Рішення № 74543717, 07.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 539/3368/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

15.12.2017 до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1І.) до виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 28.10.2017 № 268.

В обґрунтування позову позивач вказала, що є власником нежитлового приміщення, що вбудоване на першому поверсі багатоквартирного будинку № 127/1 по проспекту Володимирський, м. Лубни. У грудні 2017 року при в'їзді на подвір'я, яке використовується для підвозу товарів у магазин автотранспортними засобами, невідомими особами було встановлено металеві обмежувачі руху, створивши таким чином перешкоди у використанні належного позивачу майна. Позивач зазначила, що звернулася до виконавчого комітету з запитом про надання публічної інформації та листом від 08.12.2017 № 01-31/67 отримала відповідь, у якій відповідачем повідомлено, що обмежувачі руху встановлено згідно з рішенням виконавчого комітету від 25.10.2017 № 268. Проте позивач вважає, що вказане рішення є протиправним, оскільки порушує право позивача на належне користування належним їй майном.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.02.2018 відмовлено в клопотанні ОСОБА_1 та виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін на 21.03.2018.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.03.2018 на підставі статей 20, 29 Кодексу адміністративного судочинства України справу № 539/3368/17 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 19.04.2018 та згідно з протоколом автоматизованого розподілу між суддями передана до провадження судді Канигіної Т.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 справу № 539/3368/17 прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.05.2018.

07.05.2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що з аналізу норм законодавства вбачається, що організація дорожнього руху, його обмеження у межах територіальної громади віднесенні до компетенції місцевого самоврядування; прийняттю оскаржуваного рішення передувало звернення мешканців будинку, які проживають у будинку за адресою: проспект Володарський, 127/1, м. Лубни; в обґрунтування вказаної заяви мешканці будинку вказали, що транспортні засоби, які під'їжджають до магазину "Хвилинка" через внутрішній двір, створюють шум, загазованість та залишають калюжі мастил, становлять небезпеку для дітей, руйнують дорожнє покриття. Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що автотранспорт має технічну можливість підвозити товари до центрального входу магазину "Хвилинка", а не через внутрішній двір, та зазначив, що на в'їзді до внутрішнього двору встановлено знак "В'їзд заборонено" /а.с. 66-67/.

10.05.2018 представником позивача подано до суду відповідь на відзив та зазначено щодо безпідставності твердження відповідача про застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про дорожній рух". Також указано, що відповідач визнає ту обставину, що прийняттю спірного рішення не передувало узгодження з відповідними державними органами питання про обмеження руху на цій території. За доводами позивача, посилання відповідача на наявність перед прибудинковою територією знаку "В'їзд заборонено" не може бути підставою для встановлення додаткових обмежень руху на прибудинковій території /а.с. 76/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відкладено розгляд справи до 07.06.2018.

06.06.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором купівлі-продажу магазину від 06.08.2002 позивач придбала вбудоване приміщення магазину загальною площею 127,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Радянська, 127/1 /а.с. 51/.

Згідно з розпорядженням міського голови Лубенської міської ради Полтавської області від 19.02.2016 № 52р вулицю Радянську перейменовано в проспект Володимирський /а.с. 56/.

Згідно з пунктом 6 рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 25.10.2017 № 268 "Про промислову, громадську та житлово-комунальну забудову" виконавчий комітет міської ради вирішив: дозволити Лубенському комунальному житлово-експлуатаційному управлінню встановити елементи обмеження в'їзду автомобілів між будинками № 127/1 по проспекту Володимирському та №1 на площі Вокзальній /а.с. 11, 88/.

Позивач, вважаючи, що зазначеним рішенням порушено її право на користування майном, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частина третя статті 42 Земельного кодексу України).

Закон України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (надалі – Закон № 2807-IV) визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни (стаття 12 Закону № 2807-IV).

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13 Закону № 2807-IV визначено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 14 Закону № 2807-IV передбачено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Обмеження при використанні об'єктів благоустрою встановлені статтею 16 Закону №2807-IV, згідно з пунктом 6 частини першої якою на об'єктах благоустрою забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції.

Відповідно до положень статті 11 Закону № 2807-IV до повноважень органів самоорганізації населення у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) внесення в установленому порядку на розгляд органів місцевого самоврядування пропозицій з питань благоустрою населених пунктів; 2) організація участі населення у виконанні робіт з благоустрою населених пунктів; 3) здійснення громадського контролю за дотриманням правил благоустрою територій населених пунктів; 4) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 5) вирішення інших питань у цій сфері відповідно до цього Закону та Закону України "Про органи самоорганізації населення".

Водночас згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 21 Закону № 2807-IV елементами (частинами) об'єктів благоустрою є технічні засоби регулювання дорожнього руху.

Отже, аналізуючи вказані норми законодавства, суд зазначає, що встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів можливе у разі прийняття такого рішення всіма мешканцями будинку та отримання всіх відповідних дозволів, зокрема погодження з відповідними органами Національної поліції.

Відповідачем не надано до суду доказів такого погодження встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів між будинками № 127/1 по проспекту Володимирському та №1 на площі Вокзальній з органами Національної поліції.

Водночас суд ухвалою від 24.04.2018 витребовував від виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області докази отримання відповідачем дозволів з органів державної влади на встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів між будинками № 127/1 по проспекту Володимирському.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі – Закон № 280/97-ВР) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно зі статтею 4 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема законності.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону № 280/97-ВР).

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Суд звертає увагу на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема керувався положення статті 31 Закону № 280/97-ВР.

Так, указаною статтею визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: 1) організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах); 2) виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; 3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території; 4) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування; 5) визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; 6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; 7) встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; 8) координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; 9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; 10) проведення громадського обговорення містобудівної документації; 11) організація роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво; 12) організація розвитку інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту комунальної власності для розміщення технічних засобів телекомунікацій з метою задоволення потреб населення у телекомунікаційних послугах;

б) делеговані повноваження: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"; 2) організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; 3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; 4) здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; 5) організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; 6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування; 7) здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.

З аналізу вказаної статті вбачається, що остання не передбачає повноваження виконавчого комітету щодо встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів.

При цьому відповідач також безпідставно посилається в оскаржуваному рішенні на положення статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки цією статтею визначено порядок розроблення та затвердження проектної документації на будівництво.

Таким чином, зазначеними в оскаржуваному рішенні нормами законодавства не передбачено права відповідача щодо встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів між відповідними будинками.

Суд не приймає до уваги інформацію, зазначену в заяві відповідача від 17.05.2018 № 1-16/385, щодо повідомлення про зняття громадянином ОСОБА_2 елементів обмеження в'їзду автомобілів між будинками № 127/1 по проспекту Володимирському та №1 на площі Вокзальній, оскільки предметом позову є оскарження саме рішення суб'єкта владних повноважень про надання дозволу Лубенському комунальному житлово-експлуатаційному управлінню встановити елементи обмеження в'їзду автомобілів між будинками № 127/1 по проспекту Володимирському та №1 на площі Вокзальній.

Посилання відповідача на Закон України "Про автомобільні дороги" є безпідставним з огляду на те, що Законом України "Про автомобільні дороги" визначено правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Указаним Законом не передбачено право виконавчих органів місцевого самоврядування на встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів.

Отже, відповідачем не наведено положень законодавства, якими виконавчому комітету надано повноваження щодо встановлення елементів обмеження в'їзду автомобілів.

Крім того, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, у зв'язку з прийняттям спірного рішення відповідачем неправомірно обмежено право позивача на користування належним їй майном.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав позивача з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України слід задовольнити позовні вимоги позивача: визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 25.10.2017 № 268.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Генерала Ляскіна, буд. 6, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 04057439) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області "Про промислову, громадську та житлово-комунальну забудову" від 25.10.2017 № 268.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 04057439) на користь ОСОБА_1 (вул. Генерала Ляскіна, буд. 6, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна