Рішення № 74543869, 07.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6334/18

Провадження № 2/127/1131/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Мельника А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи служби у справах дітей виконкому ВМР - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_7 міської ради, треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_3, ОСОБА_8, Служба у справах дітей ОСОБА_7 міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_7 міської ради про визнання права власності за набувальною давністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що в серпні 2003 року ОСОБА_5 як співробітнику УМВС України у Вінницької області було надано службове житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 ( нині ОСОБА_9) в м. Вінниця, в якій він проживає разом із членами своєї сім'ї. Позивач вказує, що з моменту отримання житла у користування, оплата житлово-комунальних послуг була покладена на нього. Для підтримання житла в придатному стані йому неодноразово доводилось робити ремонт. Всі вищезазначені факти на думку позивача свідчать про те, що він добросовісно та відкрито на протязі більш як 14 років користувався спірною квартирою. На даний час дане житло не перебуває на балансі УМВС України у Вінницькій області та у комунальній власності, чи іншому балансі. Дані про заборону її відчуження та перебування у іпотеці - відсутні. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2.

16.05.2018 року суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу якою залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_3, ОСОБА_8, а також Службу у справах дітей ОСОБА_7 міської ради.

07.06.2018 року представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд визнати за ОСОБА_5 та його малолітнім сином ОСОБА_6 в рівних частках право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві просила суд задовольнити позов, вказала, що на разі квартира, хоч і надавалась позивачу як службова, про те не перебуває на балансі УМВС України у ОСОБА_7 обл, не перебуває у комунальній власності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав пред"явленого до не належного відповідача.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також вказала, що не претендує на набуття права власності на спірну квартиру.

Представник Служби у справах дітей ОСОБА_7 міської ради, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_8 до судового засідання не з'явився, однак до суду подав заяву в якій просив суд розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти задоволення позову, не претендував на визнання за ним права власності на вказане житло.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення начальника ВКБРЗ УМВС України у Вінницькій області № 2634 від 01.08.2003 року на рапорт про надання житла від 16.07.2003 року ОСОБА_5 надано дозвіл на тимчасове користування відомчим приміщенням, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Чкалова, б. 18, к. 10 в якості службового житла за умови його ремонту за власний рахунок (на 37 а.с.).

Також встановлено, що ОСОБА_5 разом із своєю дружиною ОСОБА_3 та своїми синами ОСОБА_8 та ОСОБА_6 проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня Чкалова), 18/10.

Квартира АДРЕСА_4 не перебуває на балансі УМВС України у Вінницькій області та департаменту житлового господарства ОСОБА_7 міської ради (на 6-7, 63 а.с.).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна відомості про квартиру АДРЕСА_4 - відсутні (на 8-9 а.с.).

Технічний паспорт на вказану квартиру виготовлено 26.06.2017 року на замовлення ОСОБА_5 та вартість якої станом на 16.02.2018 року складає 59890,00 гривень (на 17-18, 29 а.с.).

Департамент житлового господарства ОСОБА_7 міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_5 про укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_5 (Чкалова) в м. Вінниця, повідомило останнього, що оскільки у нього відсутній ордер на зайняття даної квартири, виконком міської ради немає правових підстав, щодо укладення з ним договору найму житлового приміщення (на 27 а.с.).

З матеріалів справи вбачається, що факт відкритого володіння ОСОБА_5 квартирою № 10 в будинку № 18 по вул. Чкалова в м. Вінниця підтверджується актом балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж і меж технічного обслуговування від 29.10.2013 року (на 11 а.с.), договором о/р № 010010219 про користування електричною енергією від 02.05.2013 року (на 13-14 а.с.), розрахунковою книжкою КП «Вінницяобводоканал» (на 19-21 а.с.), квитанціями про сплату наданих житлово-комунальних послуг, які виписані на ім'я ОСОБА_5 (на 22-23, 58 а.с.).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно із п.п. 9-11, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 52 Житлового Кодексу України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна рада, яка відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси відповідної територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Представником відповідача позовні вимоги заперечуються з підстав пред’явлення позову до неналежної сторони. Разом з тим стороною відповідача не надано жодних доказів того, що Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області являлось власником квартири АДРЕСА_4. Відповідно з огляду на представлені суду докази, суд критично оцінює позицію представника відповідача щодо неналежного відповідача.

Слід також зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Позивач фактично, законно володіє чужим майном, оскільки між ним та Управлінням Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області або територіальною громадою міста Вінниці не укладалися правочини про утримання нерухомого майна, його оренди та ін.

З наведених вище встановлених обставин та наданих письмових доказів вбачається, що позивач ОСОБА_5 добросовісно у серпні 2003 року заволодів квартирою № 10 в будинку № 18 по вул. С. Петлюри (Чкалова) в м. Вінниця, до теперішнього часу вказаним житлом користується більше 10 років, відкрито, безперервно, утримує його та сплачує відповідні платежі. Проте, позивач до теперішнього часу позивач має труднощі у законній реєстрації свого права власності на вказане житло, а тому суд вважає, що в розумінні ст. 344 ЦК України ОСОБА_5 набув права власності на вказане житлове приміщення за набувальною даністю.

Дослідивши зібрані докази по справі та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вбачає правові підстави для визнання за ОСОБА_5 та його малолітнім сином ОСОБА_6 в рівних частинах право власності на квартиру АДРЕСА_6.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь позивача 704,80 гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 328, 344 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_7 міської ради, треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_3, ОСОБА_8, Служба у справах дітей ОСОБА_7 міської ради про визнання права власності – задовольнити.

Визнати в рівних частинах ( по 1\2) за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартиру АДРЕСА_7 (Чкалова) в м. Вінниця.

Стянути з ОСОБА_7 міської ради на користь ОСОБА_5 704,80 (сімсот чотири гривні) 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено через Вінницький міський суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області протгом 30 днів з момент проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.06.2018 року.

Позивач ОСОБА_5, адреса: м. Вінниця, вул. Семона Петлюри, 18/10, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_7 міська рада, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ЄДРПОУ 25512617.

Третя особа ОСОБА_3, адреса: м. Вінниця, вул. Семона Петлюри, 18/10.

Третя особа ОСОБА_8, адреса: м. Вінниця, вул. Семона Петлюри, 18/10.

Третя особа Служба у справах дітей ОСОБА_7 міської ради, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Суддя: