Рішення № 74542723, 22.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року № 810/291/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Медвідь Х.І.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та зобов’язання чинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 22.12.2017 № 366-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 22.12.2017 № 66453/10/28-10-17-02-23;

- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України вжити заходи щодо припинення податкової застави майна ТОВ "Автобансервіс" та внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн.;

- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн. та/або шляхом прийняття рішення про списання суми податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Автобансервіс" своєчасно сплачувались податкові зобов’язання з податку на додану вартість у строки, визначені податковим законодавством. Однак, відповідач, ігноруючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17, які набрали законної сили, а також рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.08.2016 №1949/10/10-36-10-01-04, яким було зобов’язано ДПІ у Києво-Святошинському районі привести у відповідність інтегровану картку ТОВ "Автобансервіс", не вчинив жодних дій щодо внесення до інтегрованої катки позивача відповідні зміни.

Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача, яка полягала у не вчиненні дій що внесення відповідних змін до інтегрованої картки позивача з податку на додану вартість, призвела до негативних наслідків, зокрема, прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги від 22.12.2017 № 366-17 про визначення суми податкового боргу в розмірі 2434297,03 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.12.2017 №66453/10/28-10-17-02-23.

При цьому, позивач зауважив, що рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено факт того, що ТОВ "Автобансервіс" було надано АТ "Банк "Національні інвестиції" на виконання платіжні доручення від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2 642 900,00 грн., які були спрямовані на сплату податку на додану вартість. Згідно відміток банку вказані платіжні доручення прийняті до виконання, проте перерахування коштів до бюджету банком виконано не було.

У свою чергу, позивач зазначив, що контролюючий орган не має право покладати відповідальність за порушення строків зарахування грошових коштів до бюджету на позивача, оскільки не перерахування коштів за платіжним дорученням сталося з вини банку, а не з вини позивача.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що переказ грошових коштів ТОВ "Автобансервіс" через АТ "Банк "Національні інвестиції" є незавершеним платежем, оскільки кошти до державного бюджету не надійшли, а тому сума податкового зобов’язання вважається несплаченою. При цьому, відповідач зауважив, що податкове зобов’язання буде вважатися виконаним лише з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок, однак відповідні кошти в сумі 2642900,00 грн. не надійшли до Державного бюджету України, що і стало підставою для прийняття податкової вимоги від 22.12.2017 № 366-17 про визначення суми податкового боргу в розмірі 2434297,03 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.12.2017 №66453/10/28-10-17-02-23.

Відповідач вважає, що ним правомірно прийнято оскаржувані вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки згідно даних інтегрованої картки платника з податку на додану вартість станом на 01.01.2017 за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 2434297,03 грн. за узгодженими податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Також, відповідач зазначив, що у нього відсутня можливість щодо внесення в інтегровану картку ТОВ "Автобансервіс" відомості про сплату коштів у сумі 2642900,00 грн., оскільки відсутня будь-яка інформація про надходження таких коштів до Державного бюджету України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 12.02.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 задоволено заяву ТОВ "Автобансервіс" про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу (стягнення коштів, продаж майна), визначеного у податковій вимозі № 366-17 від 22.12.2017, в тому числі щодо стягнення коштів, опису майна та продажу майна, що перебуває в податковій заставі до набрання законної сили рішенням у справі №810/291/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 відкладено підготовче судове засідання на 13.03.2018.

14.02.2018 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 26.01.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування заходів забезпечення позову.

Підготовче судове засідання, яке було призначено на 13.03.2018, було знято з розгляду у зв’язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Наступне підготовче засідання було призначено на 22.05.2018.

Ухвалою від 22.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. При цьому, представник позивача зазначив, що на рахунках товариства було достатньо коштів для сплати податкового зобов’язання з ПДВ і таке зобов’язання було сплачено у встановлені податковим законодавством строки. Додатково звернув увагу на рішення про зобов’язання податкового органу внести дані до інтегрованої картки про сплату податкового зобов’язання з ПДВ за серпень 2015 року, однак такі дії податковим органом вчинені не були, що призвело до несприятливих наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що сума, яка була сплачена позивачем через банк за податкові зобов’язання з ПДВ, не надійшла до казначейства, а тому за позивачем рахується податковий борг у розмірі 2434297,03 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" зареєстроване як юридична особа 26.04.2002 та як платник податків перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби України з 01.01.2017. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" відкрито в АТ "Банк "Національні інвестиції" поточний рахунок №260033011884/980, на якому станом на 04.09.2015 залишок грошових коштів складав 2 642 947,04 грн., про що свідчить довідка ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 23.10.2015 №3937/14-1.

04 вересня 2015 року позивачем було подано до АТ "Банк "Національні інвестиції" на виконання платіжні доручення для сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2015 року на загальну суму 2 642 900,00 грн., а саме:

- №213057844 від 04.09.2015 на суму 463900,00 грн. Призначення платежу *;101;31982734; 14010100; Податок на додану вартість за 2015.;

- №213057841 від 04.09.2015 на суму 500000,00 грн. Призначення платежу *;101;31982734;14010100; Податок на додану вартість за 2015.;

- №213057840 від 04.09.2015 на суму 500000,00 грн. Призначення платежу *;101;31982734;14010100; Податок на додану вартість за 2015.;

- №213057839 від 04.09.2015 на суму 500000,00 грн. Призначення платежу *;101;31982734;14010100; Податок на додану вартість за 2015.;

- №213057838 від 04.09.2015 на суму 500000,00 грн. Призначення платежу *;101;31982734; 14010100; Податок на додану вартість за 2015.;

- №213057845 від 04.09.2015 на суму 179 000,00 грн. Призначення платежу *;101;31982734; 14010100; Податок на додану вартість за 2015.

Згідно відміток AT "Банк "Національні інвестиції" вказані платіжні доручення прийняті банком до виконання 04.09.2015.

Дана обставина підтверджується відповідними відмітками банку на платіжних дорученнях.

При цьому, судом встановлено, що станом на дату прийняття платіжних доручень банком, залишок коштів на поточному рахунку позивача був достатнім для перерахування зазначених у платіжних дорученнях сум до бюджету, що підтверджується довідкою по особовому рахунку видана тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та складав 2 642 947,04 грн.

Листом №01-14/2903 від 04.09.2015 позивач повідомив ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату грошових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 2642900,00 грн. До листа позивачем було додано копії вказаних платіжних доручень.

Вказаний лист був отриманий ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 07.09.2015, про що свідчить відповідний штамп податкового органу.

Однак, незважаючи на зазначене, 01.10.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога №2834-23 про сплату суми узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2641784,64 грн.

Разом з вимогою позивач отримав лист ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 06.10.2015 № 11352/10/13-25-00-20 щодо надання переліку майна, яке перебуває у власності товариства.

Також суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" зверталось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.10.2015 року № 2834-23; зобов'язання внести в інтегровану картку товариства відомості про сплату ПДВ та спонукання його до вжиття заходів припинення податкової застави майна ТОВ "Автобансервіс", внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна; зобов'язання утриматись від вчинення дій по нарахуванню штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених сум ПДВ та вчинення дій з прийняття рішень про опис майна у податкову заставу та стягнення податкового боргу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, вказаний позов задоволено частково, скасовано податкову вимогу від 01.10.2015 №2834-23, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У вказаній постанові зазначено, що: "Згідно постанови ВАСУ від 24 жовтня 2012 року по справі №К/9991/44554/12, де зазначено, "що конституційний обов'язок платника щодо сплати податків слід вважати виконаним з того часу, коли вилучення частини його майна, призначеної для сплати в бюджет податку, фактично відбулося", обов'язок платника податку обмежується подачею до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум. У даному випадку таке вилучення відбулося в момент передачі готівкових коштів банку за платіжним документом для сплати податку. Це, в свою чергу, свідчить і про сплату відповідачем податку. При цьому "платник податків не несе відповідальності за дії банківських і кредитних установ, які беруть участь в багатостадійному процесі сплати і перерахування податків до бюджету", - зазначено в постанові ВАСУ.

"Таким чином, наявність у платника підтвердження виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником означає те, що він своє податкове зобов'язання виконав повністю. При цьому в подальшому турботи про зарахування платежу в дохід бюджету стосуються банку, а не платника податків"."

Також, у постанові Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 зазначено, що "податкове зобов'язання платника податків вважається виконаним у момент подачі ним у банк платіжного доручення про перерахування коштів в якості оплати податку".

Водночас, незважаючи на набрання постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 законної сили, ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області повторно сформовано податкову вимогу від 06.06.2016 №2755-23.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржено податкову вимогу від 06.06.2016 №2755-23 в адміністративному порядку.

Судом встановлено, що Головним управляння ДФС у Київській області, враховуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15, прийнято рішення №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016 "Про результати розгляду скарги", яким, зокрема, скасовано податкову вимогу від 06.06.2016 №2755-23 та зобов’язано Києво-Святошинську ОДПІ привести у відповідність інтегровану картку платника податків.

22 липня 2016 року листом №01-14/2337 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області з проханням вжити заходів по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі 810/5687/15 та внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн.

19 жовтня 2016 листом №01-14/3059 позивач звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ з проханням вжити заходи по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі 810/5687/15 та рішення Головного управління ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016 та привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн.

У зв’язку з переходом на облік до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України з 01.01.2017, позивач звернувся до вказаного контролюючого органу з листом від 01.02.2017 №01-14/144, в якому повторно просив вжити заходів по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі 810/5687/15 та привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн. та/або шляхом прийняття рішення про списання суми податкового боргу.

До вказаного листа позивачем було додано рішення Головного управляння ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016, яким, зокрема, зобов’язано Києво-Святошинську ОДПІ привести у відповідність інтегровану картку платника податків.

Однак, не зважаючи на рішення Головного управляння ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016 та набрання постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 законної сили, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України сформовано податкову вимогу від 04.05.2017 №127-17 про сплату податкового боргу з ПДВ у розмірі 2434297,03 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" звернулось Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 04.05.2017 № №127-17 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 2434297,03 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 05.05.2017 №24811/10/28-10-17-02-23; зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС вжити заходів щодо припинення податкової застави майна ТОВ "Автобансервіс" і внести про це інформацію до Державного реєстру обтяжень рухомого майна; визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 від 04.09.2015 на загальну суму 2642900,00 грн.; зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 від 04.09.2015 на загальну суму 2642900,00 грн. та/або шляхом прийняття рішення про списання суми податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 04.05.2017 №№127-17 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість. Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 05.05.2017 №24811/10/28-10-17-02-23. В решті позову відмовлено.

У вказаній постанові зазначено, що: "конституційний обов'язок платника щодо сплати податків слід вважати виконаним з того часу, коли вилучення частини його майна, призначеної для сплати в бюджет податку, фактично відбулося. У даному випадку таке вилучення відбулося в момент передачі готівкових коштів банку за платіжним документом для сплати податку. Це, в свою чергу, свідчить і про сплату відповідачем податку. При цьому платник податків не несе відповідальності за дії банківських і кредитних установ, які беруть участь в багатостадійному процесі сплати і перерахування податків до бюджету".

Однак, незважаючи на набрання постановами Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 та Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України повторно сформовано податкову вимогу від 22.12.2017 №366-17 про сплату податкового боргу з ПДВ у розмірі 2434297,03 грн.

Вказаною податковою вимогою попереджено позивача, що починаючи з 31.10.2016, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції, визначені Податковим кодексом України. Контролюючим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу; вимагається терміново сплатити суму податкового боргу; застережено, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу; можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податків податкової вимоги.

Також, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби прийняв рішення від 22.12.2017 № 66453/10/28-10-17-02-23 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ "Автобансервіс", а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке набуде у майбутньому.

Не погоджуючись із вказаними податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, а також вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" відомостей про сплату коштів за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.

При цьому, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції станом на 04.09.2015) платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

При цьому, за приписами ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідальність банків при здійсненні переказу, передбачена приписами ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання платником податкового обов’язку по перерахуванню до бюджету суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 по справі №816/59/17.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.04.2017 по справі №826/15507/16 зазначив, що конституційний обов’язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

У той же час, платник не несе відповідальності за дії банківських установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто, за наявності в платника податків відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов’язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України

Як було встановлено судом, позивачем було подано до АТ "Банк "Національні інвестиції" платіжні доручення від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 про сплату податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 2642900,00 грн.

З наявним в матеріалах справи копій вказаних платіжних доручень вбачається, що на них наявні відмітки банку про їх одержання та відсутні будь-які ознаки того, що банком було повернуто дані платіжні доручення без виконання.

Крім того, судом встановлено, що станом на дату прийняття зазначених платіжних доручень банком, залишок коштів на поточному рахунку позивача був достатнім для перерахування зазначених у платіжних дорученнях сум до бюджету, що підтверджується довідкою по особовому рахунку ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 23.10.2015 №3937/14-1. Станом на 04.09.2015 залишок коштів на рахунку позивача у банку складав 2642947,04 грн.

Отже, судом встановлено, що позивачем виконано обов'язок покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що визначальним є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постановами Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 та Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17, які набрали законної сили, було встановлено, що позивачем виконано зобов’язання зі сплати податку на додану вартість платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн., а тому відсутні підстави вважати, що ТОВ "Автобансервіс" не сплатило вказану суму податку.

Враховуючи викладене, податкова вимога від 22.12.2017 № 366-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.12.2017 № 66453/10/28-10-17-02-23 є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн. та зобов'язання вчинити такі дії, а саме привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п'ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Як було встановлено судом, позивач неодноразово звертався до податкового органу із відповідними листами, в яких просив вжити заходів по виконанню постанов Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 та Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17 шляхом приведення у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн. Однак, податковим органом ніяких дій вчинено не було.

