Рішення № 74544001, 04.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. Справа №818/1468/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області , треті особи: Шосткинське управління Державної казначейської служби України Сумської області, ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) звернулась до суду з позовом до Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинський МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області), третя особа – Шосткинське управління Державної казначейської служби України Сумської області, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування ним реєстраційного номеру облікової картки платника податків (далі – РНОКПП) №18888616911, що належав її батьку – ОСОБА_3 та накладення арешту на його майно;

- зобов’язати відповідача протягом одного дня, після набрання законної сили рішення суду зняти арешт з майна її батька – ОСОБА_3, про що її письмово повідомити.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті її батька - ОСОБА_3, який помер 04 серпня 2006р. у віці 54 роки, вона разом з сестрою звернулись до Бородянської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення права на спадкове майно, однак у видачі свідоцтва про спадкування за законом їм було відмовлено, у зв’язку з тим, що на майно батька накладено арешт. Після з’ясування всіх обставин, їм стало відомо, що даний арешт, зі з плином 4 років після смерті батька, був накладений в межах виконання виконавчого провадження, відкритого з приводу примусового виконання виконавчого листа про стягнення зі ОСОБА_3, 1974р.н., під час чого помилково було зазначено РНОКПП їх батька - №1888616911. Вважаючи, що наявність вказаного обтяження перешкоджає у реалізації її прав як спадкоємця, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 11.05.2018 відкрито провадження у справі, залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - ОСОБА_2 МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області), та призначено судове засідання на 21.05.2018 (а.с.27-28).

18 травня 2018 року та 29 травня 2018 року представником відповідача надано пояснення, в якому він зазначив, що згідно Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби №729/7 в 2015 році виконавче провадження №26821722 про стягнення зі ОСОБА_3 шкоди в розмірі 79810грн. на користь ОСОБА_4 згідно виконавчого листа №1-28 від 04.10.2010, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області, знищено (а.с.30,87).

21 травня 2018 року та 31.05.2018 ОСОБА_2 МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області подав заяв, в якій повідомив, що виконавчі листи, які попередньо були передані з Шосткинського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області, та з приводу яких відкрито виконавчі провадження, про стягнення зі ОСОБА_3, РНОКПП №1888616911 шкоди в розмірі 79810грн. на користь ОСОБА_4 та 1041,20грн. на користь ОСОБА_5 були повернуті стягувачам без виконання на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що боржник не являється працевлаштований, заробітної плати не отримує, будь-яких інших доходів не виявлено. Дані виконавчі провадження знищені. Станом на момент розгляду справи згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні виконавчих провадження відносно ОСОБА_3,1952р.н. РНОКПП №1888616911 у відділі не перебуває. Справу просили розглядати у відсутності їх представника, при винесенні рішення покладались на розсуд суду (а.с.33-34,42,93-94).

Шосткинське управління Державної казначейської служби України Сумської області 21.05.2018 надіслало на адресу суду відзив, в якому зазначило, що на момент відкриття провадження у справі ні управління, ні його працівники не вчиняли по відношенню до позивача жодних протиправних дій, які б могли порушити його законні права та інтереси (а.с.39-40).

У зв’язку з відсутністю доказів належного повідомлення позивача та витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 04.06.2018 (а.с.46).

В судове засідання, призначене на 04.06.2018, позивач не з’явилась, справу просила розглядати у її відсутності (а.с.55).

Представники відповідача та третіх осіб, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились. Представники третіх осіб надіслали на адресу суду заяви, в яких просили справу розглядати без їх участі (а.с.85, 93-95).

Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6). За час його життя йому було присвоєно РНОКПП №1888616911 (а.с.11).

04.08.2006 ОСОБА_3 у віці 54 роки помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7).

Після його смерті відкрилась спадщина. З метою отримання свідоцтва про спадкування, позивачка разом з сестрою звернулись до Бородянської районної державної нотаріальної контори Київської області, однак, у видачі свідоцтва їм було відмовлено та надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зазначено, що на все нерухоме майно ОСОБА_3, РНОКПП №1888616911, Сумська обл., м. Шостка, вул. 2-го Вересня, 36, постановою про відкриття виконавчого провадження №26821722, відділом ДВС Шосткинського МРВ ГТУЮ у Сумській області було накладено арешт (а.с.8).

У зв'язку з цим, позивач та її сестра звернулись до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу зняття арешту на спірне майно, на що листом від 27.09.2017 №С-21292/20.4 отримали відповідь, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Шосткинського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області, а в подальшому у ОСОБА_2 ДВС ГТУЮ у Сумській області перебували виконавчі провадження з приводу примусового виконання виконавчих листів про стягнення зі ОСОБА_3, 29.12.1974р.н. РНОКПП №1888616911, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шкоди. Дані виконавчі листи в подальшому повернуті стягувачам відповідно до вимог п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999р.), а виконавчі провадження були знищені (а.с.9-10). Вказані обставини також підтверджуються ВП спецрозділ (а.с.35-37,43,44), актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 24.02.2017 (а.с.96-97).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на момент накладення арешту на спірне майно та повернення виконавчих листів, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону 606-XIV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

При цьому арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частина 1,3 статті 57 Закону №606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання рішення. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна.

При цьому, арешт повинен бути накладений саме на майно боржника. В той же час, як вбачається з досліджених матеріалів справи (а.с.8,43-44), накладаючи арешт на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у постанові про відкриття виконавчого провадження помилково було зазначено РНОКПП батька позивача - №1888616911, більше того, станом на момент винесення такої постанови ОСОБА_3 вже помер (у віці 54роки). Як вбачається з відповідей Міністерства юстиції України від 27.09.2017 №С-21292/20.4 (а.с.9-10) та листів ОСОБА_2 МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області (а.с.95) виконавчих проваджень стосовно батька позивача у відділі виконавчої служби не перебуває.

Таким чином суд визнає, що арешт на майно ОСОБА_3, 1951р.н. РНОКПП №1888616911 в межах виконавчого провадження №26821772 було накладено помилково.

Разом з тим, за приписами ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ч.1 ст. 73, ч.2 ст. 74, ст.75, ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.9-10,30,96-97,100-103) всі виконавчі провадження з приводу примусового виконання виконавчих листів про стягнення зі ОСОБА_3, 1974р.н., РНОКПП №1888616911 шкоди були знищені, копії виконавчих листів з цієї причини відповідач та ОСОБА_2 МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області надати також не змогли, а тому суд на підставі наявних у даній справі доказів, позбавлений можливості дати правову оцінку правомірності дій державного виконавця під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №26821722 від 27.05.2011 та накладення під час цього арешту. В копії вироку суду від 28.04.2010 у справі №1-28/10 (а.с.58-83), на виконання якого і були видані дані виконавчі листи про стягнення зі ОСОБА_3, 1974р.н. шкоди, відсутній номер РНОКПП №1888616911, однак, вказане не може підтвердити чи спростувати імовірність того, що даний номер був вказаний у виконавчому листі, у зв’язку з чим і використаний державним виконавцем у постанові .

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування ним РНОКПП №1888616911, що належав її батьку – ОСОБА_3 та накладення арешту на його майно.

Разом з тим, наявність арешту, помилково накладеного на вищевказане нерухоме майно, унеможливлює реалізацію позивачем своїх прав як спадкоємця щодо об’єкта спадщини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини від 10.12.1948 кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, приймаючи до уваги ст.ст.25,30, 57 Закону №606-ХІV існування арешту майна, накладеного державним виконавцем, має чітко окреслені граничні строки - з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV в редакції станом на момент винесення постанови про повернення виконавчих листів, відповідно до якої, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Як встановлено судом виконавчі листи про стягнення зі ОСОБА_3, 1974р.н. РНОКПП №1888616911 були повернуті на підставі п.2 ч.1ст.47 Закону №606-ХІV (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). При цьому, ч.5 ст. 47 Закону №606-ХІV передбачала, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Разом з тим, як вбачається з ВП – спецрозділ (а.с.43-44,104-105), строк для повторного пред’явлення даних виконавчих листів сплив 26.03.2014 та станом на сьогодні виконавчі провадження з приводу стягнення зі ОСОБА_3 відсутні (а.с.9-10,99).

За приписами ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно ОСОБА_3, РНОКПП №1888616911, в силу неможливості виконавчого органу надати документ, яким відповідний арешт було застосовано, існування такого арешту, при визнанні відповідачем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3, РНОКПП №1888616911, приймаючи до уваги той факт, що такий арешт на майно батька позивача було накладено помилково, та з огляду на статтю 1 Першого протоколу Конвенції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача зняти арешт з майна її батька – ОСОБА_3, РНОКПП №1888616911, накладеного постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження №26821722 від 27.05.2011 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо визначення умови виконання судового рішення «протягом одного дня, після набрання законної сили рішення зняти арешт та повідомити про це позивача», оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому згідно ч.2 ст. 59 Закону України Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Тобто Законом України «Про виконавче провадження» прямо зазначено порядок зняття арешту за рішенням суду, на даний час будь-яких порушень щодо невиконання даної норми відсутні.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що зазначені вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 287, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (07850, Київська область, Бородянський район, с. Клавдієво-Тарасове, вул. Шкільна, 9, РНОКПП 275615984) до Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (41106, Сумська область, м. Шостка, вул. Онупрієнка, 17, код ЄДРПОУ 34560302), треті особи: Шосткинське управління Державної казначейської служби України Сумської області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, 15, код ЄДРПОУ 37512251), ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Монастирська,9, код ЄДРПОУ 34608286) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Шосткинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області зняти арешт з майна ОСОБА_3, РНОКПП №1888616911, накладеного постановою відділу державного виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження №26821722 від 27.05.2011.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04.06.2018.

Суддя І.Г. Шевченко