Постанова № 74546781, 05.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2018 рокусправа № 397/1651/17(2-а/389/175/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Шлай А.В. Лукманова О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 р. (суддя Савельєва О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

У грудні 2017р. позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови зарахувати до її стажу половини строку навчання у вищому навчальному закладі та в здійсненні нарахування щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від розміру суддівської винагороди і в здійсненні перерахунку виплаченого з 09.08.2017 щомісячного довічного грошового утримання; зобовязати відповідача зарахувати до стажу судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денній формі навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова, а саме 2 роки 6 місяців 20 днів, та визначити її стаж відповідно до розрахунку стажу судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тривалістю 26 років 9 місяців 4 дні; зобовязати відповідача нарахувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобовязати відповідача провести перерахунок та виплатити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 90% від заробітної плати, починаючи з 09.08.2017 з урахуванням раніше сплачених коштів.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 р. адміністративний позов задоволено .

Не погодившись з рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 р., відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач заначив , що відповідно до Статті 137 Закону №1402-VIII стаж роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосудця, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії судців України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відповідно до п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, прізвище ОСОБА_1 до укладення шлюбу 01.02.1985 було Єфіменко. З архівної довідки від 01.07.2010 №24-01-1512 вбачається, що ОСОБА_1Ф.(Єфіменко) дійсно з 01.09.1980 по 30.06.1986 навчалася на юридичному факультеті за спеціальністю «правознавство» денної форми навчання в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті ім.І.І. Мечникова; академічна відпустка з 21.05.1981 по 09.02.1982. Диплом серії ПВ №652644 вказаного університету ОСОБА_1 отримала 28.06.1986 .

Рішенням чотирнадцятої сесії Кіровоградської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 21.05.1993 №203 позивача обрано суддею Олександрівського районного суду Кіровоградської області . Безстроково на посаду судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Комлач О.Ф. обрано 11.09.2003, про що свідчить постанова Верховної Ради України від 11.09.2003 №1162-ІV «Про обрання суддів» . Рішенням зборів суддів Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2016 №11 затверджено результати виборів голови Олександрівського районного суду Кіровоградської області та допущено ОСОБА_1 до виконання обовязків голови строком на три роки з 17.10.2016 (а.с.23). На підставі вказаного рішення від 17.10.2016 №11, наказом від 17.10.2016 №29-к, позивачу встановлено щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді в розмірі 10% посадового окладу судді з 17.10.2016.

У зв'язку з поданням заяви про відставку, рішенням Вищої ради правосуддя від 11.07.2017 №2008/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області . Зазначене підтверджується також відомостями, що внесені до трудової книжки, зокрема, записом в трудовій книжці №18 встановлено те, що ОСОБА_1 08.08.2017 відраховано зі штату суду.

Розрахунок Олександрівського районного суду Кіровоградської області свідчить про те, що стаж судді Комлач О.Ф., який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, всього становить 26 років 9 місяців 4 дні, до нього зараховано половину строку навчання в Одеському державному університеті ім.І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» 2 роки 6 місяців 20 днів.

Згідно з протоколом від 18.08.2017 №532, Знам»янським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Кіровоградської області ОСОБА_1 зараховано стаж 24 роки 02 місяці 15 днів та встановлено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 22528 грн. 00 коп., що становить 88% від отримуваної нею суддівської винагороди в розмірі 25600 грн. 00 коп. (а.с.45). У довідці від 04.12.2017 вказано, що позивач знаходиться на обліку в Знамянському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Кіровоградської області та в листопаді 2017 року отримала щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 22528 грн.

18.10.2017р. позивач звернулася до Знамянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою, в якій просила зарахувати до її стажу судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку її навчання в університеті та нарахувати їй починаючи з 09.08.2017 грошове утримання з розрахунку 90% від грошового утримання судді, оскільки її стаж становить 26 років 09 місяців 4 дні, у звязку з чим провести перерахунок та виплатити недоплачене утримання .

Листом від 03.11.2017 Знам»янським об»єднаним управлінням Пенсійного фонду України Кіровоградської області позивача повідомлено про те, що підстав для зарахування іншої діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, Законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 року, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 року, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10- /2008. 03 червня 201З року №3-рп/2013 та 08 червня 2016 року №4-ргі/20016 неодноразово роз'яснював норми Конституції України щодо неконституційності положень, які зменшують (звужують), досягнутий рівень матеріальної незалежності суддів.

У рішенні від 24 червня 1999 року, №6-рп/99 (справа про фінансування судів) Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом забезпечення цих гарантій є встановлений ст. 130 ч. І Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, Конституційний Суд України розтлумачив зміст ст. 126 Конституції України та виданих на її підставі законів і зазначив, що треба розуміти таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них, скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення (абзац шостий пункту 8 мотивувальної частини Рішення).

Таким чином, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних.

Відповідно частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 Закону, має право на відставку. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-УІ, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Ці положення містяться також і в ст. 34 п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в ред. від 05.01.2017 року).

До набрання чинності Законом №2453-УІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів».Відповідно до частини 1 статті 43- Закону №2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судці та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Кабінету України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІу редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №245З-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-УІІІ, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судці, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, згідно яких рівень винагороди судцям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Згідно пункту 54 Рекомендації СМ/Лес (2010)12) від 17.11.2010 року «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Так, п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту ВРП про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі, у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Крім того, у постанові від 01.07.2014 року в справі №21-244а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України Про судоустрій і статус суддів" (в редакції на момент подання заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII, порядок застосування якої визначений Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим, ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" . Аналогічні приписи містить абз. 2 п. 25 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, (який є чинним на цей час і діяв на час звільнення мене у відставку) , коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року , № № 41 - 45, ст. 529; 2015 року , № № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами) За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. З наведених норм Закону слідує, що право на відставку, а, отже, і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має суддя, який пропрацював на посаді судді 20 років і більше; при цьому, якщо стаж роботи на посаді судді 20 років, щомісячне довічне грошове утримання призначається у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , а якщо стаж роботи на посаді судді є більшим - розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується, виходячи із такого розрахунку - два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до вказаного Закону.

Отже, у даному випадку мова йде про стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку судді та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 58 Конституції України,- закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,- незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4- рп/2016, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005.

Так, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування парктики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвецію про захист прав людини і основоположних свобод ( далі Конвенція ) і протколів до неї та практику Суду е джерело права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що внесенням змін у Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-6, шляхом викладення його у новій редакції Законом України від 12.02.2015 року № 192-7 «Про забезпечення права на справедливий суд» (набрав чинності 29.03.2015 року) було виключено пункт 11 розділу 13 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-6, який передбачав визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом. На момент набрання чинності Закону України № 192-7 (29.03.2005 року) у позивача вже був в наявності стаж, який давав право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Втрата чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» стосується неможливості зарахування до стажу роботи судді тих періодів, які виникли в трудовій діяльності осіб після втрати чинності пінкту 11 розділу 13 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-6.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання за денною формою у Одеському державному університеті ім.І.І.Мечникова з 01.09.1980 по 30.06.1986, а саме 2 роки 6 місяців 20 днів.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 960 грн.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 р. залишити без змін

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 960 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві (м.Київ) (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.М. Лукманова