Ухвала суду № 74543581, 05.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/10720/18

Провадження №1-в/127/368/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно -дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, до засудження проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 Крим, громадянину України, раніше судимому:

24.03.1993 року Євпаторійським міським судом за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 106, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільнений 14.06.2000 року на підставі Закону України "Про амністію";

по даній справі засуджений 21.08.2001 року Верховним судом Автономної Республіки Крим за п.п. "а", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 86, з урахуванням положень ст. 42 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, -

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Порохницького М.Ю., Озерського Е.Е.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно -дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та вважає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини відпали обґрунтовані пенологічні підстави для подальшого тримання його в установі виконання покарань, тому просить про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, а також встановити проміжки часу для його повторення та встановити чіткі критерії, на підставі яких це має відбуватися.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав клопотання та просить його задовольнити. Пояснив, що він відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". Покарання відбуває з 2001 року, за цей час заохочувався адміністрацією установи, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Вважає, що став на шлях виправлення та відповідно до практики Європейського Суду з прав людини відпали обґрунтовані пенологічні підстави для подальшого тримання його в установі виконання покарань. Зазначив, що особи засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до чинного законодавства можуть бути звільненні від відбування покарання умовно - достроково або їм може бути замінено невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням, разом з тим, до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, дані положення не застосовуються. Вважає, що це є дискримінацією та порушенням статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому в діюче законодавство мають бути внесені відповідні зміни. Просить суд умовно - достроково звільнити його від відбування покарання або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням, встановити проміжки часу для його повторення та встановити чіткі критерії, на підставі яких це має відбуватися.

Захисник ОСОБА_2 підтримав клопотання та просив звільнити засудженого умовно - достроково від відбування покарання або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням. Пояснив, що засуджений відбув тривалий строк покарання, за цей час заохочувався адміністрацією установи, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Вважає, що засуджений став на шлях виправлення, а тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор Озерський Е.Е. заперечує проти задоволення клопотання засудженого, оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням або умовно – дострокове звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Умовно -дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може відбуватися лише відповідно до вимог ст. ст. 81, 82 Кримінального кодексу України. Засуджені до довічного позбавлення волі відповідно до вимог чинного законодавства, відбувши 20 років покарання, можуть звернутися до президента з проханням про помилування.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Верховного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2001 року, згідно якого він засуджений за п. п. "а", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України з урахуванням положень ст. 42 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2001 року вирок Верховного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2001 року відносно ОСОБА_1 приведено у відповідність до Кримінального кодексу України 2001 року і в порядку ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України змінено, а саме, в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України відмінено, а провадження в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 Кримінального процесуального кодексу України закрито. В іншій частині вирок залишено без змін.

Вирок Верховного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2001 року набрав законної сили та звернутий до виконання.

Початок строку покарання рахується з 24.12.2000 року.

На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".

Відповідно до витягу з протоколу засідання адмінкомісії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1) № 5 від 19.02.2015 року, було прийнято рішення про переведення засудженого ОСОБА_1 з приміщень камерного типу для тримання двох осіб до багатомісних приміщень камерного типу в межах установи, у зв'язку з тим, що він відбув 5 років встановленого строку покарання в приміщеннях камерного типу для тримання двох осіб, тривалий час не допускав порушень режиму утримання та внутрішнього розпорядку дня.

Як вбачається з характеристики засудженого ОСОБА_1, яка міститься в особовій справі засудженого, за час відбування покарання в установі з 01.02.2002 року він характеризується посередньо, на виробництві тимчасово не працевлаштований у зв'язку з відсутністю достатнього обсягу робіт. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 06.08.2013 року. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Виконує законні вимоги персоналу установи. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу "Правова освіта".

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 81 Кримінального кодексу України «Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання»:

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Згідно з положеннями статті 82 Кримінального кодексу України «Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким»:

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

5. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими ст. 81 цього Кодексу.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Суд зазначає, що Кримінальний кодекс України визначає два види покарання у виді позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачені статтями 81, 82 Кримінального кодексу України відповідно та можуть застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України у сфері кримінальної юстиції не передбачені.

Проте, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.

Частиною першою статті 87 Кримінального кодексу України встановлено право здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи.

Згідно з частиною другою статті 87 Кримінального кодексу України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Суд вважає за потрібне роз'яснити засудженому, що відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань. Право клопотати про помилування має в тому числі особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Такою можливістю вправі скористатися і ОСОБА_1.

Крім того, суд зазначає, що у справі «ОСОБА_3 проти Угорщини» від 20 травня 2014 року Європейський суд з прав людини у своєму рішенні висловив позицію, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні не тільки мати можливість дострокового звільнення, але й знати, що потрібно їм зробити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення. Для належного виконання цього рішення держава - відповідач повинна провести реформи переважно законодавчі, механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення. Цей механізм повинен гарантувати оцінку в кожному конкретному випадку того, чи є утримання під вартою виправданим на обґрунтованих пенологічних підставах, і надати довічникам можливість передбачити, з певним ступенем точності, що вони повинні робити, щоб стосовно них було розглянуто питання звільнення і за яких умов.

З даного рішення слідує, що на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення.

Разом з тим, на даний час, до прийняття відповідного Закону, відсутні передбачені законодавством України підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому до довічного позбавлення волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно -дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, встановлення проміжків часу для його повторення та встановлення чітких критеріїв, на підставі яких це має відбуватися, слід відмовити.

Керуючись статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, статтями 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

Суддя