Постанова № 74546740, 05.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2018 рокусправа № 804/6222/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року (головуючий суддя Дєєв М.В.)

у справі № 804/6222/17

за позовом Офісу великих платників податків ДФС,

до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

про скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати постанову старшого виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження №53193406 від 27.12.2016 та постанову від 05.09.2017 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 51,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, через порушення відповідачем порядку виконання рішень про стягнення з державного органу грошових сум.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанову суду мотивовано тим, що оскаржувані постанови винесені відповідачем з підстав, в межах та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Позивачем не надано суду доказів добровільного виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та винести нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач наполягає на неврахуванні державним виконавцем, який провадить дії у виконавчому провадженні №53193406, особливостей, передбачених для стягнення коштів з державного органу. Вказує, що законодавчі та процесуальні підстави відкриття виконавчого провадження були відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 14.12.2016 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду апеляційної скарги СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 у справі №804/14529/15 судове рішення від 29.01.2016 залишено без змін. Також, присуджено стягнути з бюджетних асигнувань СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 44365,57 грн.

На підставі вищезазначеної ухвали Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 26.12.2016 видано виконавчий лист, який надіслано для примусового виконання до відділу примусового виконане рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровське області.

27.12.2016 постановою старшого державного виконавця відділу ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП №53193406 щодо стягнення з бюджетних асигнувань СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську до Спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 44365,57 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 за заявою СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську замінено сторону виконавчого провадження у справі №804/14529/15, а саме: боржника - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС на Офіс великих платників податків ДФС (а.с.17).

На підставі означеної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі №804/14529/15 державним виконавцем замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №53193406, про що винесено відповідну постанову від 05.09.2017.

Також, 05.09.2017 старшим державним виконавцем відділу ОСОБА_1 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються зокрема, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Також підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначені інші органи та установи, на які покладено повноваження щодо виконання рішень.

Так, згідно ч.2 ст.6 вказаного Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому ч.4 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

На момент видачі Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом виконавчого листа у справі №804/14529/15 16.12.2016 частиною 3 статті 258 КАС України визначено порядок надсилання судами виконавчих документів щодо стягнення судового збору та передбачено, що виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до органу державної виконавчої служби.

Пунктом 3 частині 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, зазначених в ст.3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду випадку, передбаченому законом.

Згідно з п.4 Розділу 1 Загальних положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Отже, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України визначений порядок надсилання судами виконавчих документів щодо стягнення судового збору до органу Державної виконавчої служби, виконавчий лист у справі №804/14529/15 від 16.12.2016 судом направлено за належністю, підстав для повернення виконавчого листа без виконання у державного виконавця не було.

З огляду на викладене, позиція позивача щодо порушення відповідачем як органом примусового виконання рішень порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників є безпідставним та не може свідчити про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №53193406 від 27.12.2016.

Апеляційний суд вважає, що відкриваючи вказане вище виконавче провадження, відповідач діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно постанови відповідача від 05.09.2017 про стягнення витрат виконавчого провадження апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження) кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 №3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 05 січня 2017 року установлено плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.

Як слідує з матеріалів справи, мотивувальна частина постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, за якою відкрито виконавче провадження, містить встановлений наказом Міністерства юстиції України №3917/5 розмір станом на дату його обрахунку.

Враховуючи викладене, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 05.09.2017 правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн., яку направлено боржнику.

При цьому також встановлено, що боржником не виконано судове рішення, що не звільняє його від обов'язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у справі №804/6222/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко