Ухвала суду № 74546473, 04.06.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4484/18

Провадження № 2-ві/263/4/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., за участю секретаря Соколової О.Б., представника заявника адвоката ОСОБА_1, заявниці ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Маріуполі заяву ОСОБА_2 про відвід судді Кулика С.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів фіктивними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м.Маріуполя знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів фіктивними.

22.05.2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відвід головуючого судді Кулика С.В., вважаючи, що головуючий не може приймати подальшу участь у справі, оскільки, прийнявши до розгляду позов та заяву про забезпечення позову від ТОВ «ФПГ «Металпромресурс», та задовольнивши останню, порушив діюче законодавство, а саме ст.ст. 149,150,151 ЦПК України, Закон України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки ТОВ «ФПГ «Металпромресурс» не мав права звертатися із вищевказаним позовом до суду, враховуючи, що ТОВ вказує на наявність грошової заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «ПУМБ» на підставі кредитного договору №39 від 04.08.2006 року та іпотечного договору №39/1 від 04.08.2006 року. Таким чином ТОВ «ФПГ «Металпромресурс» є правонаступником кредитора тільки на стадії виконавчого провадження з виконання виконавчих листів про стягнення боргу і має право стягувати лише у межах виконавчого провадження. Крім того, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду як за немайновий позов, тобто у розмірі 1762,00 грн., проте позовні вимоги, які забезпечені накладенням арешту на майно відповідача, позивач грунтує на своєму праві стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 604839,35 доларів США, тобто приймаючи до розгляду такий позов, суд повинен був встановити відповідну ціну позову та зобов'язати позивача сплатити відповідний розмір судового збору. На звернення від 20.04.2018 року із заявою про надання відповідачу матеріалів справи та видачі копії ухвали суду про арешт майна, суд неодноразово безпідставно відмовляв відповідачу та надав таку можливість лише після звернення відповідача зі скаргою до Голови суду. Крім того суддею винесено ухвалу про накладення арешту на належне відповідачу майно для забезпечення виконання рішення суду у справі за немайновим позовом, що на думку заявника вказує на дії судді не в інтересах правосуддя, а в інтересах позивача, в порушення діючого законодавства України та присяги судді.

Відповідно до ухвали від 29.05.2018 року Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кулика С.В., останній вирішив, що заява про відвід є необгрунтованою та заяву передано до канцелярії суду для розгляду питання про відвід судді в порядку ст.33 ЦПК України.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заяву про відвід підтримала та пояснила, що вважає ТОВ «ФПГ «Металпромресурс» неналежним позивачем у справі, строки позовної давності для подачі такого позову сплинули, крім того, суддею було накладено арешт на належне їй майно для забезпечення виконання рішення у справі, однак, про накладення арешту їй не повідомили, при зверненні до суду для ознайомлення з матеріалами справи їй було відмовлено. Враховуючи наведене, дії судді свідчать, що він зайняв позицію позивача. Також заявниця повідомила, що судових засідань у справі проведено ще не було, вона скористалася своїм правом та оскаржила ухвалу судді про накладення арешту на належне їй майно, однак, рішення Апеляційним судом ще не прийнято.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 заяву про відвід судді підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду як за немайновий позов, проте позовні вимоги, які забезпечені накладенням арешту на майно відповідача, позивач грунтує на своєму праві стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 604839,35 доларів США, тому суд повинен був встановити відповідну ціну позову та зобов'язати позивача сплатити відповідний розмір судового збору. Також зазначив про несвоєчасне повідомлення відповідача про відкриття провадження та накладення арешту на майно ОСОБА_2, останній не було вчасно видано копію відповідної ухвали.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 надав до суду клопотання про розгляд справи без його та відповідача ОСОБА_5 присутності, заяву про відвід судді Кулика С.В. просив задовольнити.

Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Кулика С.В., суд виходить з наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України, відповідно до норм якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частинами 8, 11 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Звертаючись до суду з заявою про відвід головуючого судді Кулика С.В., заявник не зазначає об'єктивних підстав, передбачених нормами ст. 36 ЦПК України, для відводу судді. Суд не знаходить наведені доводи заявника такими, що підтверджують особисту заінтересованість судді Кулика С.В. в результатах провадження або викликають сумніви в його неупередженості, вони ґрунтуються лише на незгоді відповідача з прийнятими судом процесуальними рішеннями при розгляді цивільної справи.

При цьому, частиною 4 статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз змісту заяви про відвід судді Кулика С.В. не дає жодних підстав для висновку, що існують об'єктивно обґрунтовані обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Кулика С.В. та можливість допущення у майбутньому недовіри з формуванням думки учасників процесу на правомірність очікування законності можливого рішення суду. Незгода відповідача із ухвалами суду, якими було відкрито провадження у справі та накладено арешт на належне їй майно, не підтверджує наявність будь-якої упередженості судді у вирішенні спору, заявленого у позові, по суті.

За рішенням "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява N33958/96, ЄСПЛ 2000-XII) особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. На думку суду сумніви щодо безсторонності судді Кулика С.В., висловлені відповідачем та її представником, об'єктивно не обґрунтовані.

При цьому провадження по даній цивільній справі перебуває на стадії підготовчого судового засідання та відповідач, а також її представник не позбавлені можливості користуватися своїми правами та надавати суду необхідні докази, які на їх думку необхідні для правильного вирішення спору по суті.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, для відводу судді Кулика С.В., в задоволенні заяви слід відмовити за її необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 36, 39,40 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Кулика С.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів фіктивними - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Томілін