Постанова № 74546141, 07.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи:753/21819/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3873/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, стягнення витрат за проведення експертизи та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 р.

встановив:

у листопаді 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну, в сумі 50 000 грн., страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю, в сумі 2 710 грн. 15 коп., витрати за проведення товарознавчого дослідження в сумі 840 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідно у сумах 18 710 грн. 65 коп. та 1 014 грн. 17 коп., пеню за несвоєчасну сплату витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 314 грн. 34 коп., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., судові витрати в сумі 885 грн. 90 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 р. позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 2 710 грн. 15 коп., моральну шкоду в розмірі 2 500 грн., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 840 грн., вирішено питання про стягнення судового збору на користь держави, в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач також подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить частково скасувати рішення суду та зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 135 грн. 50 коп. та відмовити в стягненні витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &qu п;Голос України&q?я ; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що з вини ОСОБА_4 13.04.2014 сталась ДТП, в результаті якої було ушкоджено належний йому автомобіль марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 та він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 21 липня 2015 р. ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В момент ДТП ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5

За Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, укладеним 14.05.2013 між ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта» забезпеченим транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_2.

08.05.2014 він звернувся до страховика із повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування, однак працівником Ковельського міського відділення було прийнято лише повідомлення про ДТП. В липні 2015 р. він подав копію вироку відносно ОСОБА_4 та інші документи, однак відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск ним строку для подання заяви на виплату. В зв'язку з цим він просив стягнути з відповідача страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну та здоров'ю, штрафні санкції за прострочення виплати, а також моральну шкоду, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження та судовий збір.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 р. позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 2 710 грн. 15 коп., моральну шкоду в розмірі 2 500 грн., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 840 грн., вирішено питання про стягнення судового збору на користь держави, в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, в результаті якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль та завдано тілесних ушкоджень позивачу, сталась з вини ОСОБА_4, що встановлено вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 21 липня 2015 р., який було частково змінено ухвалою Апеляційного суду Волинської обл. від 03 листопада 2015 р.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний термін для подання заяви про таке відшкодування. Разом з тим, суд першої інстанції стягнув на користь позивача страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров'ю та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження, а також моральну шкоду в сумі 2 500 грн.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам та зроблений з порушенням норм матеріального права.

Як видно з матеріалів справи, 13 квітня 2014 р. сталась ДТП, в результаті якої було ушкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, а йому нанесено тілесні ушкодження середньої тяжкості. З 13.04.2014 по 07.05.2014 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні. 08.05.2014 ОСОБА_3 подав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якій було вказано страхувальника, дані про поліс ОСЦВВНТЗ, вказано особу водія, з вини якого сталась ДТП, дані про пошкоджений автомобіль та місце його знаходження, а також повідомлено про те, що він перебував на стаціонарному лікуванні.

01.08.2014 на адресу позивача ПАТ «НАСК «Оранта» направило лист, в якому, зокрема, вказувалось, що позивачу необхідно надати копію постанови про притягнення до відповідальності винного в ДТП водія, надати пошкоджений автомобіль на огляд, надати особисті документи та заяву на виплату страхового відшкодування. Одночасно в листі було зазначено, що до теперішнього часу цих документів не надано, до надання цих документів до страхової компанії у страховика відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим розгляд справи припиняється (а/с 16 т. 1).

В листі від 13.08.2015 страховиком було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на положення пп. 4 п. 1 ст. 37 вказаного закону, оскільки з письмовою заявою про страхове відшкодування він звернувся лише 27.07.2015 (а/с 40 т. 1).

Відповідно до положень п. 2 та 3 ст. 34 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

В даному випадку страховиком не було в 10-денний строк з дня отримання повідомлення направлено аварійного комісара на місце настання страхового випадку та на огляд пошкодженого транспортного засобу, хоча ОСОБА_3 було зазначено всі необхідні дані.

Страховиком позивачу було невірно повідомлено, що без подання копії постанови про притягнення винного водія до відповідальності виплата страхового відшкодування не здіяснюється, тоді як в ст. 35 вказаного Закону закріплено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місцепроживання (фактичне тамісце реєстрації)або місцезнаходження; в) зміст майновоївимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальністьяких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих, ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Оскільки особа, з вини якої сталась ДТП була притягнута до кримінальної відповідальності і відносно неї було постановлено вирок лише 21 липня 2015 р., позивач був позбавлений можливості надати копію вироку протягом річного терміну після подання повідомлення про ДТП.

Згідно п. 3 ст.33вказаного Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власникипошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортнізасоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди,до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна(транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті,звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані,в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховикомповідомлення продорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Виплата витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 840 грн. було здійснено страховиком лише 14.12.2016 (а/с 118 т. 2). Цими діями страховик визнав, що ним не було направлено аварійного комісара та не проведено огляд пошкодженого транспортного засобу в передбачений Законом термін.

Після отримання копії вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 21 липня 2015 р. ОСОБА_3І подав страховику заяву про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи 27.07.2015 (а/с 14 т. 1).

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, є невірним та не відповідає встановленим по справі обставинам.

В ст. 28 вказаного вище Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Позивачем було надано на обґрунтування розміру майнової шкоди Дефектну відомість огляду транспортного засобу від 26.06.2014, проведеного оцінювачем ОСОБА_6, на підставі постанови слідчого СВ Турійського РВ УМВС у Волинській обл. (а/с 22 т. 1), Протокол огляду транспортного засобу від 20.09.2014, складений аварійним комісаром Волинського ЦКП Департаменту врегулювання збитків та контролю аутсорсингу ПАТ «НАСК «Оранта» (а/с 46 т. 1), Відомість огляду транспортного засобу від 08.10.2014 та Висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 16.10.2014, складеного ПП «АС Експерт», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 156 620 грн. 81 коп., а розмір матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) - 77 344 грн. 63 коп. (а/с 27 -33 т. 1).

Таким чином на користь позивача має бути стягнуто з відповідача страхове відшкодування за шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу в межах ліміту, передбаченого в Договорі №АС 1322352 від 14.05.2013 - 50 000 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 2 710 грн. 15 коп. рішення суду сторонами по справі не оскаржується.

Страховиком було складено Розрахунок страхового відшкодування щодо витрат на проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 840 грн. лише 07.12.2016 (а/с 119 т. 2).

Відповідно до ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В зв'язку з цим на користь позивача має бути стягнута пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, розрахована відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України за річний період з 22.11.2015 по 22.11.2016, що становить наступні суми: 314 грн. 34 коп., 1 041 грн. 17 коп. та 18 710 грн. 65 коп.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач вказував, що він зазнав моральних страждань в результаті нездійснення страховиком страхових виплат, ненаданні відповідей на його заяви.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізичних особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вони є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною другою цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції, стягуючи на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2 500 грн., зазначив положення ст. 26-1 вказаного Закону, відповідно до якої страховиком (у випадках, передбачених підпунктами &qu г;г&quза; і &q?ол;ґ&q?я ; пункту 41.1 та підпунктом &q?ов;в&qu д; пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, однак припустився помилки при визначенні суми, яка має становити з урахуванням вказаного положення Закону 135 грн. 50 коп., що становить 5 відсотків від 2 710 грн. 15 коп.

Оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише відшкодування моральної шкоди в разі ушкодження здоров'я, що має становити 5 відсотків від страхової суми за таку шкоду, і відповідач в цій частині визнає таку вимогу, слід зменшити розмір моральної шкоди.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі щодо стягнення моральної шкоди 12 500 грн., як спричиненої з вини страховика, є безпідставними, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такого відшкодування не передбачено.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за наслідками розгляду апеляційних скарг, вимоги, заявлені ПАТ «НАСК «Оранта» у скарзі підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_3, які мають майновий та немайновий характер, - частковому. Вказане свідчить про неможливість визначення вимоги пропорційності розподілу судового збору, а тому, враховуючи те, що сторони понесли приблизно однакові витрати, підстави для стягнення судового збору на користь однієї зі сторін відсутні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення страхового відшкодування з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення вимог.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 р. скасувати частково та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування за шкоду, пов'язану ушкодженням майна в розмірі 50 000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 пеню в сумі 20 066 грн. 16 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 135 грн. 50 коп.

В частині стягнення страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров'ю, рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді