Рішення № 74545706, 08.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2018 року № 826/15113/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доКиївської міської радипровизнання протиправним та скасування рішенняТретя особа, яка не заявляє самосійних вимог на стороні відповідача:

- Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Київської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 26 вересня 2017 року №100/3107 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1»;

- зобов'язати Київську міську раду, у відповідності до вимог чинного законодавства України, затвердити проект землеустрою (справа А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем подані всі необхідні документи, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», однак відповідач протиправно відмовив у передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 позивачу.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, а представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили з підстав, наведених у текстах своїх відзивів на позов від 19 грудня 2017 року та 11 січня 2018 року. Зокрема, представники відповідача та третьої особи зазначили про те, що рішення про відмову у передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки є правомірним та прийняте з дотриманням встановленого порядку.

На підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №826/27260/15 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання прийняти рішення, зобов'язано Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа №А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України.

На виконання вказаної постанови суду Київською міською радою прийнято рішення від 26 вересня 2017 року №100/3107, яким вирішено відмовити у передачі земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (справа № А-12686).

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що останнє мотивоване положеннями частини 3 статті 24 та пункту 61 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням витягу з протоколу №3 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 09 лютого 2016 року.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, у відповідності до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, в тому числі, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Законом, що визначає забезпечення права на землю громадянам є Земельний кодекс України.

Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За приписами норм частин 6 і 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, у вказаній частині статті 118 Земельного кодексу України, наведений не тільки вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але й закріплено принцип «мовчазної згоди», згідно з яким зацікавлений громадянин має право розпочати виготовлення проекту землеустрою після спливу місячного терміну з моменту отримання органом місцевого самоврядування відповідного клопотання.

Згідно з частинами 8, 9 і 10 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статті 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, тобто Київської міської ради.

Відповідно до положень статті 22 розділу 7 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №63/9120 (у редакції чинній на момент звернення позивача із клопотанням 16 вересня 2015 року), розроблення і погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва, а також державна реєстрація земельної ділянки, внесення відомостей до міського земельного кадастру здійснюються відповідно до розділу 4 цього Порядку.

Приймальня Київради з земельних питань у день реєстрації заяви або протягом наступного робочого дня передає цю заяву з доданими до неї документами, сформованими у кадастрову справу, до Департаменту земельних ресурсів, а у випадку надходження до Київської міської ради клопотання секретаріат Київської міської ради у день реєстрації цього клопотання або протягом наступного робочого передає його через приймальню Київради з земельних питань до Департаменту земельних ресурсів для розгляду у строк, що не перевищує 10 робочих днів, та для формування кадастрової справи, якщо така не сформована, і підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність чи оренду або про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи оренду.

У разі надходження до Департаменту земельних ресурсів документації із землеустрою або клопотання для передачі земельної ділянки без складання документації із землеустрою, які не відповідають вимогам законодавства та цього Порядку, документація із землеустрою та додані до неї документи (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставах, визначених частиною шостою статті 13 цього Порядку, або технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставах, визначених частиною шостою статті 16 цього Порядку) або документи, додані до клопотання (не додано в повному обсязі документи, визначені пунктом 3.2 частини третьої цієї статті), повертаються Департаментом земельних ресурсів через приймальню Київради із земельних питань громадянину на доопрацювання.

У разі повернення документації із землеустрою з доданими до неї документами або документів, доданих до клопотання про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою, Департамент земельних ресурсів письмово зазначає підстави такого повернення.

Після усунення громадянином зазначених Департаментом земельних ресурсів недоліків повторне повернення документів не допускається.

На підставі розробленої і погодженої документації із землеустрою або клопотання про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою, крім випадків, визначених частиною п'ятою цієї статті, Департамент земельних ресурсів готує проект рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність чи в оренду або про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи в оренду.

З кадастрової справи А-12686 вбачається, що за результатами наданих позивачем документів Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував позитивний проект рішення (ПР-8173 від 11 грудня 2015 року) «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1».

Однак вказаний проект рішення Департаменту земельних ресурсів було відхилено постійно діючою Комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування у зв'язку із відсутністю детального плану та плану зонування території затвердженого відповідно до чинного законодавства, що в силу норм пункту 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для заборони передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб. За наведених мотивів, постійна комісія Київської міської ради повернула кадастрову справу №А-12686 разом з проектом рішення «Про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» Департаменту земельних ресурсів для підготовки проекту рішення про відмову у передачі у власність такої земельної ділянки, що зафіксовано у протоколі № 3 засідання такої постійної комісії від 09 лютого 2016 року.

За результатами отримання проекту рішення Департаменту земельних ресурсів про відмову у передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (ПР-13360 від 25 квітня2015 року), Київська міська рада з посиланням на витяг з протоколу №3 засідання постійної комісії Київської міської ради від 09 лютого 2016 року та на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №826/27260/15 прийняла оскаржуване рішення «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» №100/3107 від 26 вересня 2017 року.

Оцінюючи правомірність цього рішення відповідача, суд виходить з наступного.

У силу частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким обґрунтовано оскаржуване рішення, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

У той же час, частиною 1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (частина 1 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, системний аналіз вказаних положень свідчить про те, що план зонування території та детальний план території, як складові містобудівної документації, розробляються виключно на основі Генерального плану міста та з метою уточнення його положень, а відтак не можуть змінювати положення Генерального плану або суперечити йому.

Діючий Генеральний план міста Києва затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Також, як вбачається з публічного геопорталу Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (http://mkk.kga.gov.ua/), на території міста Києва існують затверджені Київською міською радою детальні плани територій.

Так, зокрема рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 №796/1457 затверджено детальний план території мікрорайону Жуляни в Солом'янському районі м. Києва, про що також вказано на публічному геопорталі Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (http://mkk.kga.gov.ua/).

При цьому, у силу підпунктів 3 та 4 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими. Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом. Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Дослідивши зміст наданого відповідачем витягу з протоколу №3 засідання постійної комісії Київської міської ради від 09 лютого 2016 року, суд не виявив у ньому жодних посилань на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, за своїм цільовим призначенням не відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови. Також відсутні посилання на невідповідність заявленої містобудівної ініціативи позивача існуючим положенням чинної містобудівної документації, зокрема Генеральному плану міста Києва.

Як стверджує представник відповідача, на час розгляду та вирішення клопотання позивача, ані детальний план території, ані план зонування території, які б поширювали свою дію на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, Київською міською радою не розроблені та не затвердженні у встановленому законом порядку.

Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення №100/3107 від 26 вересня 2017 року та інших наявних у справі матеріалів не вбачається, що заявлена позивачем містобудівна ініціатива стосовно вказаної вище земельної ділянки не відповідає Генеральному плану міста Києва та, відповідно, ані детальний план території, ані план зонування відповідної території, у разі їх розроблення та прийняття, не можуть йому суперечити, тобто в будь-якому випадку будуть відповідати.

В даному випадку посилання відповідача у тексті рішення №100/3107 від 26 вересня 2017 року та у витязі з протоколу №3 засідання постійної комісії від 09 лютого 2016 року виключно на обмеження, встановлені у частині 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за своєю суттю, з урахуванням встановлених обставин справи, є формальною перешкодою, яка виникла внаслідок бездіяльності Київської міської ради та її виконавчих органів щодо розроблення та затвердження детального плану території або плану зонування території, на якій розташована вказана вище земельна ділянка, а, відтак, вказане унеможливлює реалізацію позивачем його прав на отримання у власність земельної ділянки відповідно до обраного виду та у межах норм безоплатної приватизації.

Таким чином, суд вважає рішення відповідача від 26 вересня 2017 року № 100/3107 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1», яке прийняте за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність позивачу, виходячи лише з мотиву «у зв'язку з відсутністю детального плану та плану зонування території, затвердженого відповідно до чинного законодавства» необґрунтованим та відповідно таким, що є протиправним. У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вказаного рішення Київської міської ради від 26 вересня 2017 року №100/3107.

Разом з тим, з урахуванням відсутності належного розгляду з боку відповідача проекту землеустрою (справа №А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, про що вказано вище, суд дійшов висновку про необхідність повторного розгляду Київською міською радою вказаного проекту, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Натомість, позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, наразі є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи заявлені предмет та підставу даного позову, суд вказує про належний спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивача, виходячи з пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, саме шляхом зобов'язання Київської міської ради повторно розглянути проект землеустрою (справа №А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Що стосується заявленого позивачем у тексті позову клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання цього судового рішення, то відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановлення вказаного заходу судового контролю за виконанням рішення є правом, а не обов'язком суду, який останній використовує на власний розсуд. Отже, виходячи з фактичних обставин справи та встановлених судом висновків, суд вказує про відсутність підстав виходити з того, що відповідач буде ухилятись від виконання вказаного рішення або його виконання стане неможливим, відтак, підстави для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання цього судового рішення відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час звернення із заявленими позовними вимогами сплачено судовий збір у розмірі 1280,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 20.11.2017 №0.0.897742750.1. Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягають грошові кошти у розмірі 640,00 грн.

Керуючись статтями 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 26 вересня 2017 року №100/3107 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1».

Зобов'язати Київську міську раду повторно розглянути проект землеустрою (справа №А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) документально підтверджені судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко