Рішення № 74545164, 21.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2018 року 14:15 № 826/14369/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення від 14.04.2017 року, зобов'язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Секретар І.Ю.Ігнатов

Представники:

Від позивача: Антохов Я.С. - п/к (дов. від 27.04.18 р. №27/11)

Від відповідача: не з'яв.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання незаконним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.04.17 р. №9138/10/26-55-09-05; зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2017 рік з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-Лтд" з введенням до інформаційних баз ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.04.17 р.

В судовому засіданні 21.05.18 р. оголошено резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (код 33546858, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) зареєстровано в якості юридичної особи 06.06.05 р., перебуває на обліку в якості платника податків у Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, з 13.06.05 р. зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво №100342672).

Товариство займається торговельною діяльністю, постачаючи електротехнічну продукцію контрагентам, поступово зменшуючи у наступному податковому періоді від'ємне значення сум "імпортного" ПДВ попереднього податкового періоду на позитивне значення сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з наданням таких послуг, зазначаючи про це у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на додану вартість згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

01.12.14 р. набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 23.09.14 р. №966, яким була встановлена форма податкової декларації з ПДВ, і за цією формою у грудні 2014р. товариство подало до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за звітний період листопад 2014 року.

З 01.01.14 р. набув чинності Закон України від 28.12.14 р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно якого п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками податку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З врахуванням вказаних змін законодавства товариство 09.01.15 р. подало до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період грудень 2014 року в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку.

30.01.15 р. набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 23.01.15 р. №136, яким було встановлено нову редакцію форми податкової декларації з ПДВ, яка не дозволяла вносити до цієї податкової декларації від'ємне значення сум ПДВ за результатами діяльності у податкових періодах з лютого 2015 року.

Зважаючи на те, що подана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова декларація з ПДВ за звітний період грудень 2014 року була одержана не ДПІ, а ДФС України, і електронна форма цієї податкової декларації виключала можливість декларувати від'ємне значення сум цього податку, з 10.02.15 р. товариство вирішило у подальшому не подавати засобами телекомунікаційного зв'язку податкову звітність з ПДВ, і тому скерувало на поштову адресу ДПІ цінний лист з податковою декларацією з ПДВ за січень 2015 р. з задекларованим від'ємним значенням суми ПДВ.

14.02.15 р. ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняла рішення №10478/10/26-55-18-04, згідно якого товариство повідомлене про те, що подана податкова декларація з ПДВ за січень 2015 року не може бути прийнятою у зв'язку з прийняттям наказу Мінфіну від 23.01.15 р. №13.

12.03.15 р. ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняла рішення №16496/10/26-55-18-04, згідно якого товариство повідомлене про неможливість прийняти податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року з аналогічних підстав.

З квітня 2015 р. по лютий 2016 р. товариство щомісяця подавало до ДПІ податкові декларації з ПДВ з доповненнями за звітні періоди березень 2015 р. - січень 2016 р., і контролюючий орган щоразу повідомляв позивача про те, що подані декларації не можуть бути прийняті, оскільки подані не в електронній формі.

22.12.15 р. між товариством та ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів за №9258630649, згідно якого його предметом є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

01.02.16 р. набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.01.16 р. №217, яким затверджено нову форму податкової декларації з ПДВ, яка також не передбачала можливості включення до декларації з ПДВ від'ємного значення сум ПДВ за результатами діяльності у звітних періодах з лютого 2015 р. по липень 2015 р.

З лютого 2016 р. по грудень 2016 р. товариство подало до ДПІ податкові декларації з ПДВ з доповненнями за звітні періоди січень-травень 2016 р., а ДПІ щоразу повідомляла товариство про те, що податкові декларації не можуть бути прийнятими, оскільки подані не у електронній формі.

Всі вказані рішення оскаржені до суду.

У червні 2016 р. товариство дізналося, що воно як платник ПДВ протягом послідовних 12 місяців (з 01.04.15 р. по 01.04.16 р.) не подавало до ДПІ податкову звітність з ПДВ, тому прийнято рішення 25.05.16 р. №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника ПДВ щодо товариства. Вказане рішення оскаржене в адміністративному, а потім в судовому порядку.

12.04.17 р. товариство подало до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за березень 2017 р. з додатками №№2, 3, 4, 5 та викладеними доповненнями до податкової декларації у формі листа.

05.05.17 р. товариство одержало лист ДПІ від 14.04.17 р. №9138/10/26-55-08-05 "Про відмову у прийнятті", згідно якого повідомлено про те, що свідоцтво платника ПДВ товариства анульовано з 25.05.16 р., тому податкова звітність товариства з ПДВ не може бути прийнята.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" - вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що ДПІ не є контролюючим органом, оскільки згідно Податкового кодексу України не містить норм про те, що ДПІ, Головні управління ДФС та ДФС України є контролюючими органами, тоді як згідно п. 41.3 ст. 41 Податкового кодексу України визначено лише родові ознаки контролюючих органів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.14 р. №160 утворено Державну фіскальну службу України як центральний орган виконавчої влади.

В той же час, згідно ст. 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією України та законами України, є міністерство, а ДФС України міністерством не є.

ДПІ належить до сфери управління ДФС України як центрального органу виконавчої влади, а не міністерства, тому ДПІ свавільно привласнила собі повноваження контролюючого органу, яким може бути територіальний орган міністерства, а не міністерство.

На думку позивача, в даних правовідносинах контролюючим органом є саме Міністерство фінансів України, а не ДФС України та її територіальні органи, і Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України та Президент України діями щодо розроблення та прийняття Закону України від 21.12.16 р. №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо покращення інвестиційного клімату в Україні)".

Позивач вважає, що відповідачем незаконно прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача з 25.05.16 р.; вказане рішення є неузгодженим та не набрало законної сили. Також позивач зазначає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ та реєстрації як платника ПДВ є різними діями.

Також позивач зазначає, що подана податкова декларація з ПДВ за березень 2017 р. містить усі необхідні реквізити згідно п. 48.3 , 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

01.01.15 р. набув чинності Закон України від 28.12.14 р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно чинної станом на день подання позивачем податкової звітності в паперовому вигляді редакції п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України було передбачено, що податкова декларація може подаватися різними способами, і в паперовій формі в тому числі.

Проте, згідно п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі.

Безпосередньо податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку, і вказана процедура врегульована Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 р. №233.

Також вказане загальне правило міститься у п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну №21 від 28.01.16 р.

За таких обставин відповідач був позбавлений можливості прийняти податкову звітність позивача з ПДВ за березень 2017 р. в паперовому вигляді, про що йому було повідомлено.

Також відповідач зазначає, що п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України надає право позивачу подати доповнення до податкової декларації у довільній формі, якщо вважає, що форма податкової декларації збільшує або зменшує його податкові зобов'язання.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Щодо форми подання податкової декларації з ПДВ

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.17 р.) податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 46.4 ст. 46 Кодексу якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Згідно п. 46.5 ст. 46 Кодексу форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 48.1, 48.2 ст. 48 Кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно ст. 49 Кодексу -

49.1. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

49.2. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

49.3. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

49.4. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

49.8. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

49.9. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

49.10. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

49.11. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; 49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

49.12. У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: 49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; 49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

49.13. У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно чинного станом на квітень 2017 року законодавства чітко передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, і, відповідно, загальне правило п.49.3 ст. 49 Податкового кодексу України щодо вибору форми звітування на звітність з ПДВ не розповсюджується.

Позивач має технічну можливість подавати звітність в електронній формі, оскільки укладений 22.12.15 р. між товариством та ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів за №9258630649 є діючим.

Саме по собі небажання скористатися вказаним способом подачі звітності не може бути підставою для визнання відповідних дій позивача правомірними.

Щодо посилань позивача на надходження звітності засобами телекомунікаційного зв'язку не до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а до ДФС України, про що зазначено у відповідних квитанціях на підтвердження подачі звітності, то система електронного адміністрування податку на додану вартість є єдиною для всіх платників на території України, і кожна ДПІ не має своєї окремої системи телекомунікаційного зв'язку, яка фіксує прийняття електронної звітності саме нею.

Факт доставлення електронної звітності до центрального рівня ДПС України (ДФС України) жодним чином прав та інтересів позивача не порушує, і жодних претензій щодо скерування електронної звітності не до належного адресата до позивача не заявлялося.

Щодо реквізитів податкової звітності позивача з ПДВ за березень 2017 р., то крім її подання у паперовому вигляді інших зауважень щодо форми відповідачем не зазначено, тому у суду відсутні підстави аналізувати зміст вказаної звітності.

Щодо анулювання статусу платника ПДВ

Відповідачем прийнято рішення від 25.05.16 р. №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД".

Згідно п. 184.6 ст. 186 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

На рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ поширюються загальні вимоги щодо оскарження рішення контролюючого органу згідно ст. 56 Податкового кодексу України, проте, за недотримання вимоги про подання звітності з ПДВ в електронній формі факт оскарження чи неоскарження вказаного рішення на можливість та обов'язок контролюючого органу прийняти податкову звітність позивача з ПДВ не впливає.

Щодо наділення ДПІ статусом контролюючого органу

Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (в редакції станом на квітень 2017р.) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно пп. 14.1.226 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Згідно п.19 3.1 ст.19 3 Податкового кодексу України державні податкові інспекції:

19 3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

19 3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

19 3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

19 3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Згідно пп. 19 1.1.2 п.19 1.1 ст. 19 1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

В даному випадку предметом розгляду є повноваження щодо прийняття податкової звітності позивача, що саме по собі є сервісною функцією, тоді як подальша оцінка прийнятої звітності, що є функцією контрольною, не оцінюється.

Оскільки відповідач в даних правовідносинах здійснює саме сервісну функцію, то суд не вважає за необхідне надавати оцінку викладеному позивачем розумінню терміну "контролюючий орган" відносно відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про недотримання відповідачем вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 04.06.18 р.