Постанова № 74545620, 06.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3861/17 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 54 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №285/3861/17 за позовом ОСОБА_1 до відділу культури Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, яке ухвалено 12 лютого 2018 року суддею Заполовською Т.Г. у м.Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, посилаючись на незаконне скорочення посади бібліотекаря кафедри юнацтва Новоград-Волинської районної бібліотеки, яку вона обіймала, просила поновити її на вказаній посаді та стягнути на її користь 10000,00 грн. моральної та 10000,00 грн. - матеріальної шкоди.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про поновлення її на роботі та виплату матеріального відшкодування у сумі 5000,00 грн. та морального відшкодування в сумі 50000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано протиправність скорочення посади, яку вона обіймала, недодержання відповідачем при цьому вимог КЗпП України, негативне ставлення до неї керівництва бібліотеки, факт спричинення їй шкоди відповідачем.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, представник відповідача скаргу не визнав, посилаючись на додержання вимог трудового законодавства при скороченні штату.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України однією з підстав розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк, є скорочення штату працівників.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 із наступними змінами (далі – Постанова), судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому, мова іде про те, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Порядок вивільнення працівників у зв’язку із скороченням штату та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається у випадках, визначених ч. 2 ст. 42 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду бібліотекаря кафедри юнацтва районної бібліотеки імені ОСОБА_2.

31.10.2016 за наказом відділу культури Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області №22-к про упорядкування структури районної бібліотеки для дорослих імені ОСОБА_2 і скорочення чисельності та штату працівників, вказана посада підлягала скороченню з 31.12.2016 (а.с. 4).

Про наступне скорочення позивач була попереджена 07.11.2016 у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України, що не заперечувала у судовому засіданні та підтверджується актом про відмову поставити підпис на підтвердження отримання попередження (а.с. 33).

У зв'язку з скороченням посади, яку обіймала ОСОБА_1, 04.01.2017 їй була запропонована посада бібліотекаря районної бібліотеки для дорослих на період соціальної відпустки (по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) до фактичного виходу на роботу основного працівника (а.с. 34).

Згідно відповідної заяви позивача, наказом № 1-к від 10.01.2017, її з 11.01.2017 переведено на посаду бібліотекаря районної бібліотеки для дорослих на період соціальної відпустки ОСОБА_3 до виходу на роботу останньої (а.с. 35-36).

23.11.2017 позивач звільнена у зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України згідно наказу № 33-к від 21.11.2017 (а.с. 44).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відбулося скорочення штату працівників, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку попереджена про наступне вивільнення, при цьому роботодавцем були досліджені обставини про наявність у позивачки переважного права залишення її на роботі, запропоновано їй іншу посаду, на яку її переведено за її згодою. Крім цього, суд зазначив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки остання просила у позові поновити її на посаді, яка скорочена, проте вимог про визнання незаконним наказу про скорочення посади не заявляла і даний наказ є чинним.

Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи ОСОБА_1 щодо незаконного проведення скорочення посади, яку вона обіймала, недодержання при цьому вимог КЗпП України, спростовуються матеріалами справи, які містять докази про те, що у відповідача відбулося скорочення штату працівників, позивача попереджено за два місяці про наступне звільнення та за її заявою переведено на іншу запропоновану їй наявну у роботодавця посаду (а.с.8,10,41). Зазначеним доказам суд надав належну оцінку.

Посилання у апеляційній скарзі на відсутність підстав для скорочення штату працівників та його недоцільність не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки вирішення питання щодо необхідного штату працівників підприємства, установи, організації, його зміни є виключною компетенцією власника чи уповноваженого органу. Крім того, вважаючи незаконним скорочення посади, яку вона обіймала, позивачка у той же час не порушувала у суді питання про визнання незаконним наказу про скорочення штату працівників.

Необхідність проведення зборів трудового колективу при вирішенні питання про проведення скорочення штату не передбачена чинним законодавством. Згода профспілкового органу має значення лише при вирішенні питання про звільнення працівника, чого у даному випадку не відбулося, оскільки ОСОБА_1 була переведена на іншу посаду за її згодою.

Доводи ОСОБА_1 щодо негативного ставлення до неї керівництва бібліотеки не мають правового значення для вирішення спору, предметом доказування якого є додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює питання вивільнення працівника у зв’язку із скороченням штату.

Доводи апеляційної скарги у частині наявності можливості переведення її на іншу посаду, як більш кваліфікованого працівника, та звільнення менш кваліфікованого працівника, є безпідставними, оскільки у даному випадку відсутній сам факт звільнення у зв’язку із скороченням штату, а позивачка власноруч написала заяву на переведення її на іншу посаду, і наказ про її переведення вона не оспорює.

ОСОБА_1 була попереджена, що наявна у роботодавця запропонована їй посада була тимчасовою (на період соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і остання дала згоду на її переведення на цю посаду. При цьому мотиви, якими керувалась позивачка, надаючи згоду на переведення на посаду, не мають правового значення для вирішення спору по суті.

Питання про надання ОСОБА_1 постійної роботи замість тимчасової посади є правом, а не обов’язком власника або уповноваженого ним органу. Як вбачається із матеріалів справи, на час її звернення з відповідними заявами і до дати звільнення наявних вакантних посад у районній бібліотеці для дорослих імені Л.ОСОБА_2 та у районній бібіліотеці для дітей не було, а вакантна посада головного бібліотекаря не відповідала кваліфікації ОСОБА_1 (а.с. 12, 58-59,61-65). Крім того, дії відповідача про відмову у переведенні її на постійну роботу, позивачкою не оскаржені.

Доданий до апеляційної скарги диск аудиозапису не є належним та допустимим доказом у справі.

Суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди, оскільки останні є похідними від вимог про поновлення на роботі, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи, що позивач безробітна, на даний час пенсія їй не призначена, суд апеляційної інстанції вважає за можливе, у відповідності до положень ст. 136 ЦПК України, звільнити її від оплати судового збору в сумі 1920 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 08 червня 2018 року.