Постанова № 74546948, 30.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" травня 2018 р. справа № 804/1403/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ОСОБА_1І."

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 р. (суддя Барановський Р.А., м. Дніпро)

у справі № 804/1403/17

за позовом заступника прокурора Херсонської області

до Фермерського господарства "ОСОБА_1І.",

третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті,

про стягнення плати, -

встановив:

В лютому 2017 року заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду із адміністративним позовом до Фермерського господарства "ОСОБА_1І." за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в подальшому зміненого на Державну службу України з безпеки на транспорті, із позовними вимогами про стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_1І." плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 36 577, 80 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Фермерського господарства "ОСОБА_1І." плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 36 577, 80 грн. в дохід Державного бюджету України.

Рішення суду мотивовано тим, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем, тому враховуючи факт наявності за відповідачем несплаченого у визначений законом строк грошового зобов’язання, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "ОСОБА_1І." оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що Укртрансбезпека, відповідно до діючого законодавства, не наділена правом звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів в порядку адміністративного судочинства, при цьому прокурор, звертаючись в інтересах позивача, також не наділяється таким правом, оскільки не може розширювати повноваження органу. Зазначає, що висновки акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 01.09.2016р., та складений на їх підставі розрахунок плати за проїзд – є необґрунтованими, необ’єктивними та не відповідають фактичним обставинам й суперечать чинному законодавству.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник прокурора Херсонської області посилається на те, що у зв’язку із несплатою відповідачем оскаржуваних сум, порушуються інтереси держави, і для захисту таких інтересів прокуратура наділена повноваженнями на звернення до суду. Зазначає, що посилання відповідача на процедурні порушення Укртрансбезпеки при оформленні розрахунку плати за проїзд не є предметом даного спору.

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, та з підстав, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав у судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено.

Вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 01.09.2016 старшим державним інспектором Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_2 в ході здійснення контролю на автодорозі А/ДМ-14 (Одеса-Мелітополь-Новоазовськ) зупинено автомобіль (тягач) марки MAN TGX 26.440 (державний номерний знак НОМЕР_1) із причіпом (напівпричіпом) марки KRONE ADP (державний номерний знак НОМЕР_2), які, відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії CXO № 027217, належать Фермерському господарству "ОСОБА_1І.".

За результатами перевірки складено: акт № 006177 від 01.09.2016, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.09.2016, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за № 0000644 від 01.09.2016 (а.с.12-14), з яких вбачається, що при наданні послуг з перевезення вантажу (пшениця) відповідно до товарно-транспортної накладної (ТТН) № 750568 від 31.08.2016 (вантажовідправник – ФГ "ОСОБА_1І.") відповідне перевезення здійснювалось із перевищенням вагових обмежень, зокрема: загальна вага транспортного засобу складала 57, 450 т (при нормативно допустимих показниках навантаження: 44 т +2%) та навантаження на здвоєну другу вісь становило 23,35 т (при нормативно допустимих показниках навантаження на здвоєну вісь: 18 т +2%). При цьому дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідачем не надано.

З огляду на вказане, старшим державним інспектором Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_2 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за № 435 від 01.09.2016 в сумі 1260, 00 євро, що еквівалентно 36 577, 80 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на день проведення розрахунку із направленням в подальшому на адресу відповідача листа із пропозицією сплатити відповідну суму відповідно до вказаних акту та розрахунку.

ФГ "ОСОБА_1І." відмовилось виконувати вказані вимоги (а.с.18), не сплативши грошове зобов’язання.

У зв'язку із ненадходженням коштів до Державного бюджету прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що враховуючи факт наявності за відповідачем несплаченого у визначений законом строк грошового зобов’язання, яке не оскаржене та не скасоване в судовому порядку, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі- Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого:

- державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

- габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

- нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

- у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення №103).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Відповідно до пункту 31.1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Із наведеного випливає, що Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

При цьому плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, перевищення нормативно допустимого навантаження автомобіля відповідача на здвоєну вісь склало майже 30%, а перевищення допустимої загальної маси – майже на 31 %. При цьому відповідачем в добровільному порядку не сплачено суму грошового зобов’язання, накладеного за вказані порушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі несплати автомобільним перевізником обов'язкового платежу, останній підлягає стягненню з нього в примусовому порядку.

Згідно з ч. 3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з ч.1, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч.2 або 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Наявність передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обставин для подання позову обґрунтовується тим, що Чорноморське Міжрегіональне управління Укртрансбезпеки жодним законом та іншим нормативно-правовим актом, у тому числі Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, не наділена повноваженнями на стягнення плати за проїзд у судовому порядку, а тому у силу вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 КАС України даний позов, заявлений прокурором в інтересах держави як позивачем, є правомірним, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги відповідача стосовно відсутності у прокурора правосуб’єктності в даному спорі.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання апеляційної скарги на те, що працівниками Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки порушено вимоги законодавства щодо оформлення вказаного порушення, оскільки предметом цього спору є стягнення зазначених у розрахунку сум, а не правомірність такого розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_1І." залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 р. у справі № 804/1403/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 04.06.2018 р.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко