного шлюбу.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року по справі №804/73/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, які визначені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.06.2018р.

Повне судове рішення складено 08.06.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк