Рішення № 74542716, 07.06.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2018 року м. Ужгород№ 807/343/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Данча М.І.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заяву Керівника Мукачівської місцевої прокуратури до Державного підприємства "Мукачівське лісове господарство" про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 08 червня 2018 року.

Керівник Мукачівської місцевої прокуратури (далі – позивач, Керівник Мукачівської місцевої прокуратури) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Мукачівське лісове господарство" (далі – відповідач, ДП "Мукачівське ЛГ"), якою просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства “Мукачівське лісове господарство” щодо невжиття заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками у межах міста Мукачева та Мукачівського району площею 5358 га з метою їх формування як об’єкта цивільних прав, вартістю 777 981 600, 00 грн.; 2) Зобов’язати державне підприємство “Мукачівське лісове господарство” вжити заходи, передбачені статтями 92,116,123,125,126 Земельного кодексу України, з метою набуття права користування земельними ділянками у межах міста Мукачева та Мукачівського району Закарпатської області площею 5358 га, вартістю 777 981 600, 00 грн., та оформлення речових прав на них.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Мукачівською місцевою прокуратурою встановлено, що на виконання розпорядження голови Закарпатської ОДА від 18 березня 2016 року директором ДП "Мукачівське ЛГ" 06 вересня 2016 року затверджено Акт про передачу лісових ділянок філії "Мукачівське лісове агропромислове господарство" державного підприємства "Закарпатське ОУЛАГ" до лісового фонду державного підприємства "Мукачівське лісове господарство", відповідно до якого державне підприємство "Мукачівське лісове господарство" прийняло у постійне користування лісові ділянки площею 5358 гектарів. Однак, право постійного користування на вказані земельні ділянки відповідачем не оформлено. Невжиття посадовими особами відповідача належних заходів щодо оформлення документів на право користування землями лісогосподарського призначення створює умови для незаконного розпорядження органами місцевого самоврядування і державної влади вказаними земельними ділянками та ставить під загрозу безперешкодне виконання функцій по охороні лісу. Крім того, така протиправна бездіяльність тягне за собою неможливість виготовлення державного лісового кадастру, а отже ведення обліку якісного й кількісного стану лісового фонду, поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій та грошову оцінку лісів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, однак в заяві від 07 червня 2018 року просив розгляд справи здійснювати без участі представника ДП "Мукачівське ЛГ".

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Земельний кодекс України і Лісовий кодекс України не регламентують терміни виготовлення документів для оформлення права постійного користування земельними ділянками. Вважає, що позивач безпідставно стверджує, що підприємством не забезпечено належним чином виконання законодавчих актів та упродовж майже півтора року не здійснюється комплекс заходів спрямованих на оформлення землекористування. Підприємство робить все можливе, щоб право користування земельними ділянками відповідало Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак ДП "Мукачівське лісове господарство" не допустило протиправної бездіяльності.

07 червня 2018 року від відповідача надійшла заява, відповідно до якої він визнав позов в частині зобов’язання вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123,125,126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельними ділянками у межах міста Мукачева та Мукачівського району Закарпатської області площею 5358 га. Проти задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДП "Мукачівського лісового господарства" – заперечив, оскільки не оформлення речових прав на земельні ділянки ДП "Мукачівського ЛГ" не пов’язане із бездіяльністю підприємства, а є наслідком об’єктивних обставин, а саме: відсутністю бюджетного фінансування та відсутністю коштів необхідних для проведення землевпорядних робіт.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що Мукачівською місцевою прокуратурою вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісогосподарського призначення та встановлено підстави для захисту інтересів держави.

Зокрема встановлено, що на виконання розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 березня 2016 року № 104 директором ДП "Мукачівське ЛГ" 06 вересня 2016 року затверджено Акт про передачу лісових ділянок філії "Мукачівське лісове агропромислове господарство" державного підприємства "Закарпатське ОУЛАГ" до лісфонду державного підприємства "Мукачівське лісове господарство", відповідно до якого відповідач прийняв у постійне користування лісові ділянки площею 5358 гектарів.

На базі прийнятих земельних ділянок створено Лавківське лісництво у складі 4 об’їздів.

Листом від 19 березня 2018 року № 109 ДП "Мукачівське ЛГ" повідомило керівника Мукачівської місцевої прокуратури про те, що державного акту на право постійного користування на земельні ділянки площею 5358 гектарів не має. Такі землі приймалися тільки по матеріалах базового лісовпорядкування 2005 року проведених Львівською державною лісовпорядною експедицією.

Як вбачається із висновку про ринкову вартість від 01 лютого 2018 року ринкова вартість земельних ділянок загальною площею 5358 га, що розташовані на території міста Мукачева та Мукачівського району Закарпатської області (для ведення лісового господарства) становить 777981600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з положеннями ст.14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 57 ЗК України згідно з Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Аналіз вищезазначених норм, свідчить про те, що землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

У відповідності до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно із ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до пп."а" ч.2 ст.92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, відповідно до ст. 3 Лісового кодексу України (далі – ЛК України) лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Таким чином, постійний лісокористувач зобов’язаний практично реалізовувати відповідно до вимог закону оформлення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Водночас, ч. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об’єктом земельних правовідносин, то суб’єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства у поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Однак , як встановлено судом та не заперечується відповідачем право постійного користування на земельні ділянки площею 5358 га за ДП "Мукачівське лісове господарство" не оформлено.

Разом з тим, суд зазначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження мають бути обов'язково зареєстровані відповідно до чинного законодавства, оскільки стан невизначеності у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки створює передумови зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками.

Питання вилучення земель лісогосподарського призначення у відповідача ставали підставами для розгляду у судових справах, зокрема № 303/5344/14-ц, № 303/7595/13-ц.

Таким чином, невжиття посадовими особами ДП "Мукачівське лісове господарство" заходів щодо оформлення документів на право користування землями лісогосподарського призначання створює загрозу незаконного розпорядження вказаними земельними ділянками та ставить під загрозу безперешкодне виконання функцій щодо охорони лісу.

Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування.

Суд зазначає, що основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст. 63 ЛК України, полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв’язок їх використання з лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п. 13 ст. 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛК України).

Відповідно до ст. 51 ЛК України Державний лісовий кадастр включає:1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); 4)інші показники.

З урахуванням вищезазначеного, не оформлення відповідачем права постійного користування на земельні ділянки створює неможливість виготовлення державного лісового кадастру, а отже ведення обліку якісного та кількісного стану лісового фонду, поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій та грошову оцінку лісів.

Згідно з п. п. 7, 23, 24 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, організовує виконання протипожежних, лісозахисних та інших лісоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління.

Статтею 162 ЗК України визначено, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель, як передбачено статтею 163 ЗК України, є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

У відповідності до п. б ст. 164 ЗК України охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

З огляду на викладене, державне підприємство "Мукачівське лісове господарство" є окремою юридичною особою, органом охорони лісу в системі Державного лісового агентства України та, згідно компетенції, виконує завдання щодо забезпечення охорони та захисту лісу.

Однак, ДП "Мукачівське лісове господарство" не вжило необхідних дій для оформлення права постійного користування земельними ділянками площею 5358 га,, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Відповідач вважає, що ним не допущено протиправну бездіяльність та на підтвердження вжиття заходів щодо оформлення права постійного користування вищезазначеними земельними ділянками площею 5358 га позивач надав договір № 41/17/226 від 29 травня 2017 року з ДП "Закарпатський геодезичний центр" про виконання проектно-вишукувальних робіт з геодезії, топографії, картографії, землеустрою, цифрування та закупівлю топографічно-геодезичних і картографічних матеріалів з додатками, а саме: протокол № 41/17 погодження договірної ціни та термінів виконання робіт, розрахунок кошторисної вартості та розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 02 травня 2018 року № 263 про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок у постійне користування. Однак, суд не погоджується з відповідачем, оскільки ДП "Мукачівське ЛГ" не вжило всіх заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками, які прийнято у користування ще у 2016 році і на даний час правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки так і не виготовленні.

Щодо посилань відповідача на те, що не оформлення речових прав на вказані земельні ділянки не пов’язане із бездіяльністю підприємства, а є наслідком об’єктивних обставин, а саме: відсутністю бюджетного фінансування та відсутністю коштів необхідних для проведення землевпорядних робіт, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів існування таких обставин.

У зв’язку з вищенаведеним, позовні вимоги в частині визнання такої бездіяльності протиправною підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Враховуючи визнання позову відповідачем в частині зобов’язання вжиття заходів з метою набуття права користування земельними ділянками площею 5358 га та оформлення речових прав на них, а також те що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, необхідно зобов'язати відповідача вжити заходи щодо оформлення з метою набуття права користування земельними ділянками у межах міста Мукачева та Мукачівського району Закарпатської області площею 5358 га та оформлення речових прав на них.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Керівником Мукачівської місцевої прокуратури доведено правомірність звернення до суду з позовом та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ДП "Мукачівське лісове господарство" щодо не вжиття заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками у межах м. Мукачева та Мукачівського району площею 5358 га, визнання позову відповідачем в частині зобов’язання вжити заходи для набуття права користування вказаними земельними ділянками, не порушує права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, оскільки позовні вимоги підтверджені дослідженими в судовому засіданні належними і допустимими доказами, в зв'язку з чим визнання позову приймається судом та позов підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Керівника Мукачівської місцевої прокуратури (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Льва Толстого, 15) до Державного підприємства "Мукачівське лісове господарство" (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вільховиця, 3, код ЄДРПОУ 22114595) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства “Мукачівське лісове господарство” щодо невжиття заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками у межах міста Мукачева та Мукачівського району площею 5358 га з метою їх формування як об’єкта цивільних прав, вартістю 777 981 600, 00 грн.;

3. Зобов’язати державне підприємство “Мукачівське лісове господарство” вжити заходи, передбачені статтями 92,116,123,125,126 Земельного кодексу України, з метою набуття права користування земельними ділянками у межах міста Мукачева та Мукачівського району Закарпатської області площею 5358 га, вартістю 777 981 600, 00 грн., та оформлення речових прав на них.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_2