Рішення № 74543473, 07.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 червня 2018 р.справа № 814/535/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. Новобузька, 63 (АДРЕСА_1, 54007), м. Миколаїв, 54031

до відповідачаМиколаївської митниці ДФС, вул. Московська,57-а, м. Миколаїв, 54017

треті особи:третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 54007 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання незаконним і скасування рішення від 13.02.18 р. № 1 "Про проведення огляду складського приміщення" та зобов’язання повернути вилучене майно В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (далі - третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - третя особа 2), в якому просить суд визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 13 лютого 2018 р. № 1 "Про проведення огляду складського приміщення" та зобов’язати відповідача повернути незаконно вилучене майно.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: відповідач, на підставі спірного рішення, провів огляд приміщення, в якому він зберігав алкогольні напої, призначені для власних потреб. Наслідком огляду став висновок відповідача про порушення ним митних правил та вилучення алкогольних напоїв. На переконання позивача, відповідач, проводячи огляд, діяв незаконно, так як перед проведенням огляду, повинен був отримати судовий дозвіл, дозвіл володільця майна та орендаря приміщення, чого ним зроблено не було. Крім того, позивач наполягає на відсутності порушень з його боку, так як алкогольні напої не переміщувались через митний кордон і не підлягають митному контролю.

Відповідач адміністративний позов не визнав, пославшись на наявність передбачених законом підстав для проведення огляду да дотримання процедури його проведення. Також, відповідач зазначає, що обставини щодо порушення позивачем митного законодавства, є предметом дослідження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а. с. 44-46).

Третя особа 1 пояснила, що орендує приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. В’ячеслава Чорновола, 12 і за її згодою позивач зберігає там власне майно (алкогольні напої). Зазначає, що до неї за згодою на проведення огляду приміщення працівники відповідача не звертались (а. с. 41-42).

Третя особа 2 своїх пояснень суду не надала.

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 24-25).

Заяв і клопотань від учасників справи не надходило, процесуальних дій судом не вчинялось.

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Третьою особою 2 на адресу відповідача направлений лист, в якому зазначено, що нею встановлено факт зберігання і реалізації підакцизних товарів (алкогольних і тютюнових виробів) без марок акцизного збору, які ввезені на митну територію України поза митним контролем або із приховуванням. У зв’язку із цим, третя особа 2 просила відповідача виділити співробітників для проведення спільної перевірки (а. с. 47).

На підставі вищенаведеного листа, 13 лютого 2018 р. відповідач прийняв рішення № 1 "Про проведення огляду складського приміщення" (далі - Рішення № 1), в якому із посиланням на ст. ст. 336 і 338 Митного кодексу України (далі - МК України), вирішив провести огляд складського приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. В’ячеслава Чорновола, 12 (а. с. 20).

13 лютого 2018 р. відповідач провів огляд приміщень, розташованих за вищевказаною адресою, результати якого оформлені Актом № 1 (далі - Акт огляду) (а. с. 11-16).

Як зазначено в Акті огляду, відповідач перевіряв питання законності ввезення товарів на митну територію України, а також дотримання порядку їх ввезення, правильності нарахування і повноти сплати митних платежів та дійшов висновку про порушення позивачем такого порядку.

13 лютого 2018 р. третя особа 2 склала протокол про порушення митних правил № 0031/50400/10 (далі - Протокол) (а. с. 17-19). У Протоколі зафіксовано, що перевіркою складського приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. В’ячеслава Чорновола, 12 встановлено зберігання позивачем 450 пляшок алкогольних напоїв без марок акцизного збору, що є порушенням ст. ст. 226-228 Податкового кодексу України. Відповідач зробив висновок про ввезення позивачем вказаного товару поза митним контролем або з приховуванням від нього, що має ознаки порушення, передаченого ст. 484 МК України (зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю). Також, Протоколом вилучені алкогольні напої.

Матеріали щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності передані відповідачем на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва (а. с. 94-97).

Аналізуючи питання наявності у відповідача права на огляд товарів позивача та на процедуру реалізації такого права, суд відзначає наступне.

Стаття 336 МК України визначає форми митного контролю. Так, ч. 1 п. 5 наведеної статті передбачає, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів.

На переконання позивача, ця норма наділяє відповідача повноваженнями здійснювати митний огляд тільки тих товарів, які заходяться у зоні митного контролю (оформлення), а саме на складах тимчасового зберігання, митних складах та у вільних митних зонах, тоді як товари позивача знаходились на зберіганні у третьої особи 1, але позивач обмежено її трактує, так як в ній прямо зазначено, що можливий огляд товарів, які знаходяться і в інших місцях.

Як визначено ст. 343 ч. 1 МК України, огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на органи доходів і зборів (крім житла громадян), може здійснюватися посадовими особами органу доходів і зборів за письмовим рішенням керівника цього органу або особи, яка виконує його обов’язки, з метою:

1) перевірки законності ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності нарахування та повноти сплати митних платежів;

2) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів, транспортних засобів комерційного призначення відомостям, заявленим у митній декларації;

3) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на органи доходів і зборів.

Таким чином, огляд товарів здійснюється на підставі письмового рішення керівника відповідача або виконуючого його обов’язки, що спростовує доводи позивача про необхідність отримання судового рішення. Єдине обмеження щодо проведення огляду на підставі рішення керівника, стосується тільки житла громадян. Так само, ст. ст. 336, 343 МК України не ставлять в залежність право на проведення огляду товарів, від згоди володільця приміщення та/або товару. Протилежний висновок фактично означатиме, що виконання митним органом покладених на нього функцій щодо митного контролю і огляду товарів, залежить від волі особи, яка на власний розсуд надає таку згоду.

Таким чином, відповідач, отримавши лист від третьої особи 2, якій містить інформацію про можливе порушення позивачем митного законодавства, у межах власної компетенції, видав Рішення № 1, яке є підставою для проведення огляду товарів, в тому числі таких, які зберігаються у третьої особи 1.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування Рішення № 1.

Суд звертає увагу позивача на наступне. Його позовними вимогами є визнання незаконним і скасування Рішення № 1, яким призначено огляд приміщення та повернення вилученого майна, але ці вимоги по суті обґрунтовані доводами, які свідчать про незгоду позивача із висновком відповідача про порушення ним норм митного законодавства, які (висновки) є прямим наслідком проведення огляду на підставі оскарженого Рішення № 1. Разом із тим, дослідження обставин і фактів, які стали результатом огляду, виходить за межі предмету доказування в даній адміністративній справі - в цій справі суд досліджує виключно питання наявності законодавчо встановлених підстав для прийняття відповідачем спірного рішення, наявності у нього права на прийняття такого рішення та на форму реалізації цього права.

Якщо ж позивач не згоден із суттю порушень, які виявлені відповідачем в результаті проведення огляду на підставі Рішення № 1, то такі заперечення можуть бути розглянуті включно в межах справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка розглядається Центральним районним судом м. Миколаєва, який і вирішить долю вилученого у позивача майна.

Таким чином, при розгляді даної справи, в межах заявлених позовних вимог, судом не встановлено фактів, які б свідчили про відсутність у відповідача права на прийняття Рішення № 1 або перевищення ним своїх повноважень при його винесенні, а питання реалізації Рішення № 1 та обставин, встановлених внаслідок огляду, не є предметом дослідження в даній справі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Новобузька, 63 (АДРЕСА_1, 54007), м. Миколаїв, 54031, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 54007), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) про визнання незаконним і скасування рішення від 13 лютого 2018 р. № 1 "Про проведення огляду складського приміщення" та зобов’язання повернути вилучене майно, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз