Рішення № 74546993, 25.05.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1453/16-ц

провадження № 2/368/24/18

Рішення

Іменем України

"25" травня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом

ОСОБА_1

представників позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом

ОСОБА_4 та ОСОБА_5

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5

ОСОБА_6

представника третьої особи за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом

ОСОБА_7

спеціаліста ОСОБА_8

свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_13 сільська рада Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_13 сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа: Відділ державної реєстрації Кагарлицької РДА, Кагарлицька районну державну нотаріальну контору Київської області про визнання недійсним свідоцтв право власності на земельні ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та зобов’язання звільнити вулицю загального користування, -

встановив:

позивач за первісним позовом та її представники просять суд зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути в місячний термін порушення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1, що знаходиться в селі Халча по вул. Сім'ї Шевченкових, 19, Кагарлицького району, Київської області з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відновити межові знаки, зруйновані ними, знести встановлений на території ОСОБА_1 паркан, прибрати накидану біля хліва землю та сміття, відновити пошкодженні водостічні труби, по яких протікає вода під час повені та великих дощів, проложеної від присадибної ділянки позивача та зобов'язати їх в подальшому не чинити позивачеві перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою, стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді витрат за проведення геодезичних вимірів в розмірі 2 000 грн. 00 коп., за придбання матеріалів для відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки в розмірі 5043 грн. 40 коп. та 15 грн.00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, всі судові витрати згідно квитанції покласти на відповідачів, обґрунтовуючи позов наступним.

Вона, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 являється власницею земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, яка розташована в селі Халча по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 Кагарлицького району Київської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Земельна ділянка позивача межує з присадибною земельною ділянкою площею 0,25 га, що розташована в селі Халча по вул. Сім'ї Шевченкових, 20 Кагарлицького району Київської області, якою фактично користується ОСОБА_4, та який при цьому не надає жодних підтверджуючих документів про право власності на дану земельну ділянку.

Проте, не зважаючи на зазначене, їй відомо, що включно до 21 червня 2012 року (до винесення рішення Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 2-128/12 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_5, ОСОБА_13 сільської ради, Кагарлицького районного відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», Управління Держкомзему України у Кагарлицькому районі про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку) власницею зазначеної земельної ділянки була ОСОБА_5, яка доводиться матір'ю ОСОБА_4.

Межові знаки земельної ділянки позивача вперше були встановлені у 2012 році, коли власником будинку і користувачем земельної ділянки був чоловік останньої, ОСОБА_14, що відповідно підтверджуються копією технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянок в натурі (на місцевості).

Однак, не зважаючи на зазначене, починаючи з 2009 року, у позивачки з відповідачем - ОСОБА_4 склались неприязні стосунки на ґрунті спору щодо визначення в натурі меж земельних ділянок, встановлення межових знаків, які знищувались останнім неодноразово, що підтверджується копіями ОСОБА_15.

З чого відповідно слідує, що відповідач -1 створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, систематично порушує межі із сусідами, що призводить до конфліктів, погроз, у тому числі із застосуванням фізичної сили до членів родини позивачки.

Факт нанесення тілесних ушкоджень мав місце 10 серпня 2016 року під час відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і був зафіксований працівниками патрульної поліції, які на вимогу суду можуть надати пояснення та супутні документи, які в свою чергу підтверджують зазначені обставини та обставини інших справ, що фіксувались за зверненням позивачки, в тому числі із зазначенням заходів, що були застосовані/прийняті відносно правопорушника.

Так, згідно акту №2 від 29.09.2015 року, та акту обстеження земельної ділянки № 05 від 20.05.2016 року, складеного в присутності сільського голови, землевпорядника сільської ради, депутатів, за участі робочої групи Кагарлицької РДА та у присутності жителів с. Халча Кагарлицького району Київської області встановлено та належним чином зафіксовано наступні правопорушення, які були допущенні зі сторони ОСОБА_4 на присадибній ділянці ОСОБА_1: пошкоджений верхній шар грунту; землерийні роботи проводяться без дозволу на зміну цільового призначення; відсутній дозвіл на проведення таких робіт.

В результаті чого, уповноваженою особою був складений на гр. ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення, за що останній був притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, в порядку статті 152 КУпАП .

Водночас, 23.08.2016 р. Халчівською с/р було направлено лист вих. № 211/02-33 на адресу екологічної інспекції в Київській області, Державної інспекції сільського господарства Київської області та

Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі щодо притягнення гр. ОСОБА_4 до відповідальності та запобігання нанесення збитків громадянам села протиправною поведінкою останнього, що полягають не лише у пошкодженні верхнього шару грунту, про що зазначалось вище, а й пошкодженні водостічних труб, по яких протікає вода під час повені та великих дощів, створення дамби по рівчаку, який протікає через двір позивачки до присадибної ділянки матері відповідача 1- ОСОБА_5, що в свою чергу загрожує підтопленням та нанесенням збитків суміжним землеволодільцям.

Однак, не зважаючи на зазначене, ОСОБА_4 на зауваження органів місцевого самоврядування, в тому числі правоохоронних органів та самої позивачки не реагує.

Натомість, (за довіреністю матері - ОСОБА_5М.), що підтверджується ОСОБА_15 обстеження земельної ділянки № 09 від 27.10.2016 року, складеного комісією за участі голови, секретаря та землевпорядника сільської ради, відповідач самовільно захопив територію, встановив огорожу на присадибній ділянці ОСОБА_1, чим порушив не лише кадастрові межі її території, а фактично заволодів її власністю, яка є непорушною в розумінні ст. 41 Конституція (діючої на момент виникнення спірних відносин).

Як слідує із зазначеного вище ОСОБА_15 та схеми розташування меж земельної ділянки позивачки з відображенням земельної ділянки, що була само захоплена гр. ОСОБА_5, загальна площа такого само захопленої земельної ділянки складає 0,0238 га.

Водночас, варто звернути увагу суду на ту обставину, що при незаконному встановленні огорожі відповідачем-1 знищені межові знаки, які, як зазначалось вище, були встановлені вперше у 2012 році., а тому 10 серпня 2016 року позивачем були виконанні роботи по відновленню в натурі ( на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, вартість цих робіт складала 2 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру.

Для встановлення межових знаків в кількості 8 шт., що відповідно підтверджується ОСОБА_15 про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків було викопано, облаштовано та вбитоновано 12 стовпів з металевих труб.

При цьому, позивач звертає увагу суду на ту обставину, що для встановлення відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки останньою використано металевих труб на суму 3 730,50 грн. та сукупних матеріалів згідно чеку на суму 1312,90 грн., що в сумі складає 5043,40 грн., однак відповідач зруйнував та викрав з її земельної ділянки зазначені межові знаки.

А тому, 22 серпня 2016 року позивачка змушена була звернутись до органів МВС із заявою (повідомленням) про злочин.

За результатами проведеної дослідної перевірки було встановлено факт умисного пошкодження та проведено профілактичну бесіду із ОСОБА_4, щодо недопущення останнім стосовно позивача та її родини будь – яких порушень. Також повідомляє, що копію звернення позивача направлено до Державної інспекції сільського господарства в межах компетенції з приводу пошкодження межових знаків та рекомендовано, з метою відшкодування завданих ОСОБА_4 збитків, звернутись в цивільному порядку до суду.

Згідно ст. 317 ЦК Україна, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст. 321 ЦК України що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж; а також: відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж: визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 1192 ЦК України визначає розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, є обхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, внаслідок протиправних дій зі сторони ОСОБА_4, які полягають у самовільному захоплені земельної ділянки, знищенні межових знаків та паркану, позивач зазнала не лише матеріальної шкоди в сумі 7 043,40 грн. (з урахуванням купівлі матеріалів та виконанням робіт по встановленню (відновленню) межових знаків), а й моральної шкоди, яку обґрунтовує наступним.

Наслідки подій, що стались, та про які позивач зазначає вище - потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу у похилому віці (на звернення до органів поліції, місцевого самоврядування та уповноважених інспекцій), а також обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

У зв'язку із постійними образами на протязі багатьох років, лайкою яка супроводжується нецензурними фразами зі сторони ОСОБА_4, нанесенням тілесних ушкоджень членам родини (онукові та зятю), забрудненням території сміттям та пошкодженням водостічних труб, завдана ОСОБА_1 моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995року за № 4 (з подальшими змінами та

доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, в п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдана моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача, тривалості події, що підтверджується чисельністю звернень до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування іт.ін., обсяг душевних хвилювань за психологічний стан позивача, розмір страждань та характер немайнових втрат, потерпіла оцінює в 15 000 грн. 00 коп., які підлягають відшкодуванню (компенсації) відповідачами у повному обсязі.

Із зустрічним позовом звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та просять суд визнати незаконним та скасувати рішення XXVI сесії VI скликання ОСОБА_13 сільської ради № 6 від 07.03.2013 р. про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_16 земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19, кадастровий номер 3222288601:01:368:0001 а також площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча, Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 на ім'я ОСОБА_14 кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ №633779 від 30.04.2013 р. видане ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, кадастровий номер 3222288601:01:368:0001, скасувавши рішення про державну реєстрацію права власності, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №1-3394 від 01.12.2015 р. видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, кадастровий номер 3222288601:01:368:0001, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №1-3391 від 01.12.2015 р. видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26645746 від 01.12.2015 року, ОСОБА_17, Кагарлицька районна державна нотаріальна контора, Кагарлицький районний нотаріальний округ, Київська область та номер запису про право власності: 12308447, на ім'я ОСОБА_18, на земельну ділянку площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, зобов'язати ОСОБА_1 не створювати перешкод в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вулицею загального користування, а саме: вулицею Сім’ї Шевченкових в с. Халча Кагарлицького району Київської області, судові витрати згідно квитанцій стягнути з ОСОБА_18 на її користь, обґрунтовуючи позов наступним.

А так, ОСОБА_5 є власником житлового будинку за адресою Кагарлицький район, с. Халча, вул. Сім'ї Шевченкових, 20. Разом із нею у житловому будинку проживає її син ОСОБА_4 із своєю сім'єю.

Слід зазначати, що ОСОБА_4 не є власником або користувачем земельної ділянки у Кагарлицькому районі, с. Халча, вул. Сім'ї Шевченкових, 20.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області 21.06.2012 р.: визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673694 від 16.05.2007 р. виданий ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673694 від 16.05.2007 р. виданий ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 1,4465 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, скасовано державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673694 та серія ЯД №673695 від 16.05.2007 р. виданих ОСОБА_14 на земельні ділянки, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, зобов'язано Кагарлицький районний відділ Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили виготовити за власний рахунок нові державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_14, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19.

На підставі вказано рішення Кагарлицького районного суду Київської області 21.06.2012р. Кагарлицьким районним відділом Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» було виготовлено технічну документацію ОСОБА_14, яким в подальшому було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ №633779 від 30.04.2013 р., а саме земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сімї Шевченкових, 19.

Рішенням XXVI сесії VI скликання ОСОБА_13 сільської ради №6 від 07.03.2013 р. було затверджено технічну документацію та передано у власність із земель сільської ради земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельну ділянку площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19.

19.11.2014 р. ОСОБА_14 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.2015 р. відповідач ОСОБА_1 отримала у спадщину земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19.

З матеріалів доданих відповідачем до позовної заяви позивачі дізнались, що приватизовуючи земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельну ділянку площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових,19, які успадкувала відповідач, ОСОБА_14 приватизував частину вулиці загального користування, а саме: вулиці Сім'ї Шевченкових, що у свою чергу суперечить вимогам чинного законодавства України та повністю підтверджується висновком експертного земельно-технічного дослідження від 11.01.2017 року, який було проведено судовим експертом ОСОБА_9

Отже, відповідно до Рішення XXVI сесії VI скликання ОСОБА_13 сільської ради №6 від 07.03.2013 р. про затвердження технічної документації та передачу у власність із земель сільської ради земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельну ділянку площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 та виданих на підставі вказаного рішення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, відповідачу було передано частину проїзду загального користування, яким користувався позивач для проїзду та обслуговування свого житлового будинку.

Іншого проїзду до власного будинку позивач не має, тобто відповідачем ОСОБА_13 сільською радою порушене її право на користування земельною ділянкою загального користування - проїзд.

Вказане повністю підтверджується висновком експертного земельно-технічного дослідження від 11.01.2017 року, який було проведено судовим експертом ОСОБА_9

Згідно п. а ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Виходячи з вищезазначеної норми п. а ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України у власність громадян забороняється передавати землі загального користування, а саме проїзди, вулиці, тощо.

Таким чином, передача у власність ОСОБА_13 сільською радою Відповідачу земельної ділянки, яка є вулицею загального користування, є незаконною, тому що видані ОСОБА_14 свідоцтва про право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 та рішення сільської ради XXVI сесії VI скликання №6 від 07.03.2013 р. суперечать п. а ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим повинні бути визнані судом недійсними та скасовані.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Також, при виготовленні та видачі свідоцтв про право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 на ім'я ОСОБА_14, а у послідуючому проведення державної реєстрації права власності та видачі свідоцтв на право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 було допущено ряд інших порушень діючого законодавства.

Згідно п. б) та п. в) ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, відновлення меж земельної ділянки на місцевості.

Виходячи з вказаної норми Земельного кодексу України при виготовленні технічної документації ОСОБА_14 межі його земельної ділянки повинні були виноситись на місцевості та погоджуватись з позивачем ОСОБА_5 як суміжним землекористувачем.

Звертаю особливу увагу суду на той факт, що ОСОБА_5 ОСОБА_13 сільською радою Кагарлицького району Київської області відповідно до рішення від 13.09.2006 року № 4/5 передано у приватну власність земельні ділянки у с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 20. Дане рішення не є скасованим і на теперішній час.

Проте, під час виготовлення технічної документації ОСОБА_14 межі земельної ділянки на місцевості не виносились та з позивачем ОСОБА_5 не погоджувались. За умови винесення меж земельної ділянки на місцевості та погодження їх з позивачем ОСОБА_5 приватизації частини вулиці загального користування можна було б уникнути.

Тому рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 на ім'я ОСОБА_14 були видані з порушенням п. 6) та п. в) ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, які передбачають необхідність відновлення меж земельної ділянки на місцевості та погодження із суміжним землевласником.

Згідно п. г) ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Своїми діями відповідач створює перешкоди у користуванні позивачем своєю земельною ділянкою та житловим будинком шляхом обмеження користуватись вулицею, проїздом загального користування, оскільки крім вулиці, яку частково приватизовано ОСОБА_14 (яку успадкувала відповідач), позивачі не мають іншого проїзду до своєї земельної ділянки та будинку, чим порушуються їх права.

Отже, враховуючи створення відповідачем перешкод та порушення прав позивачів на користування вулицею загального користування, необхідно відновити порушенні права позивачів шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні вулицею та проїздом загального користування шляхом скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки, скасування свідоцтва на спадщину та скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 на ім'я ОСОБА_14

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п. б) та п. г) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Що стосується скасування рішення про державну реєстрацію права власності, то згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також: у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Для внесення запису до Державно реєстру прав необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також: в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 проведена за ОСОБА_14 незаконно та повинна бути визнана недійсною, а відповідачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі незаконних свідоцтв, відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстровані в реєстрі за №1-3394 та 1-3391 від 01.12.2015 р. видані відповідачу повинні бути також визнані недійсними.

Позивач та її представники зустрічні позовні вимоги не визнають та просять застосувати строки позовної давності, оскільки позивачі за зустрічним позовом пропустили строк звернення до суду з позовом, тому просять застосувати строки давності до зустрічних позовних вимог та відмовити позивачам у повному обсязі.

Відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом не визнають позовні вимоги за первісним позовом та просять задовольнити їхні позовні вимоги.

Представник третьої особи за зустрічним позовом в особі Кагарлицької районної державної нотаріальної контори в судові засідання не з’являвся, подавши до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити без представника нотаріальної контори та рішення по справі прийняти на розсуд суду.

Представник третьої особи за зустрічним позовом в особі сектору державної реєстрації Відділу адміністративних послуг Кагарлицької райдержадміністрації в судові засідання не з’являвся, подавши до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити без представника сектору у зв’язку з службовою необхідністю. Стосовно суті спору за змістом яких у вирішення спору покладається на погляд суду.

Представник третьої особи за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом просить розгляд справи проводити без представника сільської ради. При прийнятті рішення № 6 від 07.03.2013 року ХХYІ сесії YІ скликання сільська рада діяла в межах своїх повноважень. Зазначене рішення було прийнято на підставі в тому числі відповідно до вимог ст.. ст.. 12, 40, 96, 123 ЗК України, в тому числі та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада просить суд відмовити ОСОБА_5, ОСОБА_4 в задоволенні зустрічних позовних вимогах до ОСОБА_13 сільської ради.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічних вимогах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити, виходячи з наступного.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 є власником житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 в с. Халча Кагарлицького району Київської області, згідно зі Свідоцтвом про право власності від 01.12.2015 р. р. №1-3382 та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.12.2015 р. р.№1-3385.

У 2013 році Кагарлицьким районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК було виготовлено документацію із землеустрою - «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства згідно заяви ОСОБА_14 по вул. С. Шевченкових, 19 в Халча Кагарлицького району Київської області, на підставі якої межі земельних ділянок по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 в с. Халча Кагарлицького району Київської області були встановлені (відновлені) в натурі (на місцевості) та ділянкам присвоєно нові кадастрові номери, а саме: земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель присвоєно кадастровий номер 3222288601:01:368:0001 (попередній кадастровий номер 3222288601:01:368:0002); земельній ділянці площею 1,5622 га для ведення особистого селянського господарства присвоєно кадастровий номер 3222288601:01:367:0012 (попередній кадастровий номер 3222288601:01:367:0001).

Після встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та присвоєння нових кадастрових номерів земельним ділянкам площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222288601:01:368:0001, та площею 1,5622 га, кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 в с. Халча Кагарлицького району Київської області Реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області було видано ОСОБА_14 свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.04.2013 р. індексні номери 3125796 і 3122398 відповідно.

Згодом у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 право на вище вказані земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222288601:01:368:0001, та площею 1,5622 га, кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, що розташовані по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 в с. Халча Кагарлицького району Київської області, перейшло до ОСОБА_1, що посвідчено державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_17, про що видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2015 р. р.№1-3394 та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2015 р. р.№1-3391.

Вище викладене підтверджується також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2015 р. індексні номери 48819038 і 48816884, а також Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2017 р. № НВ-3208209922017 та № НВ-3208209912017.

Відповідач за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вул. Сім'ї Шевченкових, 20 в с. Халча Кагарлицького району Київської області, згідно з договором купівлі-продажу будинку від 12.12.2003 р. № 2013.

Земельні ділянки по вул. Сім'ї Шевченкових, 20 в с. Халча Кагарлицького району Київської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.04.2007 р., бланк серії ЯЕ № 574430 (площа ділянки 0,25 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку) та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.04.2007 р., бланк серії ЯЕ № 574429 (площа ділянки 1,3740 га, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства) належали раніше ОСОБА_5.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21.06.2012 року по справі № 2-128/12 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_5, ОСОБА_13 сільської ради, Кагарлицького районного відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», Управління Держкомзему України у Кагарлицькому районі про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку позовні вимоги було задоволено та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №574430 виданий ОСОБА_5 ОСОБА_13 сільською радою на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 20, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №574429 виданий ОСОБА_5 ОСОБА_13 сільською радою на земельну ділянку площею 1,3740 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 20, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673694 від 16.05.2007 р. виданий ОСОБА_14 ОСОБА_13 сільською радою на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673693 від 16.05.2007 р. виданий ОСОБА_14 ОСОБА_13 сільською радою на земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №574430 та ЯЕ №574429 видані ОСОБА_5 ОСОБА_13 сільською радою на земельні ділянки, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 20, скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673694 та серія ЯД №673695 від 16.05.2007 р. виданих ОСОБА_14 ОСОБА_13 сільською радою на земельні ділянки, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19, зобов’язати Управління Держкомзему України в Кагарлицькому районі внести записи про скасування реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №574430 та ЯЕ №574429 видані ОСОБА_5 ОСОБА_13 сільською радою на земельну ділянку площею 0,2476 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 20 та зобов’язано Управління Держкомзему України в Кагарлицькому районі внести записи про скасування реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯД №673694 та серія ЯД №673695 від 16.05.2007 р. виданих ОСОБА_14 ОСОБА_13 сільською радою на земельні ділянки, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19 та зобов’язано Кагарлицький районний відділ Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили виготовити за власний рахунок нові державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_14, що розташовані в с. Халча Кагарлицького району Київської області по вул. Сім’ї Шевченкових, 19.

Згідно ст.. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер скасовується.

Інші правовстановлюючі документи та документація із землеустрою на земельні ділянки, що розташовані по вул. Сім'ї Шевченкових, 20 в с. Халча Кагарлицького району Київської області, виготовлені на ОСОБА_5 на даний час відсутні.

ОСОБА_13 сільською радою Кагарлицького району Київської області було надано креслення адміністративних границь сільської ОСОБА_17 і меж населених пунктів, зокрема ОСОБА_13 сільської ОСОБА_17 народних депутатів Кагарлицького району Київської області, виготовлене Інститутом землеустрою УААН у 1994 р. у складі Проекту формування території і встановлення меж: сільської ОСОБА_17 і населених пунктів.

Відповідач ОСОБА_4 не є ані власним земельної ділянки, ані користувачем земельної ділянки, що по вулиці Сім’ї Шевченкових, 20 в с. Халча Кагарлицького району Київської області. ОСОБА_4 лише зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою адресно – довідкового підрозділу УДМС України в Київській області.

Висновком експерта № СЕ-1201-1-860.17 від 28.12.2017 року було встановлено наступне.

Усі огороджувальні паркани навколо земельної ділянки, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, номер 3222288601:01:368:0001, яка знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Халча, вул. Сім'ї Шевченкових, 19 та якою користується ОСОБА_1, відсутні, окрім того розділові паркани між земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства за вказаною адресою, також відсутні (вказані ділянки, якими користується ОСОБА_1, на місцевості представлені одним масивом, без розмежування за цільовим призначенням).

А тому, у зв'язку із відсутністю на місцевості усіх меж (межових знаків) визначити фактичні межі у повному обсязі та відповідно - фактичну площу земельної ділянки, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222288601:01:368:0001, яка знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Халча, вул. Сім'ї Шевченкових, 19, та якою користується ОСОБА_1, не надалось можливості.

Усі огороджувальні паркани навколо земельної ділянки, призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, яка знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Халча, вул. Сім'ї Шевченкових, 19, та якою користується ОСОБА_1, відсутні, окрім того розділові паркани між земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства за вказаною адресою, також відсутні (вказані ділянки, якими користується ОСОБА_1, на місцевості представлені одним масивом, без розмежування за цільовим призначенням).

А тому, у зв'язку із відсутністю на місцевості усіх меж (межових знаків) визначити фактичні межі у повному обсязі та відповідно - фактичну площу земельної ділянки, призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222288601:01:367:0012, яка знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Халча, вул. Сім'ї Шевченкових, 19, та якою користується ОСОБА_1, не надалось можливості.

А тому, у зв'язку із відсутністю на місцевості усіх меж (межових знаків) досліджуваних земельних ділянок по вул. Сім'ї Шевченкових, № 19 в с. Халча Кагарлицького району Київської області, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1, визначити фактичні межі у повному обсязі земельних ділянок, не надалось можливості.

Можливо визначити межі фактичного землекористування зазначеними земельними ділянками лише частково та відповідно частково порівняти їх з координатами поворотних точок належних ОСОБА_1 земельних ділянок, які зазначені в технічній документації, виготовленій Кагарлицьким міськрайонним виробничим відділом Київської обласної філії центру ДЗК за 2013 рік.

Окрім того, в результаті натурного (на місцевості) обстеження досліджуваних ділянок по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 та 20 в с. Халча Кагарлицького району Київської області, а також місцевості, у якій вони розташовані, експертом було встановлено наступне:

?до земельної ділянки ОСОБА_1 (вул. Сім'ї Шевченкових, 19) на місцевості проходить фунтова дорога; ширина вказаної дороги на різних ділянках різна — в середньому від 2,70 м до 3,0 м (з розширенням до 4,70 м на заокругленнях дороги); зазначена дорога бере свій початок від асфальтованої автодороги (шосе), що веде до сусідніх сіл тощо;

?по цій же дорозі здійснюється проїзд до земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20), а безпосередньо до будинку ОСОБА_5 — по такій же ґрунтовій дорозі;

?вищевказана ґрунтова дорога № 1 прокладена лише до досліджуваних земельних ділянок ОСОБА_1 (вул. Сім'ї Шевченкових, 19) та ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20) — до інших земельних ділянок проїзд по цій дорозі не здійснюється;

?від зазначеної ґрунтової дороги № 1 на місцевості наявне відгалуження у вигляді ще однієї ґрунтової дороги шириною близько 2,10 м, що проходить посеред земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222288601:01:367:0012 та виходить на іншу ґрунтову (польову) дорогу, що простягається вздовж поля;

?через земельну ділянку ОСОБА_1 (вул. Сім'ї Шевченкових, 19) проходить також ґрунтова дорога, колія якої має нечіткий контур та яка найбільш вірогідно давно не використовується для проїзду;

?дорога № 4, сполучаючись із дорогою № 3 — продовжується як дорога № 3а, простягається вздовж поля та виходить на вищевказану асфальтовану автодорогу (шосе);

?наявна також ґрунтова дорога № 5, що пролягає навколо фруктового саду на земельній ділянці ОСОБА_1 (вул. Сім'ї Шевченкових, 19), яка також має нечіткий контур та ймовірно давно не використовується для проїзду; дорога № 5 також сполучається із дорогою № 3а, що проходить вздовж поля та виходить на вищевказану асфальтовану автодорогу (шосе);

?інших доріг (проїздів, під'їздів), до земельної ділянки ОСОБА_1 (вул. Сім'ї Шевченкових, 19) немає;

?через земельну ділянку ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20) проходить також дорога № 6, шириною 3,0 м; зазначена дорога № 6 проходить вздовж полів та виходить на іншу ґрунтову дорогу, частково устелену щебенем, що в свою чергу виходить на зазначену вище асфальтовану автодорогу (шосе);

?до земельної ділянки ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20) наявний також прохід безпосередньо з дороги № 3а у вигляді стежки шириною 1,1м — 1,2м, з обох боків якої обриви;

?інших доріг (проїздів, під'їздів) та проходів, до земельної ділянки ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20) немає.

Над окремими проїздами виявлено рослинність, що нависає над дорогою, обмежуючи висоту проїзду, та заважає проїзду машин.

Таким чином, враховуючи вимоги нормативно-правових актів, експерт дійшов висновку, що для під'їзду до будинку за № 20 по вул. Сім'ї Шевченкових в с. Халча Кагарлицького Київської області, використовувати можливо наступні дороги, що фактично наявні на місцевості:

?дорогу № 1, ширина якої на різних ділянках різна — в середньому від 2,70 м до 3,0 м (з розширенням до 4,70м на заокругленнях дороги); зазначена дорога бере свій початок від асфальтованої автодороги (шосе), по ній здійснюється під'їзд до земельної ділянки ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20); ця дорога продовжується у вигляді дороги № 1а, по якій здійснюється проїзд безпосередньо до будинку ОСОБА_5;

?дорогу № 6, що бере свій початок із земельної ділянки ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20); ширина вказаної дороги 3,0 м; зазначена дорога № 6 проходить вздовж полів та виходить на іншу ґрунтову дорогу, частково устелену щебенем, що в свою чергу виходить на зазначену вище асфальтовану автодорогу (шосе).

Проте, частина земельної ділянки, що зайнята дорогою № 1 та № 1-а, перебуває у власності ОСОБА_1, використання цих доріг для проїзду до будинку № 20 можливе лише за умови вилучення (викупу) і надання цих земель для містобудівних потреб у встановленому законодавством порядку або вжиття інших передбачених законодавством дій (заходів).

Використання для проїзду до будинку ОСОБА_5 (вул. Сім'ї Шевченкових, 20) в тому числі спецтранспорту по наявній на місцевості дорозі № 3а є неможливим, оскільки ширина її у найбільш вузькому місці складає 1,1м, де з обох боків обрив [кар'єр].

Окрім того, жодна із фактично існуючих вищевказаних доріг не має мінімальної нормативної ширини, передбаченої вимогами законодавства для проїзду спецтранспорту; а тому використання зазначених вище проїздів (доріг №1 та №1а, а також дороги №6) для проїзду спецтранспорту є неможливим без розширення їх мінімум до 3,5 м та розчищення від рослинності, що нависає над дорогою, обмежуючи висоту проїзду, та заважає проїзду машин (зокрема на дорозі № 1 та дорозі № 1а).

В результаті зіставлення плану фактичних меж досліджуваних земельних ділянок та виявлених на місцевості доріг (проїздів, під'їздів) до зазначених ділянок, визначених в результаті візуально-інструментального обстеження та здійсненого комплексу топографо-геодезичних робіт, в одному масштабі із наданим на дослідження вищевказаним Кресленням адміністративних границь сільської ОСОБА_17 і меж населених пунктів, зокрема ОСОБА_13 сільської ОСОБА_17 народних депутатів Кагарлицького району Київської області шляхом накладання їх між собою один на одного в одній площині (зіставлення у проекції) експертом було встановлено:

?дорога № 1 (по якій здійснюється проїзд/під'їзд до земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5М.) - відображена на досліджуваній карті (Кресленні адміністративних границь сільської ОСОБА_17 і меж населених пунктів);

?дорога № 1а (що є продовженням дороги № 1 та по якій здійснюється проїзд/під'їзд до будинку ОСОБА_5М.), а також дорога № 6 (що проходить через земельну ділянку ОСОБА_5 по вул. Сім'ї Шевченкових, 20), вздовж полів та виходить на вул. ОСОБА_19, що в свою чергу виходить на зазначену вище асфальтовану автодорогу (шосе)) - відсутні на досліджуваній карті (Кресленні адміністративних границь сільської ОСОБА_17 і меж населених пунктів).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 цього Кодексу).

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини третьої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно положень статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Щодо питання можливості влаштування на місцевості проїздів, передбачених картами та планом до будинку 20 по вул. Сім'ї Шевченкових в с. Халча Кагарлицького району Київської області за наявними картами формувань та генеральним планом с. Халча.

Згідно з ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» проїзд - це проїзд транспортних засобів до житлових і громадських будинків, установ, підприємств та інших об'єктів міської забудови в середині районів, житлових кварталів.

Влаштування проїздів як об'єкту вулично-дорожньої і транспортної мережі населеного пункту потребує виконання геологічних та геодезичних вишукувань територій, здійснення відповідних розрахунків та проектування, в тому числі водовідвідних систем і споруд, проведення експертиз містобудівної документації та проектів, вирішення питань фінансування тощо.

Можливість влаштування проїздів у населених пунктах, як одного з напрямків містобудівної діяльності, здійснюється в рамках комплексного розвитку території, який забезпечує нормальне функціонування відповідних земельних ділянок та прилеглих територій, умови проживання населення і охорону довкілля.

Планування територій, в тому числі реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури тощо здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Окрім того, судовим експертом було розглянуто питання щодо використання проїздів, що у різні пори року, а саме: несприятливі погодні умови у вигляді дощу, туману тощо можуть бути як восени, так і влітку, навесні та взимку. Окрім того, ожеледиця на дорогах може утворюватися як у зимовий період, так і восени та навесні.

А тому використання вищевказаних наявних на місцевості під'їздів та доріг для під'їзду до будинку за № 20 по вул. Сім'ї Шевченкових в с. Халча Кагарлицького Київської області не залежить від пори року, а залежить від погодних умов.

При цьому, слід зазначити, що лише дороги с твердим покриттям можуть повноцінно використовуватися у різні пори року та різних погодних обставин за умови підтримання їх у належному стані дорожніми організаціями, які займаються експлуатаційним утриманням вулично-дорожньої мережі.

Проте, таких доріг (з твердим покриттям), що ведуть безпосередньо до досліджуваних земельних ділянок по вул. Сім'ї Шевченкових, 19 та 20 в с. Халча Кагарлицького Київської області, на місцевості немає.

Що стосується твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та представника третьої особи за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом в особі ОСОБА_13 сільської ради Кагарлицького району Київської області про те, що ОСОБА_4 представляє інтереси ОСОБА_5 за дорученням, суд не може брати до уваги, оскільки ОСОБА_4 спростовує вказане твердження, оскільки не існує такого доручення в природі. Інтереси ОСОБА_5 ОСОБА_4 представляв лише під час судового розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_5, ОСОБА_13 сільської ради, Кагарлицького районного відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», Управління Держкомзему України у Кагарлицькому районі про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 усунути в місячний термін порушення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1, що знаходиться в селі Халча по вул. Сім'ї Шевченкових, 19, Кагарлицького району Київської області з боку ОСОБА_5 шляхом зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести встановлений на території ОСОБА_1 паркан та зобов'язати в подальшому не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки № 09 від 27.10.2016 року, складеного комісією в складі: сільський голова - ОСОБА_7; секретар сільської ради – ОСОБА_20 та землевпорядник сільської ради ОСОБА_21, відповідно до акту про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки, переданих ФОП «ОСОБА_22І.» на зберігання, власниці земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту с. Халча по вулиці С.Шевченкових № 19, - ОСОБА_1, межові знаки, якими закріплена межа земельної ділянки в кількості 8 штук, показані представником ФОП «ОСОБА_22І.» на місцевості, відповідають межам визначених згідно ОСОБА_22 з Державного земельного кадастру серії: ЕКК № 728129, проте, громадянин ОСОБА_4 (за довіреністю ОСОБА_5) встановив власний паркан на самовільно захопленій території, яка, відповідно кадастровим межам, належить ОСОБА_1.

Периметр, самовільно захопленої території, складає 74,61 метра. Загальна площа захопленої території становить - 0,0238га.; шириною, зі сторони будинку ОСОБА_4, - 4,49 метра, протяжністю до 33,70 метра; на кінець, ширина самовільно зайнятої території становить - 9,35 метра.

Актом про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 10.08.2016 року ФОП «ОСОБА_22І.» ОСОБА_22 та ОСОБА_23, землевпорядник ОСОБА_13 сільської ради: що пред'явили свої повноваження, провели відновлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, що знаходиться: на території ОСОБА_13 сільської ради, в присутності гр. ОСОБА_1: зазначені межі на місцевості проходять по умовно визначеній лінії між межовими знаками. Ніяких претензій при відновленні зовнішньої межі земельної ділянки не заявлено. Межі відповідають фактичним та не викликають спірні питання. Межові знаки, якими закріплена межа земельної ділянки в кількості 8 шт., показані представником ФОП «ОСОБА_22І.» на місцевості та передані на зберігання землевласнику (землекористувачу). Площа земельної ділянки, наданої гр. ОСОБА_1 складає 0.2500 га межі земельної(них) ділянок визначені на місцевості відповідають межам визначених згідно ОСОБА_22 з Державного земельного кадастру серії: БКК № 728129.

Окрім того у висновку експертного земельно – технічного дослідження № 1/17 від 11.01.2017 року було виявлено, що згідно координат поворотних точок, які містяться у відомості вирахування дирекційних і внутрішніх кутів, відстаней між ними з контролем координат та площі землекористування по Київській області, Кагарлицький район, с. Халча, наданими ТОВ «Земюрконсалтінг» земельна ділянка площею 0,0238 га, (як само захоплена ОСОБА_5) не накладається на земельну площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222288601:01:368:0012 - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а накладається на земельну ділянку площею 1,5622 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Суд вважає, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази щодо вказаних позовних вимог до ОСОБА_5, та відсутністю належних та допустимих вказаних вимог до ОСОБА_4, то в цій частині вимог позивачу суд задовольняє частково, а в іншій частині вимог відмовляє.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про відновлення межових знаків, відшкодування матеріальної шкоди 7 043 грн. 40 коп., то слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту від 14.09.2012 року, складеного комісією у складі сільського голови, секретаря та землевпорядника сільської ради у присутності постійної погоджувальної комісії із земельних питань та депутата с. Ради, членів погоджувальної земельної комісії, встановлено, що під час встановлення межових знаків землевпорядною організацією відразу ж були знищені межові знаки, а саме: 11 межових кілків, ОСОБА_4, які були встановлені між земельними ділянками ОСОБА_14 та ОСОБА_4 (за довіреністю ОСОБА_5М.)

Відповідно до ст. ст. 106, 107 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Згідно ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Так, механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (надалі Інструкція).

Із змісту цієї Інструкції, зокрема, пунктів 3,9, 3.12 вбачається, що місцезнаходження межових знаків підлягає прив’язці до пунктів державної геодезичної мережі. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним особою. Виконавцем згідно п.1.3 цієї Інструкції є юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Згідно п.4.3 Інструкції, відновлення меж земельної ділянки здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою.

Згідно ст.ст. 106-107 ЗК України, а також п.4.2 зазначеної Інструкції, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки лише сприяння відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли.

Отже, відсутні підстави зобов’язувати судовим рішенням відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відновити межові знаки, так як вона згідно вимог чинного законодавства не є особою, яка уповноважена здійснювати роботи з відновлення втрачених межових знаків з дотриманням усіх необхідних при цьому умов прив’язкою до пунктів державної геодезичної мережі та ін.

Окрім того, доказів знищення межових знаків саме відповідачами, не представлено.

Судом не встановлено, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_4В перешкоджає ОСОБА_1 у визначеному Інструкцією порядку звернутись до особи, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, з метою проведення відповідних робіт щодо відновлення межових знаків, чи перешкоджає проведенню таких робіт.

Окрім того, суд враховує, що попереднє встановлення межових знаків відбулось без участі ОСОБА_5, докази її належного завчасного повідомлення про проведення робіт щодо встановлення межових знаків відсутні. Отже, не було дотримано порядку встановлення межових знаків, зокрема, п.3.12 Інструкції, згідно якого закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжної земельної ділянки про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез’явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Суд вважає, що ставлячи вимогу про відновлення межових знаків та відшкодування матеріальної шкоди, позивач за первісним позовом не надала належних та допустимих доказів яким чином має відбувати відновлення. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки лише сприяння встановленню чи відновленню межових знаків у випадку, коли вони зникли. У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про те, що саме відповідачі ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 демонтували межові знаки, тому в цій частині вимог суд позивачу ОСОБА_1 відмовляє повністю.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про прибирання накиданого біля хліва землі та сміття, відновлення пошкоджених водостічних труб, по яких протікає вода під час повені та великих дощів, проложені від присадибної ділянки позивача , то слід зазначити наступне.

ОСОБА_13 сільською радою Кагарлицького району відповідача ОСОБА_4 було притягнуто до відповідальності за проведення землерийних робіт по створенню штучних водойм, що підтверджується протоколом № 1 від 20.05.2016 р. та постановою № 1 від 16.06.2016 року, але вказані документи не доводять вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів щодо вказаних вимог, то в цій частині вимог позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4В відмовляє.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 щодо моральної шкоди в сумі 15 000 грн., то суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що у зв'язку із постійними образами на протязі багатьох років, лайкою, яка супроводжується нецензурними фразами зі сторони ОСОБА_4, нанесенням тілесних ушкоджень членам родини (онукові та зятю), забрудненням території сміттям та пошкодженням водостічних труб, завдана ОСОБА_1 моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 вищевказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази наявності вини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у спричиненні ОСОБА_1Н моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та в чому саме вона полягає, тому в цій частині вимог суд позивачу ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду, а тому суд стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір, що підтверджено квитанцією про його сплату, в сумі 551 грн. 21 коп.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4, то суд зазначає наступне.

Правовідносини землекористування попереднього власника вищевказаного житлового будинку регулювались ЗК УРСР в редакції 1970 року, який втратив чинність 15 березня 1991 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР в редакції 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Згідно ст. 22 ЗК УРСР 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось.

Зазначення у вищевказаних погосподарських книгах різних розмірів земельної ділянки, на якій був розташований даний будинок, не дає суду можливість достовірно встановити, земельною ділянкою якої площі і на якій підставі користувався попередній землекористувач.

На час купівлі – продажу житлового будинку по вул.. С. Шевченкових, 20, що в с. Халча Кагарлицькому району Київської області позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_5 правовідносини з приводу землекористування регулювались Земельним кодексом 2001 року.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документів, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1990 року (державні акти, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів). Дію цієї статті зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок». Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до п.п. „ґ" п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України 1990 р. до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Проте, позивачами за зустрічним позовом на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що на час набуття права власності ОСОБА_5М за договором купівлі - продажу будинку по вул.. С. Шевченкових, 20, що в с. Халча Кагарлицького району Київської області за попереднім власником як за землекористувачем була закріплена належним чином із встановленням межових знаків, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, земельна ділянка.

Фактичне землекористування не породжує права на земельну ділянку і не є тотожним поняттю законного землекористування.

Позивачі за зустрічним позовом вважають, що видачею на ім'я відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 вищевказаних оспорюваних державних актів на право власності на земельну ділянку було порушено його право на користування земельною ділянкою, оскільки земельні ділянки відповідача за зустрічним позовом накладається на вулицю загального користування.

Вказані докази, надані позивачами за зустрічним позовом, суд не приймає, як належні та допустимі докази на підтвердження накладення земельних ділянок сторін, оскільки питання щодо накладання земельних ділянок, які потребують спеціальних знань, може вирішуватись лише шляхом проведення відповідної технічної експертизи при наявності у обох суміжних землевласників (землекористувачів) документів. що посвідчують таке право (шляхом проведення вимірів спірних земельних ділянок і відповідно до ситуаційного плану земельних ділянок по фактичному користуванню, та згідно державних актів).

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним у даному випадку є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідного акта органом місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок включає, зокрема, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд не сприймає твердження позивача, що оспорювані рішення та державні акти є незаконними та їх слід визнати недійсними з підстав відсутності погодження меж з суміжним землекористувачем, оскільки відповідно до технічної документації межі земельних ділянок відповідача погоджено з ОСОБА_13 сільською радою Кагарлицького району Київської області. У справі відсутні докази того, що при прийнятті оспорюваного рішення ОСОБА_13 сільської ради були допущені порушення, які б слугували підставою для визнання його незаконним, адже як зазначено вище розпорядником земель в межах населеного пункту с. Халча була ОСОБА_13 сільська рада, з нею погоджувались межі земельних ділянок ОСОБА_15 при виготовленні технічної документації за державними актами.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона на замовлення ОСОБА_5 виконала дослідження, яке підтримує в повному обсязі. Державні акти видані на ОСОБА_5 хоч і скасовані, але ОСОБА_5 є власником земельної ділянки.

Свідки по справі ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що дорога була лише до будинку ОСОБА_15, яка була облаштована власниками цього ж будинку.

Свідки ОСОБА_24 пояснив, що була дорога і до його баби, яка проживала, де зараз живе ОСОБА_5 Ще з 1922 р. границі земельної ділянки були визначені.

Свідок ОСОБА_25 тимчасово проживала у будинку ОСОБА_5 ОСОБА_3 до будинку, який належить ОСОБА_5 була завжди.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_26 підтримала виконану нею експертизу.

Однак, суд не може взяти до уваги покази свідка ОСОБА_24 та ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки, вони жодним чином не доводять тверджень позивачі за зустрічним позовом щодо порушення їхніх прав зі сторони ОСОБА_1

У справі немає даних, які б вказували на прийняття ОСОБА_13 сільрадою рішення про визначення на місцевості встановленим законодавством порядком дороги загального користування, вулиці, проїзду чи іншої лінійної інженерної споруди (комплексу споруд) із конкретно визначеними параметрами, відображення відповідного об'єкта в технічній документації щодо території населеного пункту. Тобто, відсутні відомості та дані, наявність яких передбачається Законами України «Про планування і забудову територій», «Про автомобільні дороги», «Про будівельні норми», Державними будівельними нормами «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (ДБН 360-92**) та іншими актами законодавства. Копія частини плану вулиць с. Халча не має дати її виготовлення (засвідчення), не має необхідних реквізитів, інформації, не відповідає вимогам щодо документу як письмового доказу (ст.ст. 58, 59, 64 і ст.ст. 77, 78, 95 відповідних редакцій ЦПК України, п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55), а тому не є належним і допустимим доказом щодо обставин, які підлягають доказуванню. Отже, доказів щодо дороги та її параметрів, а відтак - і щодо захоплення конкретної частини дороги немає.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи вище викладене, можна зробити висновок, що не надано доказів, які б стверджували, що ОСОБА_14 приватизовано земельну ділянку, на якій проходить вулиця загального користування.

Що стосується висновку експертного земельно – технічного дослідження № 1/17 від 11.01.2017 року проведеного за заявою ОСОБА_5 експертом ОСОБА_9, то суд не може її взяти до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ст.. 57 ЦПК України (в редакції 2004 р.) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Експертне дослідження не є висновком експерта, оскільки дослідження проводилося поза межами судового розгляду. Стороною надавалися документи, деякі з яких були недійсними, тому суд вважає, що експертне дослідження є неналежними та недопустимим доказом при розгляді даної справи з урахуванням норм, які діяли при розгляді даної цивільної справи.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Принцип "пропорційності" передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання."

На підставі вищевикладеного, з огляду на фактичні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та норми закону, якими вони врегульовані оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та у збільшених позовних вимогах ОСОБА_5 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про земельні відносини», ЗК України, ЦК України, ст. ст. 7,8, 19, 81,83, 258, 263-273 ЦПК України суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_13 сільська рада Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_13 сільська рада Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_5 усунути в місячний термін порушення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1, що знаходиться в селі Халча по вул. Сім'ї Шевченкових, 19, Кагарлицького району Київської області з боку ОСОБА_5 шляхом зобов'язання ОСОБА_5 знести встановлений на території ОСОБА_1 паркан та зобов'язати в подальшому не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) понесені судові витрати в сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 21 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_13 сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа: Відділ державної реєстрації Кагарлицької РДА, Кагарлицька районну державну нотаріальну контору Київської області про визнання недійсним свідоцтв право власності на земельні ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та зобов’язання звільнити вулицю загального користування відмовити.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Повний текст судового рішення складено 06.06.2018 р.

Суддя І.І. Шевченко