Рішення № 74544141, 31.05.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/121/18

31 травня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 37704,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 37704,30 грн., що виникла по узгоджених грошових зобов’язаннях, нарахованих податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями. Контролюючим органом вживалися заходи для його погашення, проте податковий борг не сплачено, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 02.03.2018 р.

ОСОБА_2 26.02.2018 р. було подано до суду зустрічний позов, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 р. №158109-13 на суму 17690,23 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 р. №105321-13 на суму 20014,07 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено про відсутність у ОСОБА_2 податкового боргу по податку на майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 37704,30 грн. Податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 р. № 158109-13 на суму 17690,23 грн. вважає незаконним, оскільки податковим органом було порушено строки його прийняття та надіслання. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 р. № 105321-13 на суму 20014,07 грн. вказано, що з часу його виставлення та до моменту отримання позовної заяви Головного управління ДФС у Тернопільській області про стягнення податкового боргу не було відомо про наявність рішення та податкового боргу відповідно, оскільки таке податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 не отримував.

Ухвалою суду від 02.03.2018 р. прийнято зустрічний позов та відкрито провадження. Об'єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень з первісним позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу. Ухвалено перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №819/121/18 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 03.04.2018 р.

Ухвалами суду від 03.04.2018 р. та 16.04.2018 р., постановленими без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) підготовчі засідання відкладено та оголошено перерву, призначено підготовче засідання на 26.04.2018 р.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України закрито підготовче провадження та призначено справо до судового розгляду справи по суті на 15.05.2018 р.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України оголошено перерву до 31.05.2018 р.

В судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Тернопільській області (позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом) первісний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, а в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовити, з підстав передбачених у позові (а.с.5-7) та відзиві на зустрічний позов (а.с.49-50). Повідомив, що відповідно до даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2, як за власником, рахується нежитлове приміщення (волівник), а отже є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що нарахований останньому контролюючим органом спірними рішеннями. Водночас, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області дотримано усі законодавчо встановлені вимоги, щодо вручення та надсилання податкових повідомлень-рішень платнику податків.

В судовому засіданні ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) та його представник проти задоволення вимог первісного позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні, а поданий зустрічний позов – задовольнити, з мотивів викладених у зустрічному позові (а.с.29-31), відповіді на відзив на зустрічний позов (а.с.58-59) та письмових поясненнях (а.с.90-91). Позиція ґрунтувалася на тому, що податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є незаконними та необґрунтованими, із тих підстав, що ОСОБА_2 є власником приміщення (волівник), призначеного для використання в сільськогосподарській діяльності, яке не є об’єктом оподаткування в силу приписів пп."ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Оспорювані податкові повідомлення-рішення вручені (надіслані) з порушенням вимог податкового законодавства, що також є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.12.2017 р. ОСОБА_2 належать на праві власності, зокрема: нежитлове приміщення, 1-7 приміщення волівника під літерою А, загальна площа 1452,4 кв.м., за адресою: Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Микулинецька бічна, будинок 10, на підставі договору купівлі-продажу №15358 від 14.12.2004 р.(а.с.8-10).

Згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р. Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією Головним управлінням ДФС в Тернопільській області податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2016 р. № 158109-13 на суму 17690,23 грн. (а.с.15) та за 2016 р. Головним управлінням ДФС в Тернопільській області податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2017 р. № 105321-13 в розмірі 20014,07 грн. (а.с.17).

Оцінюючи правомірність рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб’єкти.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Так, 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким ст.266 ПК України викладена в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

У відповідності до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з тим, в силу приписів пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Однак, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у ПК України, застосовуються виключно для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно" ПК України.

Разом з ти, виходячи з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Тобто, в цілях застосування норм пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України при визначенні будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності необхідно дотримуватись вимог Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Викладені обставини вказують на те, що приміщення "волівник" фактично ототожнюється з будівлею сільськогосподарського призначення "корівник" та безпосередньо призначене для сільськогосподарської діяльності.

Представником податкового органу не спростовано належними доказами факту безпосереднього призначення приміщення волівника для сільськогосподарської діяльності.

Таким чином суд приходить до висновку, що приміщення волівника під літерою А, загальна площа 1452,4 кв.м., розташований за адресою: Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Микулинецька бічна, будинок 10, з урахуванням вимог Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, є будівлею сільськогосподарського призначення, а тому згідно з пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не являється об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи приписи зазначених правових норм та обставини встановлені судом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Серед іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що податкове повідомлення-рішення, № 158109-13 (а.с.15) яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період – 2015 р. винесене Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією Головним управлінням ДФС в Тернопільській області 01.07.2016 р., тобто з порушенням строку надіслання та вручення податкового повідомлення-рішення, встановленого пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України.

З огляду на факт надіслання податкового повідомлення-рішення №105321-13 від 19.06.2017 р. лише 19.07.2017 р. (а.с. 16), суд також констатує порушенням податковим органом пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України в частині строку вручення такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №158109-13 від 01.07.2016 р. та №105321-13 від 19.06.2017 р. що обумовлює відмову у задоволені позову Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.

Також суд відзначає, що згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у даному випадку, при прийнятті зустрічного позову податкові повідомлення рішення від 01.07.2016 р. № 158109-13 та від 19.06.2017 р. № 105321-13 вважаються неузгодженими, що унеможливлює стягнення податкового боргу, який виник на їх підставі до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання зустрічного позову ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією від 22.02.2018 р. № 0.0.972063124.1 на суму 704,80 грн. (а.с.27) та квитанцією від 22.02.2018 р. № 0.0.972064717.1 на суму 704,80 грн. (а.с.28).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у повному обсязі з Головного управління ДФС у Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №158109-13 від 01.07.2016 р.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №105321-13 від 19.06.2017 р.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39403535) судовий збір, сплачений за подання зустрічного позову, в загальному розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції від 22.02.2018 р. № 0.0.972063124.1 на суму 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок та квитанції від 22.02.2018 р. № 0.0.972064717.1 на суму 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.