Постанова № 74545889, 05.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2018 року м. Київ

Справа № 22-4923 Головуючий у1-й інстанції - Яровенко Н.О.

Унікальний №755/12446/17 Доповідач - Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

Невідомої Т.О.,

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", про визнання наймачем квартири,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до Дніпровської РДА в м. Києві, третя особа - ТОВ "Перший український експертний центр", про визнання його наймачем квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 - наймача квартири АДРЕСА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач виконує всі обов'язки наймача вказаної квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.143-145).

Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи у визначений судом строк не подали.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В суд апеляційної представники Дніпровської РДА в м. Києві та ТОВ "Перший український експертний центр" не з'явились, про дату, місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток (а.с.154, 155).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

Відповідно до розпорядження Подільської РДА у м. Києві №1454 від 19 грудня 2006 року, ОСОБА_2, з сім'єю з однієї особи, видано ордер НОМЕР_1 на зайняття жилого приміщення, жилою площею 17,96 кв.м., яка складається з 1 кімнати в квартирі АДРЕСА_1.

22 грудня 2006 року між ЖУ "Лівобережне" ДП "Екос" та ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

7 лютого 2006 року між ЖУ "Лівобережне" ДП "Екос" та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та його спадкоємцем.

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2.

За встановлених обставин, виходячи з того, що ОСОБА_1 не доведено факту проживання ним у квартирі АДРЕСА_1 разом з наймачем - померлим ОСОБА_2, районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

При цьому, районний суд відхилив твердження позивача про те, що він був членом сім'ї ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог в контексті положень ст.64 ЖК УРСР.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.135-137).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не містить, в ході апеляційного розгляду представники позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, також не навели таких обставин.

Апеляційним судом відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги про неправильне застосування районним судом норм матеріального права - незастосування до спірних правовідносин положень ст.106 ЖК УРСР, відповідно до яких у разі смерті наймача повнолітній член сім'ї наймача вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Так сторона посилається на те, що позивач є сином ОСОБА_2, а отже і членом сім'ї наймача в розумінні ч.2 ст.64 ЖК УРСР, зазначає, що відповідно до аналізу вказаної статті члени сім'ї наймача вважаються такими не в силу проживання з наймачем, а в силу родинних зв'язків.

Така позиція позивача суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно до положень ст.64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно з ч.1 ст.106 ЖК УРСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Аналіз положень вказаних статей дає підстави вважати, що законодавець розмежовує поняття "діти" "та повнолітні члени сім'ї" - повнолітні діти та батьки наймача.

Частиною першою ст.6 СК України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Позивач є повнолітнім, тому не має правового статусу дитини у даному спорі.

Відтак посилання неправильне застосування районним судом до спірних правовідносин ч.1 ст.64 ЖК УРСР є необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.85 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 2 від 10.03.89, N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі №6-60цс12 (постанова від 11 липня 2012 року), у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР).

Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР).

У разі вселення особи до жилого приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування цим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилася як член сім'ї наймача.

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

З огляду на викладене, районним судом правильно встановлено, що позивач, який має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, в контексті положень ст.64 ЖК УРСР позивач не належав до кола членів сім'ї наймача за життя останнього, оскільки зберігав за собою інше постійне місце проживання та не довів, що він постійно проживав разом з наймачем і вів з ним спільне господарство.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга представника позивача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 8 червня 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома