Рішення № 74545101, 08.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2018 року 13:27 № 826/9180/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал"

до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

представник позивача: Повстюк О.А.

представник відповідача: не з'явився

Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2017р. №18375-0-33-17/20-1/9 та повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2017р. №18375-0-33- 17/20-1/9; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 826/26189/15, від 29.08.2016р., виданих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 03.08.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 29.11.2017 р.

Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 29.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 28.02.2018 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2018 р. задоволено клопотання Комунального підприємства "Тернопільводоканал" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференція.

Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 28.02.2018 р. розгляд справи відкладено до 14.03.2018 р. зважаючи на неможливість з'єднання з Позивачем.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 14.03.2018 р. розгляд справи відкладено до 08.05.2018 р. у зв'язку з неявкою сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що повідомлень державного виконавця від 06.07.2017 р., в якому зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам передбачених статтею 4 Закону, суперечить вимогам законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву поданих представником Відповідача, в яких останній зазначає, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у Відповідача наявні були підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, що Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №826/26189/15 видано виконавчі листи 29.08.2016 р. (надалі - Виконавчі листи від 29.08.2016р.).

Позивачем 14.06.2017 р. подано повторно до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Виконавчі листи від 29.08.2016 р.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. повідомленнями від 06.07.2017 р. за №18339-0-33-17/20-1/9, за №18375-0-33-17/20-1/9 повернуто виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання.

З вищезазначених Повідомлень вбачається, що підставою для повернення слугувало те, що у виконавчих листах не зазначено ім'я, та по батькові посадової особи, яка видала виконавчий лист порушення вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач вважає, що спірні повідомлення прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. набрав чинності 05.10.2016 р.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно ч. 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що підставою для повернення Виконавчих листів від 29.08.2016р. стало те, що у виконавчих листах не зазначено ім'я, та по батькові посадової особи, яка видала виконавчий лист порушення вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №826/26189/15 видано Виконавчі листи 29.08.2016 р.

Так, станом на 29.08.2016 р. діяв Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон № 606-XIV).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали.

Як вбачається з копій Виконавчих листів від 29.08.2016 р., які містяться в матеріалах справи в них зазначено назву суду, посаду осіб, які видали Виконавчі листи, зокрема: Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва К.М. Кобилянський та Секретар судових засідань А.С. Голод, що відповідає вимогам законодавства на час видання судом даних виконавчих документів.

Крім того, на Виконавчих листах від 29.08.2016 р. містяться відмітки Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про прийняття їх до виконання 28.09.2016 р.

Так, 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, яким встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункти 5-7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення").

Враховуючи, що Виконавчі листи від 29.08.2016 р. по справі №826/26189/15 видані до набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, а отже в даному випадку підлягають виконанню, а дії Відповідача по винесенню спірних повідомлень є протиправними.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2017р. №18375-0-33-17/20-1/9 та повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2017р. №18375-0-33- 17/20-1/9 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 826/26189/15, від 29.08.2016р., виданих Окружним адміністративним судом міста Києва, Суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана Судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, Суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії», відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем протиправно винесено повідомлення від 06.07.2017 р. за №18339-0-33-17/20-1/9, за №18375-0-33-17/20-1/9 про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання при цьому не враховано всіх обставин справи та для уникнення в майбутньому вчинення протиправних дій, Суд вважає, що в даному випадку суд наділений право зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 826/26189/15, від 29.08.2016р., виданих Окружним адміністративним судом міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (адреса: 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 7; код ЄДРПОУ 03353845) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2017р. №18375-0-33-17/20-1/9 та повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2017р. №18375-0-33- 17/20-1/9.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 826/26189/15, від 29.08.2016р., виданих Окружним адміністративним судом міста Києва

4. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок державних асигнувань на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (адреса: 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 7; код ЄДРПОУ 03353845) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук