Рішення № 74542868, 01.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року № 810/2244/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

4 липня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення плати за проїзд у сумі 103 763 грн 81 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено встановлені норми перевезення вантажу автомобільними дорогами загального користування, у зв'язку з чим останньому нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів у загальному розмірі 3659, 25 євро, яка станом на день проведення розрахунку складала 103 763 грн 81 коп.

Представник відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не було фактично проведено зважування, а вага транспортного засобу була встановлена лише на підставі товарно-транспортної накладної.

Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

23 лютого 2017 р. Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля марки VOLVO LEGRAS, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіпа марки LEGRAS, модель DA3402A, реєстраційний номер АІ 6834ХО, які належать відповідачу.

За результатом перевірки у цей же день було складено відповідну довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а також акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 017176 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0004531 (а.с. 12-14).

Як вбачається зі змісту вказаних документів, під час проведення контролю позивачем зафіксовано перевезення відповідачем вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактична маса автомобіля становила 60, 54 тон, у той час як допустимою нормою є 40,00 тон (а.с. 12-14).

На підставі названих документів позивачем складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0004531 на суму 3659, 25 євро (далі - розрахунок № 0004531) (а.с. 15).

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 з названими документами ознайомлений під підпис, що підтверджується відміткою позивача на актах № 017176 та № 0004531, довідці про результати габаритно-вагового контролю (а.с. 12-14).

У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку вказаної заборгованості, позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), Законом України “Про автомобільні дороги” від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), Закон України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. № 198 (далі - Постанова № 198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог п. 16 Постанови № 198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами п. 2 Правил №30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як убачається з п. 3 названих Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до вимог п. 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як убачається з п. 6 Правил №30, дозвіл видається:

- департаментом Державтоінспекції МВС - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами;

- департаментом Державтоінспекції МВС або управліннями (відділами) Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями;

- міськими або районними підрозділами Державтоінспекції - якщо маршрут проходить у межах міста, району.

Порядок отримання дозволу визначений п.п. 31-38 Правил №30.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок № 879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до вимог п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з вимогами пп.4 п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, під час здійснення позивачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача було встановлено перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, рух якого дозволяється без отримання спеціального дозволу.

Так, відповідно до акту № 0004531 відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактична маса автомобіля становила 60,54 тон, при гранично допустимій нормі 40,00 тон (а.с. 13).

При вирішенні справи, судом враховано таке.

Згідно з вимогами п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до вимог п. 29 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Як убачається з п.31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Як вже зазначалося, на підставі названого акту про перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів, позивачем було здійснено розрахунок № 0004531, яким відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 3659, 25 євро (а.с. 15).

Згідно з вимогами абз. 2 п. 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку, а саме, 23 лютого 2017 р., курс гривні до євро становив: 2835.6578 грн. за 100 євро.

Таким чином, сума 3659, 25 євро станом на 23 лютого 2017 р. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала 103 763 грн 81 коп.

Відповідно до вимог п. 31-1 Порядку № 879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

При вирішенні справи судом враховано, що відповідачем розрахунок № 0004531 не було оскаржено в судовому порядку.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на відсутність в позові та складених за результатами перевірки документах доказів здійснення відповідачем руху без відповідного дозволу або без внесення плати за проїзд, оскільки це спростовується наданими позивачем доказами (а.с. 12-14).

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на те, що під час проведення документального габаритно-вагового контролю було використано невірні дані з товарно-транспортної накладної № 11, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що вага брутто, яка зазначена в названій накладній 60, 54 тон, була меншою.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

За таких обставин Київський окружний адміністративний суд вважає доведеною правомірність розрахунку № 0004531, на підставі якого заявлено даний адміністративний позов.

Крім того, дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого Державтоінспекцією, відповідачем суду надано не було.

До того ж, станом на день розгляду справи відповідачем не надані суду докази перерахування вказаної плати за проїзд в сумі 103 763 грн 81 коп.

Як убачається з п. 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що визначена відповідачем плата за проїзд, несплачена перевізником-власником транспортних засобів у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31310309700002 в ГУ ДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, ОКПО 38035726, призначення платежу - плата за проїзд великовагових та великогабаритних т/з ККД22160100) 103 763 (сто три тисячі сімсот шістдесят три) грн 81 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.