При цьому, незважаючи на рішення судів, які набрали законної сили та в силу вимог ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов’язковими для учасників справи, податковий орган кожний раз приймав нові податкові вимоги про сплату податкового боргу за податковими зобов’язання з податку на додану вартість, стверджуючи про несплату позивачем суми боргу в розмірі 2642900,00 грн. за вказаними платіжними дорученнями.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Головним управляння ДФС у Київській області, враховуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15, було прийнято рішення №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016 "Про результати розгляду скарги", яким зобов’язано Києво-Святошинську ОДПІ привести у відповідність інтегровану картку платника податків ТОВ "Автобансервіс". Однак, податковим органом не було виконано вказане рішення.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що після переходу на податковий облік до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (після 01.01.2017), позивач звернувся до вказаного контролюючого органу з листом від 01.02.2017 №01-14/144, в якому повторно просив вжити заходів по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі 810/5687/15 та привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн. та/або шляхом прийняття рішення про списання суми податкового боргу.

До вказаного листа позивачем було додано рішення Головного управляння ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016, яким, зокрема, зобов’язано Києво-Святошинську ОДПІ привести у відповідність інтегровану картку платника податків ТОВ "Автобансервіс".

Однак, не зважаючи на рішення Головного управляння ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016 та набрання постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 законної сили, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України не було вчинено такі дії, а було сформовано податкову вимогу від 04.05.2017 №127-17 про сплату податкового боргу з ПДВ у розмірі 2434297,03 грн., яка була скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17.

Отже, наведене свідчить про бездіяльність відповідача щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн.

Враховуючи, що позивачем було надано відповідачу рішення Головного управління ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016, яким зобов’язано привести у відповідність інтегровану картку платника податків ТОВ "Автобансервіс", а також те, що позивачем було виконано обов’язок зі сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн., а не відображення вказаних відомостей в інтегрованій картці порушує права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов’язати відповідача привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04 вересня 2015 року №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845.

При цьому, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача зобов'язати відповідача прийняти рішення про списання суми податкового боргу згідно статті 101 Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до підпунктів 101.2.1 - 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

- податковий борг фізичної особи, яка:

1) визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

2) померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

3) понад 720 днів перебуває у розшуку;

- податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи, що постановами Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №810/5687/15 та Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/7510/17, які набрали законної сили, а також рішенням Головного управління ДФС у Київській області №1949/10/10-36-10-01-04 від 23.08.2016 було встановлено, що позивачем виконано зобов’язання зі сплати податку на додану вартість платіжними дорученнями від 04.09.2015 №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн., суд приходить до висновку, що таке зобов’язання не може мати статусу податкового боргу, в тому числі безнадійного, а тому відсутні підстави для його списання відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо припинення податкової застави майна ТОВ "Автобансервіс" і внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.

Отже, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем були здійсненні дії щодо реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі. Таких доказів не надано і на день розгляду справи.

Враховуючи зазначене, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов'язок суб'єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що в даному випадку податковий орган, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивача, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2018 року, становить 1762,00 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з однією вимогою майнового характеру та чотирма вимогами немайнового характеру.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 44312,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2018 №2870398.

Враховуючи те, що позов задоволено частково (задоволено три вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру), виходячи з принципу пропорційності щодо розподілу судових витрат, частка судового збору, яка підлягає присудженню на користь позивача становить 42550,46 грн., яка повинна бути відшкодована за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у сумі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п’ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

В свою чергу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до суду були надані наступні докази звернення до фахівця в галузі права, а саме: копію договору про надання правничої допомоги №15-01-18/1 від 15.01.2018, копію рахунку від 18.01.2018 №18-01-18/1, ордер серії КС №333016, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Так, за умовами договору про надання правничої допомоги №15-01-18/1 від 15.01.2018 ціна договору становить 100000,00 грн., з яких 50000,00 грн. за представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Однак, під час розгляду справи позивачем не надано суду підтверджуючих документів того, що ним було сплачено кошти за надану правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували у встановленому законом порядку витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн., суд дійшов висновку, що такі витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 366-17 від 22 грудня 2017 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про опис майна у податкову заставу від 22 грудня 2017 року № 66453/10/28-10-17-02-23.

4. Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04 вересня 2015 року № № 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845.

5. Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 04 вересня 2015 року № № 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" сплачений судовий збір у сумі 42550 (сорок дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 46 коп.

7. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 червня 2018 р.